Шлях до податкової прозорості: Україна приєднується до CRS

Станіслав Карпов, адвокат, керівник практики податкових спорів ADER HABER

Останніми роками законодавство України поповнилось низкою положень, спрямованих на детінізацію економіки та ухилення від сплати податків. Зокрема, ще наприкінці 2021 року Перехідні положення Податкового кодексу України (Кодекс) були доповнені пунктом про те, що Україна після приєднання до Багатосторонньої угоди компетентних органів про автоматичний обмін інформацією про фінансові рахунки (Multilateral Competent Authority Agreement on Automatic Exchange of Financial Account Information) здійснюватиме автоматичний обмін інформацією про фінансові рахунки згідно з вимогами Загального стандарту звітності та належної перевірки інформації про фінансові рахунки (Common Standard on Reporting and Due Diligence for Financial Account Information, більш відомого як CRS).

Приєднання до зазначеної угоди відбулося в серпні минулого року, однак її фактичне впровадження серед іншого вимагало ухвалення відповідного національного законодавства. Як наслідок, черговим кроком на шляху до податкової прозорості стало прийняття закону щодо імплементації міжнародного стандарту автоматичного обміну інформацією про фінансові рахунки, тобто CRS. Положення закону в частині застосування вимог CRS набудуть чинності з 30 червня цього року.

На сьогодні CRS об’єднує понад 100 юрисдикцій, які в автоматичному режимі обмінюються інформацією про фінансові рахунки резидентів юрисдикцій-партнерів. Необхідно уточнити, що в такому випадку мова не йде про обмін інформацією у форматі «усі з усіма», оскільки кожна юрисдикція-учасник обирає юрисдикції-партнерів, із якими вона має намір здійснювати автоматичний обмін інформацією. Тепер до них зможе долучитися і Україна, що загалом матиме такий вигляд:

• українські фінансові установи проводитимуть перевірку наявних у них фінансових рахунків та виявлятимуть серед них ті, що належать резидентам юрисдикцій-партнерів;
• інформація про стан таких рахунків на кінець звітного року передаватиметься до податкових органів України;
• податкові органи України автоматично передаватимуть таку інформацію до компетентних органів юрисдикцій-партнерів.

Аналогічним чином у зворотному напрямку діятимуть і фінансові установи та компетентні органи юрисдикцій-партнерів, збираючи та передаючи Державній податковій службі України інформацію щодо фінансових рахунків резидентів України.

Фінансові агенти

Головну роль у цьому процесі відведено фінансовим агентам (підзвітним фінансовим установам), на яких головним чином і покладається реалізація вимог CRS. Для розуміння того, кого ж саме розглядати як фінансового агента (підзвітну фінансову установу), необхідно звернутися до положень CRS, оскільки Кодекс як у цьому питанні, так і в багатьох інших посилається безпосередньо на норми CRS.

У розумінні CRS підзвітними фінансовими установами є будь-які фінансові установі, окрім непідзвітних. Своєю чергою, до останніх належать урядові організації, міжнародні організації, центральний банк, пенсійні фонди тощо. Отже, якщо фінансова установа, згідно з критеріями CRS, не може бути віднесена до непідзвітних, вона може розглядатися як підзвітна.

Водночас слід враховувати, що відсутність в особи статусу фінансової установи в розумінні національного законодавства про надання фінансових послуг ще не є запорукою того, що така установа не є підзвітною в розумінні CRS, оскільки за змістом положень останнього фінансовою установою буде будь-яка установа, що є:

• кастодіальною установою, тобто здійснює зберігання фінансових активів на користь інших осіб;
• депозитною установою, тобто приймає депозити в процесі банківської або подібної діяльності;
• інвестиційною компанією;
• страховою компанією, яка укладає або зобов’язана здійснювати платежі відповідно до договору страхування з викупною сумою або договору ануїтету.

Таким чином, якщо українська установа може бути віднесена до однієї з вищеперелічених та відповідатиме визначеним CRS критеріям, то така установа може вважатися підзвітною та відігравати роль фінансового агента. Зокрема, статус підзвітної фінансової установи можуть мати і утворення, що не є юридичними особами, наприклад інститути спільного інвестування.

Відповідно, кожна особа має самостійно визначати на підставі критеріїв CRS наявність у неї статусу підзвітної фінансової установи. З цією метою Міністерство фінансів України має визначити та затвердити порядок встановлення статусу підзвітної фінансової установи.

Після встановлення статусу підзвітної фінансової установи така установа має стати на облік у податковому органі. Якщо критеріям підзвітної фінансової установи відповідатиме утворення, що не є юридичною особою, то в такому випадку здійснюється взяття на облік юридичної особи, яка відповідно до закону або договору уповноважена чи зобов’язана подавати звітність від імені такого утворення.

Перевірка фінансових рахунків та виявлення підзвітних рахунків

Набувши статусу підзвітної фінансової установи, фінансові агенти зобов’язані вживати визначені CRS заходи належної комплексної перевірки з метою виявлення підзвітних рахунків.

По суті, така перевірка зводиться до встановлення резидентської приналежності власників рахунків та/або контролювальних осіб (в деяких випадках). Мова йде як про наявні рахунки, так і про нові рахунки, які будуть відкриватися у майбутньому. З цією метою фінансові агенти використовують наявну у них інформацію та зобов’язані вимагати у власників рахунків документ самостійної оцінки статусу податкового резидентства стосовно себе та/або стосовно контролювальних осіб та іншу інформацію/документи, необхідні для вжиття заходів належної комплексної перевірки фінансових рахунків.

Відповідно, власники рахунків зобов’язані надавати такі інформацію/документи, так само як і повідомляти про зміну свого статусу податкового резидентства та/або про зміну відповідного статусу контролювальної особи. Невиконання таких зобов’язань чи подання недостовірної інформації є підставою для відмови фінансового агента у встановленні ділових відносин, відмови у наданні фінансових послуг або для відмови в подальшому наданні послуг, у тому числі для розірвання договірних відносин із власником рахунку.

Слід враховувати, що в розумінні CRS фінансовими рахунками є депозитні рахунки, кастодіальні рахунки, частка у капіталі, договори страхування з викупною сумою та договори ануїтету. Водночас до фінансових рахунків не належать так звані виключені рахунки, перелік яких наведений у CRS (наприклад, накопичувальний/пенсійний рахунок чи договір страхування життя, які відповідають певним вимогам).

Окрім того, щодо наявних рахунків юридичних осіб визначено, що перевірці підлягають лише ті фінансові рахунки, вартість яких перевищує 250 тис. дол. США. Якщо згодом вартість рахунку досягне зазначеного показника, то він, відповідно, буде об’єктом належної комплексної перевірки. Для фінансових рахунків фізичних осіб подібні вартісні обмеження не встановлено.

Фінансові рахунки, за результатом перевірки яких буде виявлено їх приналежність резидентам юрисдикції-партнера, будуть вважатися підзвітними.

Передання інформації про підзвітні рахунки

Фінансові агенти будуть зобов’язані щороку до 1 липня подавати до податкових органів звіти щодо підзвітних рахунків за попередній календарний рік.

Водночас для першого звітного періоду існують певні особливості, оскільки першим звітним періодом буде період, що розпочнеться 1 липня 2023 року та завершиться 31 грудня 2023 року, тобто піврічний період. Окрім того, у 2024 році Міністерство фінансів України має встановити граничний строк подання звіту про підзвітні рахунки за перший звітний період, але не раніше за 1 липня 2024 року.

Згідно з CRS визначено такий обсяг інформації про підзвітні рахунки, що має зазначатися та передаватися фінансовим агентом:

• ім’я, адреса, юрисдикція (юрисдикції) резидентства, ІПН та дата і місце народження фізичної особи;
• найменування, адреса, юрисдикція (юрисдикції) резидентства та ІПН юридичної особи, а також ім’я, адреса, юрисдикція (юрисдикції) резидентства, ІПН та дата і місце народження її контролювальної особи, якщо така особа є підзвітною (тобто є резидентом юрисдикції-партнера);
• номер рахунку;
• найменування та ідентифікаційний номер (за наявності) фінансового агента;
• залишок чи вартість рахунку станом на кінець відповідного календарного року, а якщо рахунок був закритий протягом такого року, − на момент закриття рахунку.

Також CRS для кастодіальних, депозитних та інших рахунків визначено додаткові показники щодо обсягів інформації про них, наприклад загальна сума сплачених або зарахованих протягом року відсотків.

Податкові органи, зі свого боку, мають щороку до 30 вересня передавати інформацію про підзвітні рахунки до компетентних органів відповідних юрисдикцій-партнерів.

Відповідальність

За порушення вищевказаних вимог передбачено низку штрафів, які набудуть чинності із 2024 року, зокрема в таких розмірах:

• неподання фінансовим агентом заяви про взяття на облік як підзвітної фінансової установи – 20 мінімальних заробітних плат (МЗП) (134 000 грн);
• неподання фінансовим агентом звіту про підзвітні рахунки – 100 МЗП (670 000 грн);
• несвоєчасне подання фінансовим агентом звіту про підзвітні рахунки – 0,5 МЗП (3 350 грн) за кожен календарний день несвоєчасного подання, але щонайбільше 100 МЗП (670 000 грн);
• подання фінансовим агентом звіту про підзвітні рахунки з неповними/недостовірними відомостями чи помилками – 0,5 МЗП (3 350 грн) за кожен фінансовий рахунок, щодо якого було подано помилкову/неповну/недостовірну інформацію, а якщо вказане порушення вчинене внаслідок невиконання, неналежного виконання або порушення правил належної комплексної перевірки, а також умисне невключення до звіту інформації про підзвітний рахунок – 5% розміру залишку або вартості кожного фінансового рахунку, щодо якого вчинене порушення, але не більш ніж 200 МЗП (1 340 000 грн) за кожен фінансовий рахунок, щодо якого вчинене порушення;
• систематичне умисне (більш ніж два рази протягом безперервного періоду у 24 календарні місяці) або інше істотне порушення фінансовим агентом вимог щодо виконання CRS – 1% суми доходу (виручки) фінансового агента за даними його окремої фінансової звітності за календарний рік, що передує року, в якому застосовано штраф;
• умисне надання власником рахунку документів самостійної оцінки CRS стосовно себе та/або стосовно його контролювальних осіб з недостовірними відомостями, що призвело до невстановлення підзвітності рахунку, – 100 МЗП (670 000 грн).

У контексті цього питання слід також врахувати, що вказані штрафи (окрім штрафів за неподання заяви про взяття на облік та за неподання звіту) не застосовуються щодо порушень, які вчинені до 31 грудня 2024 року включно, а за порушення, вчинені у період з 1 січня до 31 грудня 2025 року, застосовуються у половині розміру відповідного штрафу.

Висновки

Як бачимо, головний тягар виконання вимог CRS покладено на фінансові установи. Однак фінансові установи, як правило, і так здійснюють ідентифікацію та верифікацію своїх клієнтів з метою виконання вимог законодавства про протидію легалізації (відмиванню) доходів. Отже, якщо такі процедури в установі належним чином налагоджені, то очікується, що здійснення ідентифікації фінансових рахунків для цілей CRS також не стане для них надто обтяжливим.

Що ж стосується пересічних платників податків – резидентів України, то їх це питання торкнеться лише в контексті необхідності подання до фінансової установи (на запит останньої) документів щодо самостійної оцінки статусу свого резидентства, а також необхідно бути готовим до того, що інформація про їх іноземні рахунки та про наявні на них грошові кошти чи інші активи стане відома податковим органам України. Як наслідок, якщо виявиться, що такі доходи не були відповідним чином задекларовані та оподатковані, то це буде підставою для нарахування податкових зобов’язань. Проте на цей випадок є один виняток, оскільки не вважатиметься податковою інформацією, яка може бути використана для визначення суми податкових зобов’язань, інформація, отримана від іноземних компетентних органів згідно CRS, яка стосується фінансового рахунку (рахунків), якщо сукупний залишок або вартість усіх фінансових рахунків, власником яких є одна особа – громадянин України, не перевищує еквівалент 250 тисяч доларів США станом на 31 грудня календарного року, який припадає на період дії воєнного стану в Україні.

Таким чином, українське законодавство поповнилось новим потужним інструментом для протидії ухиленню від сплати податків.