Розбір ухвал слідчого судді ВАКС: про недопустимість доказів

Сторона захисту, отримавши ухвалу слідчого судді, вимушена констатувати, що документ містить низку грубих помилок, а саме:

Теза 1
«Недопустимість доказів, отриманих внаслідок істотного порушення прав та свобод людини»

Слідчій суддя посилається на ч. 4 ст. 67 КПК, але з тексту ухвали стає зрозуміло, що йшлося про іншу статтю – ч. 4 ст. 87 КПК.

Теза 2
Слідчій суддя цитує ч. 1 ст. 89 КПК

Але ми також звертали увагу на ч. 1 ст. 94 КПК. «Слідчий, прокурор, СЛІДЧИЙ СУДДЯ (!!!), суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ із точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів – з точки зору достатності та взаємозв’язку для прийняття відповідного процесуального рішення».

Теза 3
Слідчій суддя цитує п. 24 ч. 1 ст. 3 КПК. «СУДОВИЙ РОЗГЛЯД – це…»

Але це не є текстом КПК. В оригіналі: «СУДОВЕ ПРОВАДЖЕННЯ – кримінальне провадження у суді першої інстанції…». Термін «судовий розгляд» визначений в КПК ч. 2 ст. 318 «Судовий розгляд здійснюється в судовому засіданні з обов’язковою участю сторін кримінального провадження, крім випадків, передбачених цим Кодексом. У судове засідання викликаються потерпілий та інші учасники кримінального провадження».

На що потрібно звернути увагу. Лист Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 05.10.2012 № 223-1446/0/4-12 «Про деякі питання порядку здійснення судового розгляду в судовому провадженні у першій інстанції відповідно до Кримінального процесуального кодексу України»:

«Слід зазначити, що доказами у кримінальному провадженні згідно зі ст. 84 КПК є фактичні дані, отримані у передбаченому КПК порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, СЛІДЧИЙ СУДДЯ (!!!!) і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Зауважимо, що застосоване законодавцем під час надання визначення поняття “докази” формулювання “фактичні дані, отримані у передбаченому КПК порядку” та положення ч. 3 ст. 17 КПК про те, що обвинувачення не можуть ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом, свідчать, що відомості, матеріали та інші фактичні дані, отримані органом досудового розслідування в не передбаченому процесуальним законом порядку чи з його порушенням, є очевидно недопустимими, а це, відповідно до ч. 2 ст. 89 КПК, тягне за собою неможливість дослідження такого доказу або припинення його дослідження в судовому засіданні, якщо таке дослідження було розпочато. Зазначене правило застосовується і щодо доказів, отриманих внаслідок істотного порушення прав та свобод людини (ст. 87 КПК) за умови підтвердження сторонами кримінального провадження їх очевидної недопустимості. В іншому випадку суд вирішує питання допустимості доказів під час їх оцінки в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення»