У Верховному Суді обговорили застосування судами норм КУзПБ

У Касаційному господарському суді у складі Верховному Суді відбувся круглий стіл «Застосування господарськими судами норм Кодексу України з процедур банкрутства» за участю суддів КГС ВС, апеляційних та місцевих господарських судів, які спеціалізуються на розгляді справ про банкрутство.

У 2022 році на розгляді місцевих господарських судів перебувало 15 669 справ про банкрутство чи неплатоспроможність. З них надійшло на розгляд 12 370 справ, а розглянуто – 12 842 справи. Водночас загальна сума грошових вимог, заявлених кредиторами і визнана судами, становить майже 1,5 млрд доларів. Це грандіозний ресурс активів, яких потребує економіка України для відновлення та розвитку. А судова влада має створити такі умови, за яких ці ресурси використовуватимуться максимально ефективно.

Про це зауважила голова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду Лариса Рогач.

«Водночас бізнес, який втратив свої активи через війну і збанкрутував, справедливо повинен розраховувати на реалізацію об’єктивного права на відшкодування збитків за рахунок країни-агресора. За таких обставин важливо, щоб держава на законодавчому рівні закріпила реалізацію механізмів, які б максимально сприяли належній фіксації втрати активів», — наголосила Лариса Рогач.

Секретар судової палати для розгляду справ про банкрутство КГС ВС Олег Васьковський окреслив коло проблемних питань, які треба вирішити для покращення ефективності роботи господарських судів, ураховуючи динамічний розвиток законодавства про банкрутство та суспільних правовідносин. Він додав, що порядок розгляду спорів, стороною в яких є боржник (ст. 7 КУзПБ), є одним із засадничих у конструкції правовідносин щодо банкрутства.

Також спікер зробив акцент на постанові КМУ від 3 березня 2022 року № 187 «Про забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави Україна у зв’язку з військовою агресією Російської Федерації». Цією постановою встановлено мораторій (заборону) на виконання, зокрема в примусовому порядку, грошових та інших зобов’язань, кредиторами (стягувачами) за якими є російська федерація або, зокрема, юридичні особи, створені й зареєстровані відповідно до законодавства рф. Цей документ є вкрай важливим під час розгляду справ про банкрутство, у яких фігурують кредитори держави-агресора.

Суддя Великої Палати Верховного Суду Лілія Катеринчук сказала про те, що потреба в обміні досвідом щодо справ про банкрутство назріла вже давно. На її переконання, господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи має вирішувати майнові спори, що стосуються податкових зобов’язань боржника.

Проблемні питання неплатоспроможності фізичних осіб

Перша панельна дискусія заходу була присвячена проблемним питанням, які виникають під час розгляду справ про неплатоспроможність фізичних осіб. Модератором обговорення був суддя судової палати для розгляду справ про банкрутство КГС ВС Володимир Погребняк. За його словами, інститут банкрутства фізичних осіб уперше відобразився в Законі України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», але повноцінно був уведений у дію та запрацював із прийняттям КУзПБ. Згідно із суспільними очікуваннями відповідальність за ефективну реалізацію цього інструментарію покладено на суди.

«Попри те що заяв про неплатоспроможність фізичних осіб було подано не багато, суди ретельно підходять до застосування відповідних норм, уже напрацьована певна конструкція зазначеного механізму. Із цього можна робити певні системні висновки щодо якості законодавства та очікувань стосовно подальшого вдосконалення інституту», – зауважив модератор.

Суддя судової палати для розгляду справ про банкрутство КГС ВС В’ячеслав Пєсков під час виступу розкрив принципи врегулювання неплатоспроможності фізичної особи. Втім, як він зауважив, принципи врегулювання неплатоспроможності мають бути спільними як для фізичних, так і для юридичних осіб.

Судову практику щодо неплатоспроможності фізичних осіб проаналізував суддя судової палати для розгляду справ про банкрутство КГС ВС Олександр Банасько. Розповідаючи про судову практику у справах про визнання неплатоспроможності фізичних осіб, у яких кредиторські вимоги формуються на підставі боргових розписок, спікер порадив звернутися до постанови судової палати КГС ВС від 1 березня 2023 року у справі № 902/221/22. Судова палата дійшла висновку, що задля унеможливлення загрози визнання господарським судом фіктивної кредиторської заборгованості до боржника на кредитора – фізичну особу, як на заявника грошових вимог на підставі боргової розписки, покладається обов’язок підвищеного стандарту доказування в разі виникнення вмотивованих сумнівів сторін у справі про неплатоспроможність фізичної особи щодо обґрунтованості вимог такого кредитора.

Суддя Північно-західного апеляційного господарського суду Михайло Юрчук зосередився на праві вирішального й дорадчого голосу учасників провадження у справах про банкрутство та справах про неплатоспроможність. За словами спікера, Верховний Суд неодноразово розглядав скарги щодо поновлення пропущеного заявником 30-денного строку на подання заяви із грошовими вимогами до боржника. У постанові КГС ВС від 19 січня 2023 року у справі № 902/207/22 йдеться про те, що пропущений конкурсним кредитором визначений ч. 1 ст. 45 КУзПБ строк на заявлення грошових вимог до боржника не може бути поновлений судом незалежно від поважності причин його пропуску, наведених заявником. Подібний висновок викладений у постанові КГС ВС від 17 березня 2021 року у справі № 904/678/20. У цій справі суд урахував те, що кредитор, який звернувся до суду з відповідною заявою, не втрачає права на задоволення своїх вимог, однак не має права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів.

Тему попереднього засідання суду в процедурі банкрутства (неплатоспроможності) висвітлив суддя Північного апеляційного господарського суду Борис Поляков. Він зробив акцент на правовій природі попереднього засідання та на його основних відмінностях від позовного провадження. Суддя зазначив, що на попередньому засіданні відбувається перевірка вимог кредиторів із даними бухгалтерського звіту та балансу боржника. Також він окреслив коло проблемних процесуальних аспектів попереднього засідання, які потребують врегулювання на законодавчому рівні. На думку спікера, суд має отримати можливість робити на попередньому засіданні перехід до загальної форми позовного провадження в разі, якщо, наприклад, виникає потреба застосувати механізм визнання недійсними правочинів.

Про доступ до правосуддя і погашення (прощення) боргів у світлі проблем практики щодо відновлення платоспроможності фізичних осіб розповів суддя Господарського суду Закарпатської області Павло Пригуза. Він пояснив певні категорії та поняття КУзПБ, на основі яких можна сформулювати важливі презумпції, необхідні для розгляду справ про банкрутство фізичних осіб.

Нюанси розгляду справ про банкрутство юридичних осіб

У межах другої панельної дискусії, яку модерував Олег Васьковський, учасники заходу зосередилися на проблемних питаннях, що виникають під час розгляду справ про банкрутство юридичних осіб.

Нині вже є ґрунтовна практика Верховного Суду щодо застосування інституту солідарної відповідальності. Наявність такої відповідальності – це захист кредиторів від накопичування боргів. Це акцентував суддя судової палати для розгляду справ про банкрутство КГС ВС Сергій Жуков. Він зауважив, що суб’єктом солідарної відповідальності є виключно керівник боржника, зокрема колишній керівник. А для того щоби покласти на керівника боржника солідарну відповідальність, треба встановити й довести такі умови: порушення місячного строку на звернення до суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство й наявність у боржника протягом цього строку або більше ознак загрози неплатоспроможності.

«Солідарна відповідальність – дієвий механізм звернення кредиторів до боржника для отримання своїх коштів. Це певний вплив на керівника боржника, для того щоб він діяв розумно й добросовісно. Така відповідальність важлива як для керівників боржника, так і для всіх учасників провадження у справі про банкрутство», – наголосив суддя ВС.

Суддя Західного апеляційного господарського суду Олег Матущак зупинився на особливостях схвалення плану санації класами кредиторів та затвердженні його судом. Він зазначив, що відповідно до нормативного регулювання в контексті затвердження плану санації треба встановити наявність двох обставин: (1) схвалення цього плану всіма класами кредиторів, зокрема класом кредиторів шостої черги, вимоги яких складаються зі штрафу й пені; (2) зміна умов задоволення вимог кредиторів планом санації.

Під час розгляду справ про банкрутство юридичних осіб, майно яких зареєстроване на тимчасово окупованих територіях, виникає безліч як матеріальних (відсутність доступу до майна, неможливість реалізації майна на аукціоні й оформлення права власності на майно банкрута), так і процесуальних проблем (відсутність арбітражного керуючого, кредиторів, дуже довгі строки процедури банкрутства, неможливість її завершення тощо). Про це розповіла суддя Господарського суду Луганської області Олена Фонова та додала, що суд у цих умовах лишається сам на сам із такими справами. На переконання спікерки, ефективним процесуальним механізмом стане зупинення провадження у справі (за умови, що немає жодного майна на підконтрольній Україні території). Серед переваг зупинення провадження – можливість поновлення провадження за першої потреби, захист інтересів усіх учасників справи (і боржника, і власників майна, і кредиторів, і арбітражних керуючих) та дотримання розумних строків здійснення ліквідаційної процедури.

Суддя Східного апеляційного господарського суду Денис Попков зупинився на питанні наявності/відсутності й меж судової дискреції щодо встановлення суми основної винагороди арбітражного керуючого. За його словами, суть проблеми полягає в тому, що, попри закріплення права арбітражного керуючого на отримання основної грошової винагороди в КУзПБ, у правозастосовній практиці поширеним є додаткове застосування ст. 43 Конституції України та, зокрема, норм Конвенції про рабство 1926 року. Через це, як зазначив доповідач, таке суб’єктивне право поступово набуває ознак імперативного принципу оплатності діяльності арбітражного керуючого й надає мінімальним розмірам основної винагороди арбітражного керуючого, визначеним ч. 2 ст. 30 КУзПБ, статусу гарантованого платежу. На думку Дениса Попкова, для відновлення балансу між розміром винагороди і належністю виконуваних повноважень арбітражного керуючого серед іншого потрібно керуватися саме приписами ст. 30 КУзПБ, уникати зайвого застосування ст. 43 Конституції України та Конвенції 1926 року, а також дотримуватися всіх процедурних аспектів, як-от обов’язковість винесення цього питання арбітражним керуючим на розгляд комітету кредиторів.