«Поправки Лозового»: в разі нездатності слідчих і прокурорів обчислити строки слідства треба приймати кадрові рішення, а не вносити зміни до КПК — блог адвоката Юрія Радзієвського

PR-кампанія проти «поправок Лозового» триває другий місяць і досягла свого апогею. Антикорупційні активісти проголосили злощасні поправки «головним злом» і основною перешкодою на шляху до викорінення корупції. Пошуковики в інтернеті рясніють заголовками на кшталт «Поправки Лозового» як спосіб вийти сухим із води», «Поправки Лозового» знову рятують олігархів» та «Поправки Лозового» необхідно скасувати». Українська вікіпедія називає ці поправки нелогічними, незрозумілими і складними процесуальними правилами, що суперечать здоровому глузду. Розганяється теза про те, що «поправки Лозового» захищають ґвалтівників та вбивць. На розгляд ВР подано законопроєкт № 10100, який серед іншого передбачає скасування злощасних поправок, і від депутатів не чекають нічого іншого, крім його прийняття.

Водночас треба нагадати, що кримінально-процесуальні питання не повинні політизуватися і вирішуватися за рахунок загальних гасел і лозунгів. Зміни до КПК не можуть прийматися під впливом політичного тиску, вони мають вирішуватися фахово і за умови, що вони відповідають загальним засадам кримінального провадження і сприяють досягненню його цілей. Саме тому пропонуємо абстрагуватися від політичного контексту і провести юридичний аналіз цього питання і основних пропозицій законопроєкту № 10100.

Традиційно Україна є одним із лідерів за кількістю скарг до ЄСПЛ, при цьому левова частка скарг стосується саме надмірної (нерозумної) тривалості кримінальних проваджень. ЄСПЛ, приймаючи рішення проти України, неодноразово визнавав надмірну тривалість кримінальних проваджень порушенням пункту 1 статті 6 (право на справедливий суд) та статті 13 (право на ефективний засіб правового захисту) Європейської конвенції з прав людини (далі – Конвенція). Серед таких порушень – зловживання правоохоронців щодо «фактових» проваджень, невиправдано довге перебування в статусі підозрюваного/обвинуваченого, довготривале перебування під вартою без вироку суду.

Така засада кримінального процесу, як «розумні строки», серед іншого передбачає, що кожен має право на те, щоб або обвинувачення стосовно нього в найкоротший строк стало предметом судового розгляду, або щоб відповідне кримінальне провадження було закрито. ЄСПЛ неодноразово зазначав про необхідність забезпечення того, щоб обвинувачені особи не перебували занадто довго під обвинуваченням (“Вемхофф проти Німеччини”, заява № 2122/64), та про недопустимість надмірного перебування обвинувачених у стані невизначеності щодо результатів кримінальних звинувачень проти них (“Карт проти Туреччини”, заява № 8917/05). Так звані поправки Лозового були прийняті як розвиток засади розумних строків задля захисту прав громадян, передбачених Конвенцією. В разі якщо сторона обвинувачення не вкладається у відведені для  проведення досудового розслідування строки, втручання в права і свободи громадянина має бути припинено, а кримінальне провадження – закрито.

Вимога стосовно встановлення обґрунтованості кримінального обвинувачення упродовж розумного строку не допускає необґрунтованих зволікань у досудовому розслідуванні. Правоохоронці практикують безпідставні призупинення розслідування на надуманих підставах, і положення абз. 2 ч. 5 ст. 219 КПК логічно передбачають запобіжник від таких зловживань. У разі якщо слідчий суддя визнає зупинення досудового розслідування безпідставним, строки зупинення включаються в строки досудового розслідування, і це часто призводить до закриття кримінального провадження на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України.  Законопроєктом № 10100 пропонується прибрати цей запобіжник, і судячи з інформаційної кампанії в ЗМІ стосовно «поправок Лозового», саме це є основною метою авторів документа. Ця ініціатива суперечить засаді розумності строків, відкриває недобросовісним правоохоронцям широкі можливості для зловживань і на практиці тільки призведе до збільшення скарг проти України в ЄСПЛ.

Пропозиція щодо скасування строків давності стосовно тяжких та особливо тяжких корупційних злочинів, вчинених під час дії воєнного стану, в пояснювальній записці до законопроєкту № 10100 обґрунтовується нібито зобов’язаннями України, що випливають з низки міжнародних договорів. Але зазначені міжнародні договори передбачають  лише необхідність встановлення належних строків давності стосовно корупційних злочинів, а не повну відмову від них. Суть звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку із спливом строків давності полягає в тому, що через певний проміжок часу особа, що вчинила злочин, перестає бути суспільно небезпечною, а сам злочин втрачає актуальність. У такому випадку відсутня необхідність у виправленні чи перевихованні такої особи, і така мета покарання, як запобігання злочинам, не може бути досягнута.

Як в самому законопроєкті № 10100, так і в пояснювальній записці до нього проблема обмеження строків досудового розслідування до повідомлення особі про підозру є штучною і надуманою, оскільки згідно з ч. 1 ст. 294 КПК України вказаний строк може бути продовжений неодноразово слідчим суддею за клопотанням прокурора або слідчого, погодженим із прокурором. Судовий контроль на цьому етапі є очевидно необхідним, адже він запобігає можливим зловживанням правоохоронців у частині тиску на громадян і бізнес через так звані фактові провадження. Ба більше, на підставі ч. 8 ст. 615 КПК строки «фактових» проваджень під час дії воєнного стану взагалі нема необхідності продовжувати, адже строк від дати запровадження воєнного стану до дати його припинення взагалі не враховується під час обчислення.

Такий аргумент пояснювальної записки до законопроєкту № 10100, як  «неумисне недотримання строку навіть в один день або помилка його обрахунку може мати наслідком закриття кримінального провадження та неможливість реалізації основних завдань кримінального провадження», треба розцінювати критично. Стосовно некомпетентних слідчих і прокурорів треба приймати кадрові рішення, а не спрощувати їм життя за рахунок обмеження прав і гарантій сторони захисту.

Радикалізація суспільних настроїв не сприяє плідній законотворчій роботі та обмежує можливість прийняття якісних законів. Такий підхід чинить негативний вплив на ефективність кримінально-правового регулювання. Прийняті в такий спосіб закони, покликані «вирішити проблему тут і зараз», як правило, не узгоджуються з іншими нормами законодавства і не здатні в довготривалій перспективі задовольняти потреби суспільства.

Свідоме позиціювання в очах суспільства процесуальних норм, спрямованих на реалізацію основоположних засад кримінального процесу, як «незрозумілих і складних процесуальних правил, що суперечать здоровому глузду», є неприпустимим. Можна піти далі і для забезпечення принципу невідворотності покарання скасувати в кримінальному процесі надокучливих адвокатів і презумпцію невинуватості. Чи треба при цьому нагадувати, що в минулому сторіччі такий підхід  призвів до кривавих репресій 30-х років.

Блог — матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Як незалежне видання, «Юридична практика» може публікувати статті, що мають дискусійний характер або стосуються тих чи інших спірних питань. Точка зору редакції “ЮП” може не збігатися з поглядом автора блогу.