Викривачі корупції: КЦС ВС окреслив гарантії захисту прав під час звільнення

Передбачені статтею 53-4 Закону України «Про запобігання корупції» гарантії застосовуються не лише за фактом того, що особа є викривачем, а за умови наявності зв’язку між негативними заходами впливу або загрозою їх застосування та повідомленням викривача.

На цьому наголосив Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду у постанові від 19 квітня 2023 року у справі № 761/8294/21.

Обставини справи

У березні 2021 року громадянин звернувся в суд з позовом про визнання незаконним та скасування наказу про його звільнення, поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу.

Серед іншого вказував, що він працював на посаді директора із запобігання і протидії корупції — радника президента компанії. І його звільнення відбулось без надання згоди Національного агентства з питань запобігання корупції (НАЗК). Також він неодноразово повідомляв керівника підприємства про те, що є викривачем корупції. Окрім того, дисциплінарні санкції застосовано лише до нього, хоча за результатами службового розслідування їх накладення пропонувалося і на інших осіб.

Районний суд задовільнив позов, проте згодом рішення було скасоване апеляційним судом, який відмовив у задоволенні позову.

Касаційний цивільний суд у складі ВС скасував постанову апеляційного суду та залишив у силі рішення районного суду.

Висновки ВС

Щодо статусу позивача як уповноваженого з антикорупційної діяльності

• Закон України «Про запобігання корупції» гарантує незалежність уповноваженого від впливу чи втручання в його роботу, що реалізується, зокрема, через механізм отримання від НАЗК згоди на його звільнення, якщо воно відбувається за ініціативою керівника. Надання згоди НАЗК у цьому випадку спрямоване на запобігання звільненню уповноважених через їхні повідомлення про факти корупційних і пов’язаних із корупцією правопорушень.
• Звільнення уповноваженого без отримання згоди або всупереч обґрунтованій відмові НАЗК в наданні згоди на звільнення такої особи є порушенням пункту 2 частини 5 статті 64 вказаного закону.

Щодо статусу позивача як викривача

• За Законом України «Про запобігання корупції» права викривача виникають з моменту повідомлення інформації про можливі факти корупційних або пов’язаних з корупцією правопорушень, інших порушень закону. Отже, особа набуває статусу викривача з моменту повідомлення інформації про порушення вимог закону іншою особою.
• Згідно з ч. 1 ст. 53-4 згаданого закону, зокрема, викривача не може бути звільнено з роботи, не може бути вжито щодо нього з боку керівника або роботодавця інших негативних заходів впливу у зв’язку з повідомленням.
• До негативних заходів також належать формально правомірні рішення і дії керівника або роботодавця вибіркового характеру, які не застосовуються до інших працівників у подібних ситуаціях.
• Водночас передбачені ст. 53-4 зазначеного закону гарантії застосовуються не лише за фактом того, що особа є викривачем, а за умови наявності зв’язку між негативними заходами впливу або загрозою їх застосування та повідомленням викривача.

«Встановивши, що позивач набув статусу викривача з моменту повідомлення про корупційне порушення, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що його звільнено з порушенням вимог абз. 2 ч. 1 ст. 53-4 закону, оскільки відповідач застосував до позивача, який має статус викривача, негативні заходи впливу, які хоч і мають ознаки формально правомірних, однак є вибірковими, оскільки не були застосовані до інших працівників у подібних ситуаціях, а застосовані виключно до позивача без згоди НАЗК», — констатував КЦС ВС.

Також читайте: Відшкодування витрат на правничу допомогу — правові позиції ВП ВС, які скасували попередню судову практику