Видавництво 
 |
Олександр Демчан, адвокат, арбітражний керуючий, радник EVRIKA LAW |
Відносини з боржниками в процедурі банкрутства, на жаль, не завжди можна назвати цивілізованими. Якщо арбітражний керуючий помічає низку дивних дій в компанії-боржнику, то саме час звірити годинники зі свіжою судовою практикою, яка якраз і відповідає на запитання, що можна вважати недобросовісними діями боржника та його керівництва (учасника), а також що робити із субсидіарною відповідальністю керівника в часі. Відповіді на ці запитання дав Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду в постанові від 19 березня 2024 року у справі № 911/94/22 (911/2436/22).
Обставини справи
Керівник ТОВ «Вишгородтранссервіс» мав вирішальний вплив на прийняття управлінських рішень у товаристві, але за наявності у підприємства активів допустив утворення заборгованості зі сплати податків і зборів та не вчинив жодних дій для уникнення неплатоспроможності. Про це йдеться в доводах ліквідатора.
Після утворення заборгованості перед ГУ ДПС Волинської області, яка надалі стала підставою для відкриття провадження у справі про банкрутство, керівник ТОВ фактично припинив господарську діяльність компанії, вчинив спільно з учасником дії з переведення корпоративних прав та повноважень директора на фіктивну третю особу, яка зареєстрована на тимчасово окупованій території України, та не передав останньому активи банкрута на загальну суму понад 8 млн грн.
Перша та апеляційна інстанції підтримали вимоги ліквідатора щодо покладення на керівника субсидіарної відповідальності за зобов’язаннями банкрута у сумі 1 131 742,98 грн.
Погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, апеляційний господарський суд вказав на те, що у банкрута за період його ліквідаційної процедури не виявлено будь-яких активів, які б можна було спрямувати на задоволення визнаних ухвалою суду кредиторських вимог податкової, водночас суд встановив, що керівник ТОВ у період виникнення заборгованості усвідомлював, що у майбутньому компанія буде зобов’язана сплатити відповідні кошти на користь податкової, проте з метою уникнення умисно вчинив дії, що мали наслідок припинення господарської діяльності товариства, зміну засновника та керівника такого боржника, приховування його активів, що в сукупності призвело до банкрутства ТОВ «Вишгородтранссервіс».
Позиція КГС ВС
Почну розділ без інтриги: Касаційний господарський суд у складі ВС скаргу керівника ТОВ не задовольнив. Механізм ухилення від сплати боргу кредитору шляхом перекидання корпоративних прав та повноважень керівника боржника на «номінала» дав тріщину.
Спеціально для недоброчесних керівників боржників КГС ВС роз’яснив, що до третіх осіб, які несуть субсидіарну відповідальність за зобов’язаннями боржника у зв’язку з доведенням його до банкрутства (ч. 2 ст. 61 Кодексу України з процедур банкрутства), належать будь-які особи, наслідком дій або бездіяльності яких стало банкрутство юридичної особи (див. висновки, викладені у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22 квітня 2021 у справі № 915/1624/16).
Важливо, що за час інтенсивного розвитку інституту субсидіарної відповідальності щораз більше розширюється коло обставин та дій, наслідком яких є реагування на «творчість» недобросовісних керівників чи власників боржників через притягнення їх до субсидіарної відповідальності за грошовими зобов’язаннями боржника.
У рішенні, з огляду на тлумачення ч. 5 ст. 41 закону про банкрутство (до 21.10.2019), ч. 2 ст. 61 КУзПБ (від 21.10.2019), судді засвідчують відсутність заборони для покладення субсидіарної відповідальності на суб’єктів відповідальності, якщо на час порушення/здійснення провадження у справі про банкрутство їх повноваження припинились.
Час, що минув із дати припинення повноважень суб’єктів відповідальності до дати порушення справи про банкрутство боржника, не є вирішальним чинником, що впливає на встановлення складу об’єктивної сторони правопорушення, однак має враховуватися судами поряд з іншими обставинами справи під час встановлення причинно-наслідкового зв’язку між винними діями суб’єкта відповідальності та настанням негативних наслідків у боржника, які є підставою субсидіарної відповідальності, зазначається в рішенні.
Згадуючи про правову презумпцію субсидіарної відповідальності осіб, потрібно пам’ятати і про те, що вона є спростовною, тобто особа, яка притягується до відповідальності, має право довести свою добросовісність.
Однак, як зазначається в рішенні, в цьому випадку відсутність в осіб, які притягуються до субсидіарної відповідальності, зацікавленості в наданні документів, що відображають реальний стан справ і дійсний господарський оборот, не повинна знижувати правову захищеність кредиторів під час необґрунтованого порушення їхніх прав.
Тому, якщо ліквідатор із посиланням на ті чи інші докази належно обґрунтував наявність підстав для притягнення особи до субсидіарної відповідальності та неможливість погашення вимог кредиторів унаслідок її дій (бездіяльності), на неї переходить тягар спростування цих тверджень ліквідатора, з урахуванням чого вона має довести, чому письмові документи та інші докази ліквідатора не можуть бути прийняті на підтвердження його доводів, надавши свої докази та пояснення щодо того, як насправді здійснювалася господарська діяльність, наголошується в рішенні.
Отже, якщо дії особи, які мали вплив на економічну (юридичну) долю боржника, викликають об’єктивні сумніви в тому, що вона керувалася інтересами боржника, на неї переходить тягар доведення того, що результати таких дій стали наслідком звичайного господарського обороту, а не викликані використанням нею своїх можливостей, що стосуються визначення дій боржника як таких, що вчиненні на шкоду інтересам боржника та його кредиторів.
Зазначається, що у такому разі небажання особи, яка притягується до субсидіарної відповідальності, надати суду докази має кваліфікуватися згідно із ч. 2 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України виключно як відмова від спростування фактів, на наявність яких аргументовано, з посиланням на конкретні документи вказує процесуальний опонент. В силу ст. 13 ГПК України особа, що бере участь у справі, яка не вчинила відповідних процесуальних дій, несе ризик настання наслідків такої поведінки (постанова КГС ВС від 22.04.2021 у справі № 915/1624/16).
Отже, КГС ВС взяв до уваги встановлені судами попередніх інстанцій обставини та події, зокрема те, що:
- у банкрута за період його ліквідаційної процедури не виявлено будь-яких активів, які б можна було спрямувати на задоволення кредиторських вимог податкової;
- повноваження керівника ТОВ «Вишгородтранссервіс» в період виникнення у товариства заборгованості виконував керівник ТОВ, що мав вирішальний вплив на прийняття управлінських рішень;
- керівник ТОВ у період виникнення заборгованості усвідомлював, що у майбутньому ТОВ «Вишгородтранссервіс» буде зобов’язане сплатити відповідні кошти на користь податкової.
Касаційний суд визнав правильними висновки судів про те, що одночасна:
- перереєстрація місця розташування,
- перереєстрація назви юридичної особи,
- зміна власника (учасника),
- зміна керівника боржника після фактичного припинення діяльності товариства
є недобросовісними діями попередніх власників та керівника товариства, що мають на меті приховування слідів діяльності товариства від кредиторів, унеможливлення примусового стягнення боргів та унеможливлення передання арбітражному керуючому належних боржнику товарно-матеріальних цінностей, документації, звітності, відомостей податкового та бухгалтерського обліку, печаток і штампів товариства.
Тож які висновки можна зробити з цієї справи? Субсидіарна відповідальність керівника/власника існує, навіть якщо керівник та власник змінились, назва компанії вже не та і адреса інша. У часи реєстрів та довгих електронних слідів замести їх так просто не вийде.
Завантажується ...
