Видавництво 
Завершальна сесія X Legal Banking Forum, який сьогодні, 21 лютого 2024 року, проходив у Києві, була присвячена питанням роботи з проблемною заборгованістю.
В дискусії взяли участь:
- Юрій Чумак, суддя Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду
- Ілля Михайлов, голова Наглядової ради АТ «Прозорро.Продажі»
- Михайло Третьяков, керуючий партнер АО AZONES
- Назарій Адамчук, партнер ЮК «Алєксєєв, Боярчуков та Партнери»
- Олександр Остапчук, керівник відділу договірної підтримки Moneyveo
- Арсен Мілютін, заступник голови правління АТ «Ощадбанк»
- Анатолій Лола, директор департаменту реструктуризації та стягнення АТ «Укрексімбанк»
- Андрій ДЖУРА, заступник директора департаменту — начальник управління правового забезпечення департаменту проблемних активів АТ «ПУМБ»
Модерував сесію старший партнер L.I.Group Артур Мегеря, який, відкриваючи роботу сесії, зауважив, що наразі банки та їх боржники вже адаптувалися до воєнного стану і почали активно працювати в нових реаліях.
Розповідаючи про практику Верховного Суду щодо способів захисту в іпотечних спорах, Юрій Чумак підкреслив, що всі позиції ВС у банківських спорах спрямовані на баланс інтересів банків і споживачів банківських послуг. Проте на сталість судової практики впливають такі чинники, як кількість справ, які розглядає ВС, так постійні зміни законодавства.
За словами пана Чумака, на сьогодні основною проблемою для Верховного Суду є інтенсифікація питань щодо способів захисту, і насамперед це пов’язано з тим, що рішення судів повинні виконуватися.
«Якщо ти прийшов у суд, то повинен відстояти своє порушене право і захистити його, а не звернутись до суду, щоби потім ще раз піти в суд, чи підготуватись до іншої справи, чи встановити якісь преюдиційні факти тощо», — наголосив Юрій Чумак.
Говорячи безпосередньо про позиції ВС щодо належних способів захисту, пан Чумак серед іншого навів висновок, викладений в постанові від 15 червня 2021 року у справі № 922/2416/17, в якій Велика Палата ВС відступила шляхом конкретизації від правового висновку ВС та ВСУ щодо наслідків скасування судового рішення, на підставі якого з Державного реєстру іпотек виключено запис про обтяження, визначивши, що виключення відомостей про право іпотеки з відповідного Державного реєстру, зокрема на підставі судового рішення, не впливає на чинність іпотеки. ВП ВС визначила, що в цьому випадку належним способом захисту для іпотекодержателя є вимога про визнання його права щодо іпотечного майна.
Також Юрій Чумак звернув увагу на висновок, зроблений ВП ВС у постанові від 8 жовтня 2023 у справі № 206/4841/20 щодо неможливості продажу фізичній особі права вимоги.
Про світову практику управління проблемною заборгованістю та проблематику українського ринку розповів голова Наглядової ради АТ «Прозорро.Продажі» Ілля Михайлов.
Серед таких інструментів спікер назвав реструктуризацію заборгованості, яка, зокрема, передбачає можливість прощення частини боргу позичальнику. Проте в Україні, за словами пана Михайлова, це трактується як завдання збитків кредитору.
«Тому цей інструмент хоч юридично і присутній, але нема змоги належним чином його застосовувати через таку правову рамку», — переконаний Ілля Михайлов.
Щодо ще одного інструмента, який застосовується у світі для врегулювання проблемної заборгованості, а саме звернення стягнення на предмет застави, то ключовими проблемами є становлення правового поля та судових практик, зловживання правом захисту з боку боржників, яке може набувати різноманітних форм і дій, спрямованих на те, щоб врятувати предмет застави або здійснювати контроль над предметом застави стільки, скільки це можливо.
Як зауважив спікер, у світовій практиці широко використовується такий інструмент, як продаж права вимоги, оскільки він є зрозумілим із точки зору балансу інтересів.
«В Україні наче є правова рамка, яка дозволяє продавати банкам як право вимоги, так і предмети нерухомості, але вона не забезпечує достатнього правового комфорту для посадових осіб цих самих банків, особливо якщо це стосується продажу нижче за балансову вартість таких активів», — підкреслив Ілля Михайлов.
Партнер ЮК «Алєксєєв, Боярчуков та Партнери» Назарій Адамчук висвітлив тему «Факторинг через призму судової практики». Так, за словами доповідача, питання щодо того, як відрізняється факторинг від відступлення права вимоги, досі є одним із найпопулярніших на розгляді Великої Палати ВС. Зокрема, про це свідчить те, що ВП ВС щонайменше раз на рік намагається дати на нього відповідь у своїх постановах.
У своїй доповіді Назарій Адамчук зробив ретроспективний аналіз того, як розвивалася судова практика ВП ВС у цьому питанні, починаючи з базової правової позиції, зробленої Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 11 вересня 2018 у справі № 909/968/16.
На аспектах ролі адвоката в позасудовому врегулюванні заборгованості зупинився керівник відділу договірної підтримки Moneyveo Олександр Остапчук. За його словами, для представників небанківського ринку споживчого кредитування стягувати такі борги в судовому порядку подекуди є неефективним у зв’язку зі значними судовими витратами та тривалими строками розгляду таких спорів.
«Для ринку небанківського кредитування основною складовою частиною врегулювання заборгованостей є саме позасудове врегулювання», — наголосив Олександр Остапчук.
Проте, за його словами, після законодавчих змін 2021 року ця процедура стала надто зарегульованою законодавцем. І зараз постає питання, чи може адвокат здійснювати позасудове врегулювання заборгованості.
«Виникає ситуація, коли в процесі розгляду справи в суді чи на стадії виконавчого провадження боржник починає домовлятися з адвокатом про умови добровільного погашення чи реструктуризації. У цьому питанні адвокат насамперед має керуватися не Законом «Про споживче кредитування», а договором зі своїм клієнтом, правилами адвокатської етики і Цивільним кодексом», — зауважив пан Остапчук.
Про актуальну практику Верховного Суду в банківських спорах розповів заступник голови правління АТ «Ощадбанк» Арсен Мілютін, звернувши увагу, що судовий спосіб вирішення спорів не має бути для банків пріоритетним інструментом роботи з проблемною заборгованості з огляду на те, що він дає в більшості випадків найменший грошовий потік на користь банку.
«Все ж таки основний інструмент з економічної точки зору – це реструктуризація заборгованості, а судове вирішення має бути «інструментом останньої надії», — переконаний пан Мілютін.
Також спікер підкреслив, що використання колекторських служб є більш ефективним для повернення заборгованості.
Говорячи про судову практику, Арсен Мілютін зазначив, що не можна стверджувати, що вона є прокредиторською чи проборжниковою. Проте судова практика є «нижньою планкою», від якої відштовхується і банк, і його клієнт, прораховуючи свої шанси в перемовинах чи під час вирішення питання в судовому порядку.
Розповідаючи про тенденції у сфері реструктуризації простроченої заборгованості, Анатолій Лола, директор департаменту реструктуризації та стягнення АТ «Укрексімбанк», зауважив, що реструктуризація є особливо актуальною в умовах широкомасштабного вторгнення.
«Готовність банку до реструктуризації — це один із можливих складників того, щоб ця реструктуризація відбулася не тільки на початковій стадії, але і на стадії стягнення у виконавчому провадженні та навіть на стадії банкрутства», — наголосив пан Лола.
Спікер навів статистичні показники щодо реструктуризації АТ «Укрексімбанк», за якими на початку 2022 року із загальної суми 36 млрд грн було реструктуризовано 12 млрд грн заборгованості. На початок 2024 року портфель реструктуризованих кейсів у банку становить 15 млрд грн.
За словами пана Лоли, найважливішим етапом для реструктуризації є прояв наміру. Комунікація є основою початку реструктуризації, напрацювання правильного плану погашення і його реалізації. А центральною фігурою в процесі реструктуризації є медіатор, яким може бути незалежний фінансовий експерт, консультант чи арбітражний керуючий.
«Банкрутство на сьогодні має великий потенціал щодо проведення реструктуризації в особливій формі», — переконаний Анатолій Лола.
Тему стягнення заборгованості в процедурі банкрутства продовжив виступ Андрія Джури, заступника директора департаменту – начальника управління правового забезпечення департаменту проблемних активів АТ «ПУМБ». Він зробив акцент на основних недоліках таких процедур для кредиторів, а саме це непрогнозовані та значні строки вирішення, незначний розмір погашення, відсутність реальної відповідальності менеджменту (власника) боржника за зловживання в процедурі банкрутства.
«Досить тривалі процедури банкрутства дають змогу власнику чи менеджменту позбутися активів для того, щоб не нести відповідальність. Часто процедури є неконтрольованими для кредиторів, зокрема для банків», — підкреслив Андрій Джура
Також спікер звернув увагу на ключові позиції Верховного Суду щодо стягнення кредиторами проблемної заборгованості в процедурах банкрутства.
Завершив роботу сесії виступ керуючого партнера АО AZONES Михайла Третьякова, який був присвячений підставам та межам оскарження правочинів із заставним майном.
Спікер звернув увагу, що під час оскарження правочинів за загальними підставами слід враховувати дію презумпції правомірності правочину, і в цьому випадку тягар доведення покладається на ініціатора спору. У разі ж оскарження за спеціальними підставами, зокрема визначеними КУзПБ, діє презумпція, що правочин, вчинений у спеціальному періоді, буде вважатися таким, що завідомо суперечить інтересам кредитора.
Також спікер розповів про знакові справи щодо оскарження правочинів із заставним майном. Зокрема, він виділив постанову ВП ВС від 8 червня 2021 року у справі № 346/1305/19, в якій зроблено висновок, що накладення арешту на заставне майно не позбавляє кредитора права задоволення його вимог у майбутньому.
У постанові від 13 липня 2022 року у справі № 199/8324/19 ВП ВС вказала, що позов про витребування нерухомого майна є належним способом захисту прав іпотекодавця, який вважає, що його право порушено державною реєстрацією права власності на предмет іпотеки.
Завантажується ...
