Спадкоємці vs кредитори спадкодавця: нерівний двобій

Олександр Кухарєв, професор кафедри цивільного права та процесу Харківського національного університету внутрішніх справ, член Науково-консультативної ради при Верховному Суді , професор, доктор юридичних наук

За приписом ч. 2 ст. 1282 Цивільного кодексу України (далі ЦК) спадкоємці зобов’язані задовольнити вимоги кредитора спадкодавця повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов’язаний задовольнити вимоги кредитора особисто в розмірі, який відповідає його частці у спадщині.

Слід зважати, що не всі обов’язки переходять до спадкоємців в порядку спадкування. Так, згідно зі ст. 1219 ЦК не входять до складу спадщини обов’язки боржника за зобов’язаннями, які нерозривно пов’язані з його особою. Наприклад, договір доручення припиняється в силу смерті довірителя або повіреного.

Зазвичай кредиторами спадкодавця є банки, що мають значний фінансовий ресурс та цілу команду професійних юристів. При цьому кредитори часто зловживають своїми правами, намагаючись стягнути зі спадкоємця кошти в розмірі, що значно перевищує вартість успадкованого ним майна. Обмеженість вимог кредитора розміром частки спадкоємця у спадщині є тим чинником, що забезпечує оптимальний баланс інтересів цих учасників цивільних правовідносин.

Ба більше, в окремих випадках кредитори спадкодавця звертаються з позовами про зобов’язання спадкоємців прийняти спадщину. Безумовно, спадкоємцю – пересічному громадянину важко протистояти банку та захистити свої права в суді. Тим більше, що зазвичай до особи застосовується і психологічний тиск.

З огляду на це слід окреслити основні напрями захисту прав спадкоємців у правовідносинах із кредитором спадкодавця.

1. Спадкоємці несуть зобов’язання погасити нараховані проценти і неустойку на суму основного боргу тільки в тому разі, якщо вони вчинені боржникові за життя.

Інші нараховані зобов’язання фактично не пов’язані з особою боржника і не можуть присуджуватися до сплати спадкоємцями (постанова Верховного Суду від 21 липня 2021 р. у справі № 303/4128/17, провадження № 61-14604св20 https://reyestr.court.gov.ua/Review/98586039).

Часто банки вимагають від спадкоємців сплатити проценти і неустойку, нараховані протягом всього строку для прийняття спадщини до моменту фактичного погашення кредиту. А це, своєю чергою, суттєво збільшує розмір заборгованості та порушує права спадкоємців. Через свою необізнаність останні сплачують банку значно більшу суму. Тому підлягає детальному дослідженню розрахунок заборгованості, наданий банком, передусім в частині строків нарахування боргу.

2. Кредитор не може просити суд визнати за ним право власності на частину спадщини в рахунок погашення заборгованості спадкодавця.

З цього приводу Велика Палата Верховного Суду наголосила на тому, що ст. 1282 ЦК не конкретизує способів звернення стягнення на майно та не передбачає можливості звернути стягнення на майно, отримане спадкоємцями, шляхом визнання на нього права власності за кредитором, а лише встановлює обов’язок суду в разі подання відповідного позову та доведення його підстав звернути стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі (постанова від 13 липня 2022 р. у справі № 645/6151/15-ц, провадження № 14-99цс21 https://reyestr.court.gov.ua/Review/105624086 ).

3. Законом імперативно визначений строк пред’явлення кредитором спадкодавця своїх вимог до спадкоємців, який за своєю природою є преклюзивним.

Зокрема, відповідно до ст. 1281 ЦК кредиторові спадкодавця належить пред’явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, не пізніше ніж за шість місяців із дня одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину на все або частину спадкового майна незалежно від настання строку вимоги. Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину, він має право пред’явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, протягом шести місяців із дня, коли він дізнався про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину.

Кредитор спадкодавця, який не пред’явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у встановлені строки, позбавляється права вимоги.

Важливо відзначити, що положення ст. 1281 ЦК застосовується і до зобов’язань, забезпечених іпотекою. У цьому аспекті банки, звертаючись до суду, безпідставно наполягають на тому, що у зв’язку з набуттям спадкоємцями спадщини, обтяженої іпотекою, до вимог кредиторів спадкодавця застосовується загальний строк позовної давності у три роки (ст. 257 ЦК).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 17 квітня 2018 р. у справі № 522/407/15-ц (провадження № 14-53цс18 https://reyestr.court.gov.ua/Review/73469649) наголосила на тому, що строки пред’явлення претензій кредиторів не є строками позовної давності (гл. 19 ЦК), оскільки ці строки не перериваються, не поновлюються, до них не застосовуються положення стст. 261–263 ЦК і вони підлягають застосуванню незалежно від наявності заяви сторони у справі. Тобто ст. 1281 ЦК, яка визначає шестимісячний строк пред’явлення таких вимог, застосовується і до кредитних зобов’язань, забезпечених іпотекою.

4. Обов’язок задовольнити вимоги кредиторів спадкодавця покладається лише на тих спадкоємців, які прийняли спадщину у порядку та строки, визначені цивільним законодавством.

У стст. 1268, 1269 ЦК передбачено два способи прийняття спадщини: (1) постійне проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини за умови, що такий спадкоємець не відмовився від прийняття спадщини; (2) подання заяви про прийняття спадщини нотаріусу або в сільських населених пунктах – уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування.

Складнішою є ситуація, коли спадкоємець, який не бажає приймати спадщину, обтяжену боргами, проживав разом зі спадкодавцем-боржником. У такому разі особа має подати нотаріусу або посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про відмову від прийняття спадщини. У протилежному випадку вважатиметься, що спадкоємець прийняв спадщину, до складу якої входять обов’язки. Доказування факту прийняття спадщини покладається на кредитора.

При цьому слід врахувати, що реєстрація місця проживання відповідача за адресою місця проживання боржника не є безумовним підтвердженням того, що він є його спадкоємцем та фактично прийняв спадщину після його смерті (постанова Верховного Суду від 27 лютого 2023 р у справі № 572/1497/22, провадження № 61-12653св22 https://reyestr.court.gov.ua/Review/109273458).

5. У разі прийняття спадщини кількома спадкоємцями їх обов’язок перед кредитором спадкодавця є частковим, а не солідарним.

Фактично це означає, що спадкоємець повинен сплатити борг лише у розмірі, що відповідає вартості його частки у спадщині. Наприклад, загальний розмір заборгованості спадкодавця перед кредитором становить 680 тис. грн, а вартість частки успадкованого майна одного зі співспадкоємців – 300 тис. грн. Отже, така особа зобов’язана погасити борг лише частково у розмірі 300 тис. грн.

Кредитори спадкодавця можуть пред’явити вимоги до будь-якого спадкоємця, але обсяг виконання боргового зобов’язання спадкоємцем не може перевищувати дійсної вартості отриманої ним спадщини і розміру боргів, що припадають на його частку. У зв’язку з цим до відповідних правовідносин не застосовуються правила щодо солідарного зобов’язання.

Зокрема, за ст. 542 ЦК у разі солідарного обов’язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов’язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов’язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов’язаними доти, доки їхній обов’язок не буде виконаний у повному обсязі. Виконання солідарного обов’язку у повному обсязі одним із боржників припиняє обов’язок решти солідарних боржників перед кредитором.

Так, Верховний Суд, скасовуючи постанову суду апеляційної інстанції, зазначив, що неможливо погодитись із висновком апеляційного суду про покладення солідарного обов’язку на спадкоємців боржника щодо повернення боргу, оскільки кожен із спадкоємців зобов’язаний задовольнити вимоги кредитора особисто у розмірі, який відповідає його частці у спадщині відповідно до вимог ч. 1 ст. 1282 ЦК (постанова від 16 травня 2018 р., судова справа № 175/4367/15-ц, провадження № 61-6747св18 http://reyestr.court.gov.ua/Review/74120743).