Посилення відповідальності за військові правопорушення: що не так із проєктом Закону № 10379

Владислав Мандрик, адвокат ЮК «Мережа права», член Центру з правового захисту військовослужбовців при Національній асоціації адвокатів України

Окрім вже нашумілого проєкту закону про мобілізацію, у Верховній Раді планується розглянути ще один резонансний законопроєкт № 10379. Його основна мета – посилити відповідальність за порушення законодавства у сфері оборони, військового обов’язку, військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації. Але чи дійсно в цьому є необхідність?

Дискусія щодо норм цього проєкту закону виникла майже одразу після його подання. Він передбачає зміни до Кодексу України про адміністративні правопорушення та Кримінального кодексу України, які фактично посилюють фінансову відповідальність за порушення законодавства про оборону, військовий обов’язок і військову службу, мобілізаційну підготовку та мобілізацію. Мова йде про саме про кратне підвищення штрафів для порушників. Тож це питання одразу викликало бурхливі дебати серед експертів та обґрунтоване занепокоєння серед правозахисників. Зокрема, голова Комітету Верховної Ради з питань правоохоронної діяльності Сергій Іонушас звернувся до Національної асоціації адвокатів України (НААУ) з проханням підготувати пропозиції та зауваження до цього законопроєкту.

В рамках роботи Центру НААУ з питань правового захисту військовослужбовців ми дослідили проєкт і дійшли висновку, що такі зміни можуть негативно вплинути на дотримання законності під час розгляду справ та, відповідно, притягнення до відповідальності. Цілком очевидно, що проєкт закону викликав зауваження.

Зокрема, в проєкті № 10379 йде мова про кратне збільшення штрафів саме за порушення правил військового обліку, а також законодавства про оборону, військовий обов’язок і військову службу, мобілізаційну підготовку та мобілізацію. Усі мають розуміти, що в разі накладення стягнення обов’язково має враховуватися характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом’якшують та обтяжують відповідальність.

Однак запропоновані зміни абсолютно не спрямовані на вдосконалення чинних засад притягнення до адміністративної відповідальності.

Так, без сумніву, збільшення штрафів підсилить дисципліну та відповідальність, однак коли це відбувається саме у такий спосіб, то це вже не про справедливість, а водночас і не про вдосконалення чинних засад притягнення до адміністративної відповідальності.

Також у законопроєкті так і не набули відображення положення:

• про деталізацію діянь, за вчинення яких передбачається відповідальність;
• про належне визначення спеціального статусу осіб-правопорушників;
• про диференціацію видів та розмірів стягнення.

Що це означає на практиці?

Якщо ці зміни будуть прийняті, ми станемо свідками ситуацій, коли люди будуть необґрунтовано притягатися до відповідальності через дефектність норм, в результаті чого зростатиме ще більша недовіра до правосуддя та соціальна напруженість.

Крім того, законопроєкт містить норми, які є не те що несправедливими, а просто недоцільними, адже повністю не узгоджуються із наразі чинним положенням Кодексу України про адміністративні правопорушення. Цього разу мова вже йде про складення в особливий період адміністративних протоколів за ст. 210, 210-1 в той час, коли за цими статтями вже передбачено свій порядок розгляду справ та накладення стягнення. Але чомусь стосовно цього жодних змін проєкт не передбачає.

У підсумку ця ситуація відкриває дискусію про дуже важливі аспекти нашого правового поля: справедливість, точність юридичних норм та здатність системи адаптуватися до конкретних обставин.

Важливо, щоб будь-які зміни в законодавстві сприяли зміцненню довіри до правової системи та гарантували об’єктивне ставлення до кожної людини. Тому професійна спільнота правників спрямувала свої зауваження через НААУ до Верховної Ради та очікує на зворотній зв’язок від законотворців.