ВП ВС висловилася щодо нарахування послуг із передання експортованих обсягів електроенергії в контексті міжнародних зобов’язань України

Нарахування плати за послуги з передання електричної енергії під час здійснення її експорту не передбачено умовами Договору про передачу та чинним законодавством.

Такий висновок зробила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 3 серпня 2022 року справі № 910/9627/20

Обставини справи

АТ «ДТЕК Західенерго» звернулося до НЕК «Укренерго» з позовом про зобов’язання припинити дії, спрямовані на нарахування послуг щодо експорту електричної енергії за договором про надання послуг із передання електричної енергії та включення таких послуг до первинних документів, якими вони оформлюються.

Господарський суд м. Києва, рішення якого залишив без змін Північний апеляційний господарський суд, позовні вимоги задовільнив в повному обсязі.

Суди зважали на те, що нарахування відповідачем плати за послуги з передання під час здійснення експорту не передбачено чинним законодавством й умовами договору про передання, а також тим, що нарахування такої плати порушує міжнародні зобов’язання України.

Висновки ВП ВС

Велика Палата ВС визнала правомірними рішення попередніх судів та вказала на таке:

• приєднавшись до Договору про заснування Енергетичного співтовариства (Договір про ЕС), Україна взяла на себе зобов’язання дотримуватися встановлених Договором положень і нормативно-правової бази щодо передання енергопродуктів та матеріалів, для транспортування яких використовуються мережі;
• Договір про ЕС визначає, що мита та кількісні обмеження імпорту й експорту енергопродуктів і матеріалів, для транспортування яких використовуються мережі, та всі заходи, що мають подібний результат, між сторонами забороняються. Ця заборона застосовується також до мит фіскального характеру;
• пункт 1 ст. 41 цього Договору не виключає кількісних обмежень або заходів, що мають подібний результат, виправданих на підставі державної політики чи державної безпеки, захистом здоров’я та життя людей, тварин або рослин чи захистом промислової та комерційної власності. Такі обмеження або заходи, проте, не є засобами довільної дискримінації або прихованого обмеження торгівлі між сторонами. Ця норма є обов’язковою для України як для сторони Договору про ЕС і підлягає застосуванню відповідно до ст. 9 Конституції України та Закону України «Про міжнародні договори України»;
• згідно із частиною 11 статті 2 Закону України «Про ринок електричної енергії» суб’єкти владних повноважень, а також суди під час застосовування його норм беруть до уваги правозастосовну практику Енергетичного співтовариства та Європейського Союзу, зокрема рішення Суду Європейського Союзу, практику Європейської комісії і Секретаріату Енергетичного співтовариства щодо застосовування положень актів законодавства ЄС, зазначених у цій статті.

Велика Палата ВС зауважила, що Секретаріат ЕС не наділено повноваженнями органу правозастосування щодо сторін Договору про ЕС, тому мова не йде про застосування чи врахування його правозастосовної практики.

Натомість, зважаючи на те що за приписами п. “b” ст. 67 Договору про ЕС Секретаріат ЕС спостерігає за виконанням сторонами взятих на себе зобов’язань за цим Договором та передає щорічні звіти про виконання зобов’язань Раді міністрів ЄС, значення мають висновки Секретаріату ЕС, які містять оцінку виконання сторонами Договору своїх зобов’язань за ним. Те, що наведеною нормою передбачено подання Секретаріатом ЕС щорічних звітів Раді міністрів ЄС, не означає, що його офіційні висновки, оформлені іншим чином, ніж щорічний звіт, не можуть бути взяті до уваги з метою встановлення змісту актів законодавства ЄС, зазначених у ст. 2 Закону України «Про ринок електричної енергії», та застосування положень Договору про ЕС судами в цій справі.

Стосовно значення рішення Суду ЄС Велика Палата ВС зазначила, що Закон України «Про ринок електричної енергії» покладає на суди обов’язок під час застосування його норм ураховувати рішення Суду ЄС, прецедентне право якого також обов’язкове для Секретаріату ЕС. Рішення Суду ЄС належить розцінювати як таке, що дозволяє встановити зміст положень актів законодавства ЄС. Подібно до практики застосування рішень Європейського суду з прав людини врахуванню підлягають принципи, що випливають із його рішень щодо схожих питань, навіть якщо вони стосуються інших держав.

Також ВП ВС звернула увагу на повідомлення Секретаріату ЕС від 28 травня 2020 року, який розглядав Порядок встановлення (формування) тарифу на послуги з передачі електричної енергії, затверджений постановою НКРЕКП від 22 квітня 2019 року № 585, а також саму постанову НКРЕКП у контексті положень ст. 41 Договору про ЕС. Наведений у листах Секретаріату ЕС аналіз дає підстави для висновку про те, що встановлена плата за передання щодо обсягів експортованої електричної енергії за своєю природою та з урахуванням її структури є такою, що має розцінюватися як захід, подібний до мита, встановлення якого не відповідає нормам ст. 41 Договору про ЕС і не є виправданим.

За результатами розгляду справи ВП ВС залишила касаційну скаргу НЕК «Укренерго» без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.

Також читайте: Практика щодо правочинів, укладених в умовах конфлікту інтересів у ТОВ, — суддя ВС нагадала рішення щодо теми