XI Щорічний форум юрисконсультів: експерти обговорили кримінально-правові виклики для бізнесу

XI Щорічний форум юрисконсультів продовжив роботу обговоренням кримінально-правових викликів для бізнесу, що стало предметом дискусії третьої сесії. Її модератором став партнер VB PARTNERS Денис Шкаровський.

Першим серед учасників панелі слово взяв Олександр Жила, заступник начальника управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення у кримінальних провадженнях органів безпеки Офісу Генерального прокурора. Він виступив із доповіддю «Практичні приклади співпраці бізнесу з агресором. Теоретичні проблеми кваліфікації».

Представник Офісу Генпрокурора нагадав, що криміналізація колабораційної діяльності в Україні відбулася у 2022 році, що дало поштовх кримінальним провадженням певної категорій справ, які існували ще з 2014 року.

Він зазначив, що в Офісі Генпрокурора ведеться систематизація щодо роботи правоохоронних органів у частині боротьби з російським елементом у господарській діяльності в економіці та в цілому. Перша частина роботи ведетесь щодо підсанкційних осіб, до який РНБО застосувало обмежувальні економічні заходи. Друга частина – усі інші провадження, які не стосуються безпосередньо підсанкційних осіб, але стосуються тих, хто контактує з представниками держави-агресорки. Таких проваджень, за словами доповідача, набагато більше.

«Цілі галузі економіки України перебувають у бенефіціарному володінні навіть посадових осіб рф. Це стосується частини газової галузі, видобутку корисних копалин тощо. Певні об’єкти таких осіб були націоналізовані і передані у Фонд державного майна», – заявив Олександр Жила.

Проте не всіх зупинило повномасштабне вторгнення – є компанії, які продовжили співпрацю з рф. Причому в певних випадках це завуальована діяльність, яка через підприємства в інших країнах давала змогу постачати певні ресурси до рф.

Щодо кваліфікації експерт зауважив, що наразі існує велика проблематика стосовно наявності єдиного стандарту доведення таких категорій злочинів: «Правоохоронці в більшості випадків підходять до розслідування таких злочинів не системно, і ми чекаємо від Верховного Суду єдиної практики щодо розмежування злочинів, які зіставляються між собою майже однаково».

Передусім пан Жила порадив зважати на ч. 4 ст. 111-1, а також ст. 111-2 Кримінального кодексу.

Є й певні складнощі у правоохоронних органів щодо місця вчинення злочинів.

За словами посадовця, різні санкції та різні можливості діяльності правоохоронців сприймаються і стороною захисту, і судом, як певний тиск. Оскільки одне провадження, яке починається і розслідується за ст. 111-2 Кримінального кодексу (пособництво державі-агресорці), з часом скеровується до суду як нетяжкий злочин.

Що стосується заходів, які могли б убезпечити діяльність бізнесу, то це насамперед аналіз того, з чого починається провадження. У більшості випадків інформація щодо співпраці конкретного підприємства з окупантами з’являється у ЗМІ. У такому разі Олександр Жила зазначив, що, якщо суб’єкт господарювання є належним, адекватним та об’єктивним щодо діяльності на території України, в тому числі якщо якісь його підрозділи були на окупованій території, він має в публічному просторі визнати ситуацію і повідомити про це до порушення будь-яких кримінальних проваджень. Тоді правоохоронці можуть взяти до уваги, що ситуація склалася за об’єктивних обставин.

Також експерт порадив звернути увагу на міжнародне право, яке передбачає певний імунітет щодо господарської діяльності під окупацією.

На завершення свого виступу він висловив сподівання, що в Україні зароджуватимуться шляхи перехідного правосуддя.

Про те, як складається практика ЄСПЛ та українських судів щодо відшкодуванні шкоди, заподіяної у зв’язку з кримінальними провадженнями, розповіла Світлана Яковлєва, суддя Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду.

Обговорюване питання, як зазначила доповідачка, є вкрай актуальним з огляду на те, що внаслідок збройної агресії рф заподіюється шкода не тільки майну, а й життю та здоров’ю громадян.

Світлана Яковлєва звернула увагу на обов’язки держави перед своїми громадянами згідно зі ст. 2 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Так, негативним обов’язком є те, що державні органи та службові особи держави не можуть позбавляти людину життя, за винятком ситуацій, коли таке позбавлення є абсолютно необхідним. Протиправне заподіяння державою в особі її органів влади та службових осіб смерті людині є порушенням зазначеного обов`язку.

Позитивний обов`язок має два різновиди:

– матеріальний – держава повинна встановити законодавчі положення, які б захищали життя людини, передбачити юридичну відповідальність за протиправне позбавлення людини життя, а також вживати обґрунтованих заходів для запобігання неправомірному позбавленню життя, коли відомо чи має бути відомо про реальний і безпосередній ризик для життя та здоров’я конкретної людини або групи людей, зумовлений злочинними діями третіх осіб;

– процесуальний – держава має забезпечити об`єктивне та ефективне розслідування фактів посягання на людське життя і здоров’я незалежним органом. Для того щоби бути ефективним, розслідування має дати змогу встановити та покарати осіб, відповідальних за порушення права на життя.

Світлана Яковлєва також зосередила увагу на формах відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок воєнних дій. Зокрема, після закінчення збройної агресії можливі:

• контрибуції (вилучення майна або примусові платежі, які стягуються державою – переможцем у війні);
• репарації (одна з форм матеріальної відповідальності, яка настає для суб’єкта міжнародного права за збитки, спричинені іншому суб’єкту міжнародного права  в результаті правопорушення, до яких безпосередньо належить і війна. Характер та об’єм репарацій залежить від завданих збитків);
• конфіскація, реституції, субституції.

Може бути використано під час здійснення збройної агресії:

• компенсаційний механізм;
• цивільно-правовий механізм;
• кримінально-правовий механізм відшкодування збитків;
• звернення до Європейського суду з прав людини.

Говорячи про національне законодавство та практику його застосування щодо компенсації за шкоду, заподіяну життю цивільної особи (компенсація моральної шкоди родичам загиблих), суддя вказала на різні підходи до розслідування (ст. 258 КК України до 24.02.22; ст. 438 КК України – після 2022 року); правове регулювання лише загальними нормами Цивільного кодексу України; виключно судовий спосіб захисту порушеного права; наявність правової позиції ВС щодо компенсації у зв’язку із загибеллю родича на ТОТ.

Щодо відшкодування шкоди, заподіяної ушкодженням здоров’я або смертю під час збройної агресії, Світлана Яковлєва звернула увагу на ст. 41 Конвенції, яку застосовує ЄСПЛ.

Щодо найбільш важливих справ, які стосуються питань відшкодування і компенсації, розглянутих ЄСПЛ, суддя виокремила такі:

• «Саргсян проти Азербайджану», рішення від 16 червня 2015 року;
• «Дімейдс проти Туреччини», рішення від 31 липня 2003 року (житло та приватне життя);
• «Доган та інші проти Туреччини», рішення від 29 червня 2004 року;
• «Гюльмамєдова проти Азербайджану», рішення від 22 квітня 2010 року (доступ до адекватного житла);
• «Ксенідес-Арестіс проти Туреччини», рішення від 22 грудня 2005 року (механізм відшкодування власності).

У чому полягає взаємодія бізнесу та правоохоронних органів, захист інтересів виконавчого органу та наглядової ради в кримінальних провадженнях, розповів Сергій Кривун, старший детектив Бюро економічної безпеки України.

«БЕБ – орган, який вже існує два роки і має в структурі підрозділ аналітиків. Це передбачений законом єдиний правоохоронний орган з аналітичною функцією в Україні. Ми перебуваємо в процесі становлення. Створено головний підрозділ детективів, як орган досудового розслідування в структурі Бюро. І відповідно до КПК, детективи здійснюють досудове розслідування в кримінальних провадженнях, підслідність яких визначена за БЕБ», – зазначив старший детектив.

Говорячи про відносини з бізнесом, доповідач зауважив, що БЕБ не стало монополістом, як про це говорили на початку його створення. За його словами, білий бізнес і ті суб’єкти господарювання, які доброчесно сплачують податки, не будуть вивчатися БЕБ у спосіб, який би їм заважав працювати. Згадуючи тему обшуків, він зауважив, що БЕБ ставиться до цього заходу як до крайнього. Адже попередньо аналізується багато інформації та готується відповідне клопотання.

Говорячи про нарікання щодо БЕБ, Сергій Кривун зазначив, що, використовуючи сучасні технології та комунікації, деякі особи оприлюднювали певну інформація стосовно обшуків, які у них проводилися, і згодом про це шкодували. Як приклад, він навів кейс однієї з мереж закладів харчування, у якій БЕБ було встановлено наявність достатніх ознак вчинення керівниками цих комерційних структур кримінальних правопорушень за ст. 212  Кримінального кодексу України. Але керівники із самого початку вирішили максимально широко надавати інформацію ЗМІ, про що згодом пошкодували.

«БЕБ прагне того, щоб наш бізнес працював відкрито та прозоро, сплачував податки, а гострі слідчі дії щоб мінімально заважали такому процесу»,  – підсумував експерт.

Продовжив тему взаємодії бізнесу та правоохоронних органів Віталій Бєліков, директор департаменту з правових питань АТ «Укрпошта».

Він висловив упевненість, що співпраця між правоохоронцями та бізнесом має існувати. Особливо в умовах війни, бо є речі, які мають вирішуватися швидше, ніж це передбачає процесуальне законодавство, але не виходячи за його межі.

Віталій Бєліков зізнався, що дуже часто виконавчі органи або їхні керівники, коли видають розпорядчий документ або наказ, ігнорують два святі принципи, які і сьогодні їх захищають або звільняють від кримінальної відповідальності в разі, якщо внаслідок видання або прийняття такого акта щось відбулось поза правовим полем: «По-перше, коли в преамбулі наказу або розпорядженні зазначається, що на підставі певного документа, наприклад службової записки керівника підрозділу, видається цей наказ, то ситуація полягає в тому, що керівник, не спираючись на свій досвід, знання чи переконання, видавав наказ, а він спирався на певну інформацію, яку надала посадова або службова особа, і ця інформація лягає в основу наказу або розпорядження.

По-друге, зазвичай останній пункт наказу або розпорядження містить приблизно такі слова: “Контроль за виконанням покладаю на когось або залишаю за собою”. Так от, ніколи не має бути зазначено, що контроль за виконанням наказу або розпорядженням залишаю за собою. Бо це одна з фабул, за якою правоохоронці потім починають ставити запитання: якщо ви залишили за собою контроль, чому ви його не забезпечили?».

Тут може бути халатність керівника, що він не забезпечив контроль за працівником, але це вже похідна річ, яка зменшує ризики та відповідальність для виконавчого органу під час прийняття документа.

Цей важливий нюанс, як зауважив доповідач,  рятував багатьох керівників, щоб не витрачати часу на допити і не бути у списку обвинувачених осіб.

Але водночас існує необхідність побудови нормальної ефективної моделі співпраці бізнесу та правоохоронних органів.

Завершив третю сесію виступ Сергія Савинського, адвоката GRACER, на тему «Стратегія і тактика захисту посадових осіб у кримінальних провадженнях».

Трендом сьогодення експерт назвав застосування правоохоронцями ч. 1 ст. 191 Кримінального кодексу України (привласнення чи розтрата чужого майна, яке було ввірене особі чи перебувало в її віданні)  та ч. 1 ст. 201-2 Кримінального кодексу України (продаж товарів (предметів) гуманітарної допомоги або використання благодійних пожертв, безоплатної допомоги або укладання інших правочинів щодо розпорядження таким майном, з метою отримання прибутку, вчинені у значному розмірі).

Сергій Савинський також виокремив чотири правової позиції сторони захисту, які застосовуються на практиці: визнання вини повністю, повне невизнання вини, визнання вини частково, позиція мовчання. «У переважній більшості кримінальних проваджень застосовується позиція мовчання. Проте визнання вини повністю або визнання вини частково є трендом резонансних кримінальних проваджень», – уточнив доповідач.

Що стосується перших кроків, які може зробити сторона захисту, експерт виокремив такі:

• підготувати компанію (провести необхідні нотаріальні дії, перевірку документів/звітів, підготуватись до обшуків / вилучення документів);
• підготувати сімʼю топменеджера (підготувати довіреності на вчинення нотаріальних дій, вирішити питання щодо майна/коштів);
• підготувати найближче оточення (клієнтів, бізнес-партнерів, кредиторів).

Також він продемонстрував тактику захисту на прикладі кримінального провадження за ст. 191 та ст. 369 КК України.

А насамкінець порекомендував забезпечити впізнаваність бренду компанії та топменеджменту; проводити регулярну перевірку статутних документів, фінансової та бухгалтерської звітності, настроїв працівників та розуміти, що ніщо не вічне, особливо публічний інтерес.