Суддя ВС Тетяна Анцупова прокоментувала рішення щодо виключення рф із Ради Європи

Суддя ВС Тетяна Анцупова прокоментувала рішення щодо виключення рф з Ради Європи.

16 березня 2022 року на позачерговому засіданні Комітет міністрів Ради Європи в контексті процедури, розпочатої відповідно до ст. 8 Статуту Ради Європи, вирішив, що російська федерація із цього дня припиняє членство в Раді Європи.

За день до цього рішення, 15 березня 2022 року, міністр закордонних справ рф подав заяву Генеральному секретарю Ради Європи про добровільний вихід держави зі складу організації, проінформувавши про намір денонсувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі – Конвенція) відповідно до п. 1 ст. 58 Конвенції.

Слід звернути увагу, що в зазначеній заяві Генерального секретаря Ради Європи проінформовано лише про «намір» денонсувати Конвенцію. Процедура денонсації будь-якого міжнародного договору відбувається, зокрема, згідно зі статтями 65, 67 Віденської конвенції про право міжнародних договорів 1969 року (далі – Віденська конвенція), а також згідно з положеннями ст. 58 Конвенції. У Конвенції вказано, що «Висока Договірна Сторона може денонсувати цю Конвенцію тільки […] через шість місяців після подання відповідного повідомлення Генеральному секретареві Ради Європи, який інформує про це інші Високі Договірні Сторони».

Наслідки припинення договору передбачено в ст. 70 Віденської конвенції:

«1. Якщо договором не передбачається інше або якщо учасники не погодились про інше, припинення договору відповідно до його положень або відповідно до цієї Конвенції:

а) звільняє учасників договору від усякого зобов’язання виконувати договір у майбутньому;

b) не впливає на права, зобов’язання або юридичне становище учасників, які виникли в результаті виконання договору до його припинення.

2. Якщо держава денонсує багатосторонній договір або виходить з нього, пункт 1 застосовується у відносинах між цією державою і кожним з інших учасників договору з дня набрання чинності такою денонсацією або виходу з договору».

Це означає, що за всі порушення Конвенції в період до закінчення шестимісячного строку після подання письмової заяви про денонсацію рф має відповідати як сторона міжнародного договору. Всі порушення Конвенції в цей період підпадають під юрисдикцію Європейського суду з прав людини, рішення якого мають бути виконані. Ілюзій щодо рф не маємо, проте пам’ятаємо, що рішення міжнародного суду було й буде джерелом міжнародного права, навіть за умови кардинальних змін у міжнародно-правовому порядку після війни.

Загальні наслідки виходу рф з Ради Європи для осіб, що перебувають під юрисдикцією держави-агресора, дуже невтішні та навіть жахливі. Право на життя, заборона катування, заборона рабства і примусової праці, право на свободу та особисту недоторканість, право на справедливий суд, ніякого покарання без закону, право на повагу до приватного і сімейного життя, свобода думки совісті та релігії, свобода вираження поглядів, свобода зібрань та об’єднання, заборона дискримінації, захист права власності – це далеко не повний каталог прав і свобод, міжнародні гарантії щодо захисту яких втрачає населення рф. Так само як втрачає надію на розвиток демократичних інституцій і на вільні вибори. Втрачає саме надію, тому що не можна втратити те, чого не існувало.

Правозахисний рух у рф, як і адвокатська діяльність, позбавлені тепер змісту і сенсу. Величезний полк дипломатів і службовців, які працювали в інституціях Ради Європи та постійному представництві рф при Раді Європи, будуть звільнені, але навряд захочуть повертатися додому.

Заяви офіційних осіб рф про доцільність повернення до смертної кари як покарання за особливо тяжкі злочини – дуже реалістичний сценарій у близькій перспективі. За відсутності справедливого суду та правосуддя як такого це є поверненням до інквізиції.

Людське життя – абсолютна цінність у Європі. Так звані батьки Конвенції розробляли її текст в умовах після Другої світової війни, щоб ніколи знов не допустити жахів геноциду і варварства. Вдавшись до агресії, геноциду Українського народу та відверто маніпулюючи фактами в тексті заяви про вихід зі складу Ради Європи, рф продемонструвала, що ніколи не поділяла цих цінностей.

Унаслідок припинення членства рф у Раді Європи для осіб під її юрисдикцією перестають діяти правові й політичні механізми Ради Європи. Припиняються моніторингові візити і відповідні звіти ПАРЄ, місії спостерігачів на виборах, візити та доповіді Комісара Ради Європи з прав людини і багато інших моніторингових механізмів. Після рішення Комітету міністрів Ради Європи від 25 лютого 2022 року про призупинення прав на представництво рф у двох статутних органах відбулося призупинення її представництва в усіх комітетах Ради Європи.

Цілком імовірно, що після денонсації Конвенції буде ще довгий перелік інших договорів Ради Європи, які рф виявить бажання денонсувати, насамперед ті, які передбачають власні контрольні механізми.

Мова йде, наприклад, про Європейську конвенцію про запобігання катуванням чи нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню чи покаранню 1987 року, оскільки її контрольний механізм – однойменний Комітет, та механізм Конвенції про захист прав людини є комплементарними. Тож мінімальні стандарти тримання під вартою в рф зникнуть як поняття разом із припиненням інспекцій Комітету.