Видавництво 
Для Віталія Волощенка, директора АБ «Волощенко та Партнери» та голови правління ГО «Армія патріотів України», волонтерство — це не просто збір коштів та доставлення гуманітарної допомоги. «Це коли важко, але ти тримаєшся і не подаєш вигляду. Немає нічого неможливого», — характеризує він діяльність «Армії патріотів України», громадського об’єднання, яке в перші дні збройної агресії росії допомагало територіальній обороні, далі — госпіталям та лікарням, військовим частинам та підрозділам ЗСУ. Наразі ж реалізує програми підтримки територіальних громад, що найбільше постраждали від окупації. Про мотивацію і виклики волонтерства, вклад юридичної спільноти та мрії на час після Перемоги Віталій Волощенко розповів в інтерв’ю «Юридичній практиці».
— Напад рф на Україну змінив світ. Яким був для вас ранок 24 лютого?
— Ранок 24 лютого 2022 року розпочався з того, що ми з дружиною прокинулися від вибухів та у вікна власного будинку побачили роботу нашої протиповітряної оборони! Пам’ятаю тривожні СМС та дзвінки від друзів в перші хвилини після вибухів… У той самий час, зберігаючи спокій та відклавши всі емоції, я прийняв контрастний душ, а після душу навіть встиг почистити зброю…
Далі за планом було вирішено зібрати всіх близьких в одному безпечному місці, щоб максимально убезпечити всіх від наслідків обстрілу ворожими ракетами.
Дорогою, дізнавшись про долю своїх співробітників, прийняв рішення виплатити місячну заробітну плату. Людям потрібно було організувати як виїзд у безпечне місце перебування, так і харчування на декілька тижнів уперед.
Єдине, що пішло не за планом, так це те, що не вдалося випити чашку кави, яку я так люблю пити зранку!
— Які волонтерські ініціативи ви реалізуєте?
— Спочатку разом із дружиною Лілією Волощенко допомагали місцевій територіальній обороні. Підтримували органи місцевого самоврядування однієї з громад Київської області у постачанні гуманітарної допомоги та ліків для вимушених переселенців. Спочатку було дуже важко щось організувати. Тому з метою постачання амуніції для наших бійців я вимушений був звертався за підтримкою в її розмитненні до Сергія Притули. Це було нетипове звернення – я написав йому в коментарі до грошового переказу на 2000 грн на адресу його особистої карти, що підв’язана до його благодійного фонду. Так я розраховував хоч якось привернути його увагу, однак так і не отримав від нього допомоги. Це на той час була моя найдорожча СМС (сміється)!
Згодом за підтримки співзасновників організації:
- Онуфрієвих Андрія та Маші (проєкт 4Corners),
- Онуфрієва Максима (група будівельних компаній SHATRO),
- моїх друзів Баглай Павла та колеги-юриста Козачка Андрія — діяльність ГО «Армія патріотів України» почала масштабуватися.
Ми зібрали надзвичайно сильну команду, якій до снаги майже все!
Під час активних бойових дій на Київщині ми допомагали госпіталям та лікарням, що приймали у себе поранених бійців та осіб, котрі постраждали внаслідок нападу окупантів. Зокрема, ми допомогли ліками Київському військовому госпіталю, КНП «Броварська багатопрофільна клінічна лікарня», Міській клінічній багатопрофільній лікарні № 17 міста Харкова, Київській обласній лікарні, Національному інституту серцево-судинної хірургії імені М.М. Амосова, Інституту серця МОЗ України та багатьом іншим закладам критичної інфраструктури міста Києва та України. Допомагали також загонам територіальної оборони міста Києва та Київської області, військовим частинам та підрозділам ЗСУ. Сьогодні ж реалізуємо програми підтримки територіальних громад, що найбільше постраждали від окупації.
Протягом усієї діяльності нашої організації до нас приєднувалися мої колеги, партнери, друзі та навіть незнайомі мені до цього часу люди. Спочатку вони добровільно долучалися до наших проєктів волонтерської діяльності й згодом стали для мене дуже хорошими друзями! Так, ми неодноразово оголошували збирання продуктів харчування для потреб громадян деокупованих територій, які ми розпочали доставляти в перші ж години після звільнення Київської області.
Перший вантажний автомобіль зі свіжим хлібом було доставлено нашим водієм-волонтером до Гостомеля 2 квітня 2022 року, у день мого дня народження. Далі були Буча, Ворзель, Тростянець, Микуличі, Андріївка, Дружня, Іванків, Немішаєво та багато інших сіл і містечок Київської та сусідніх областей. Їх я відвідував особисто разом із колегами.
Такого самого напряму діяльності наша організація дотримується і нині. З численних запитів, що надходять до нашої організації, ми обираємо ті, що потребують першочергового реагування. Потім разом зі всіма партнерами, колегами-волонтерами та небайдужими громадянами України, реалізуємо їх.
— Що для вас волонтерство?
— Волонтерство для мене – це не просто збирання коштів та доставляння гуманітарної допомоги!
Це коли ти відправляєш людей у Ворзель чи Гостомель і молишся, щоб з ними все було добре і вони повернулися додому цілими та неушкодженими!
Це коли до тебе телефонує увечері дружина волонтера і запитує: «Виталь, а где мой муж?» А ти і сам не знаєш, де він, бо вже третю годину сам обриваєш йому телефон, який постійно не в мережі… Однак спокійно відповідаєш: «Усе добре, хлопці працюють!» І хлопці дійсно працюють, знаходячи найвіддаленіші закутки Приірпіння, де залишилися люди, а не просто вивантажують цінний вантаж у вже безпечному центрі під пильним наглядом фото- та відеокамер, як це роблять деякі народні депутати.
Це коли дружина разом із тобою робить коктейлі Молотова і під час випуску ракет ворожим літаком над головою падає та розбиває собі коліна…
Це коли сон по 2—3 години на день, а щоденна дорога на авто по 300—700 кілометрів.
Це коли тобі віддають цінний вантаж у Житомирі незнайомі тобі до цього люди лише тому, що підписались на твою особисту сторінку в Facebook і бачать, чим ти займаєшся…
Це коли вдячні бійці пишуть тобі «Я батько», а ти перед тим, як передати йому та його бійцям допомогу, ніч не спав, щоб випадково не запізнитись на зустріч, бо він у той самий день мав офіційно взяти шлюб і повернутися до роботи в іншу область…
Це коли на блок-постах іншої області тобі говорять «красавчик» і бажають здоров’я…
Це коли мама, хвилюючись за тебе, просить не їздити «гарячими точками», а ти її постійно заспокоюєш, що нікуди не їздиш… Хоча це не є правдою.
Це коли важко, але ти тримаєшся і не подаєш вигляду! Бо ти є прикладом для інших!
— Як команда вашої юридичної компанії допомагає Україні?
— Саме як юридична компанія Адвокатське бюро «Волощенко та Партнери» продовжує здійснювати соціальну та правову допомогу учасникам війни та їхнім родинам. Зокрема:
- консультуємо та допомагаємо з таких питань, як правова допомога біженцям та вимушеним переселенцям,
- консультуємо з юридичних питань щодо законного перетину державного кордону,
- надаємо правову допомогу військовозобов’язаним, права яких були порушені під час мобілізації,
- консультуємо стосовно юридичних моментів у питаннях благодійної допомоги, роботи фондів, збирання коштів, доставлення гуманітарної допомоги з-за кордону,
- консультуємо громадян із приводу компенсації вартості пошкодженого майна та втрати інших цінностей і т.п.
Однак більшість часу наразі все ж таки витрачаємо на громадську та волонтерську діяльність.
— Що надихає вас не покладати рук?
— Надихають люди, яким ми допомагаємо! Люди, які плачуть від щастя та дякують за те, що про них не забувають. Надихають бабусі та дідусі, котрі цілують свіжовипечений хліб та пиріжки, які напередодні вечором готували дівчата-волонтери.
Позитивна енергія, яка йде від душі людей незважаючи на всі ті звірства, що їм довелося пережити, – саме вона окриляє робити добрі справи.
— Чи змогли б ви та ваші колеги – волонтери знайти декілька “Байрактарів” або ядерних боєголовок, якби був прямий запит від ЗСУ?
— Як-то кажуть, немає нічого неможливого! Сьогодні це звучить особливо актуально. Весь світ побачив, що з перших днів війни всі волонтери налагодили свою роботу так, що на кожен запит від ЗСУ про надання певної допомоги — тепловізорів, дронів чи військової амуніції — волонтери реагують настільки швидко, що знаходять потрібне за лічені дні. Водночас збирають мільйони гривень допомоги від громадян.
Недарма зараз у соцмережах поширюються відеоролики про волонтерів та про їхні надможливості дістати все необхідне за короткий термін.
Тому, на мою думку, якби до волонтерів надійшов такий прямий запит від Збройних сил України, то, об’єднавшись із колегами, ми доклали б усіх зусиль, щоб віднайти бажане!
— На вашу думку, як юридична спільнота України може допомогти наблизити Перемогу?
— Взагалі допомогти наблизити Україну до Перемоги може кожен. Ця діяльність може мати різні формати, часові межі та цільову аудиторію. Оскільки юридичні компанії спеціалізуються на наданні правової допомоги, то вважаю, що саме цим вони й повинні допомагати.
У мене є багато знайомих, які під час війни мусили покинули територію України. Однак вони продовжують матеріально підтримувати вимушених переселенців та громадян України, що пережили окупацію. Організовують відправлення гуманітарної допомоги, влаштовують благодійні акції та акції підтримки Україні у світі, перераховують кошти на потреби ЗСУ, допомагають у закупівлі амуніції для наших військових за кордоном.
Зараз багатьом українцям доводиться ухвалювати швидкі рішення для збереження свого життя шляхом виїзду за кордон та отримання статусу біженця чи тимчасового захисту. Однак отримання таких статусів для українців має низку бюрократичних питань та нюансів, у яких особі без певних юридичних знань важко розібратися. Тому в таких випадках краще звернутися до юриста, який допоможе з цього питання.
Ось лише один приклад кейсу, в якому юридична спільнота України може допомогти певному громадянину України, котрий є частинкою нашої багатомільйонної нації, отримати відповідний захист та розпочати працювати на Перемогу нашої країни з-за кордону.
Я вже не говорю про участь юридичної спільноти у фіксації злочинів російської військової агресії та супровід справ про відшкодування завданих збитків.
Саме такі дії і наближають нашу Перемогу, адже вона насамперед у нашій єдності!
— Які ваші плани та мрії після Перемоги?
— Після Перемоги в планах відпочити і набратися сил для нових звершень і проєктів!
У мріях — неформальна особиста зустріч із Президентом України за чашкою кави.
Від редакції: Захист України — спільна справа для всіх громадян. Ми переконані, що кожен, хто щось робить на користь української перемоги — на передовій чи в тилу, — по-своєму борець за незалежність України. Ми поважаємо кожну працю, яка наближає Україну до перемоги. Ми будемо вдячні нашим читачам за інформацію про правників, чий приклад гідний наслідування, для висвітлення їх роботи в проєкті «Юристи і війна».
Завантажується ...