прапор_України

Генеральний партнер 2022 року

Видавництво ЮРИДИЧНА ПРАКТИКА
Головна » Новини » Механізми створення Спеціального міжнародного трибуналу та співпраця з МКС - у фокусі дискусії дипломатів, політиків та правників

Механізми створення Спеціального міжнародного трибуналу та співпраця з МКС – у фокусі дискусії дипломатів, політиків та правників

  • 24.09.2022 10:00

«Ми всі живемо в країні, в якій іде війна. І правда про неї стає щораз страшною — десятки тисяч воєнних злочинів, десятки, якщо не сотні тисяч жертв. Усі вони хочуть справедливості. І тому компетенції юристів ще ніколи не були такими цінними для всієї країни» — такими словами представник Агенції системних комунікацій Дарія Глущенко відкрила роботу конференції «Відповідальність росії за злочини в Україні: інституції, процедури і роль юристів. МКС та Міжнародний спецтрибунал».

Це вже друга конференція в серії професійних дискусій «Сила міжнародного правосуддя», яка відбулася 22 вересня 2022 року в Києві та була присвячена питанням створення Спеціального міжнародного трибуналу та співпраці з Міжнародним кримінальним судом.

Модерувала дискусію Марина Ставнійчук, ексчленкиня Європейської комісії «За демократію через право», постійний експерт Венеційської комісії.

Підкреслюючи актуальність тематики, пані Ставнійчук наголосила: «Для нас сьогодні надзвичайно важливо дати розуміння суспільству, чому за умови існування Міжнародного кримінального суду Україна і наші міжнародні партнери спрямовують зусилля на запровадження Спеціального міжнародного трибуналу, який би розглядав питання відповідальності за злочин агресії».

Національне судочинство та міжнародна співпраця

Позицію Верховного Суду з цих питань та напрацювання національних судів представив голова Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду Станіслав Кравченко.

За його словами, сьогодні вже відкрито близько 36 тисяч проваджень, і надзвичайно важливо провести правильну фіксацію таких злочинів, для того щоб вони обов’язково привели до покарання. Також не менше важливим є питання відшкодування шкоди, спричиненої цими злочинами.

«І хай люди, які це робили, якщо навіть перебувають за межами нашої юрисдикції, зрозуміють, що вони будуть знайдені та притягнуті до відповідальності», — наголосив Станіслав Кравченко.

Спікер підкреслив важливість відкритості України та навів пропозиції керівництва щодо створення Спеціального міжнародного військового трибуналу.

«Проте Верховний Суд, розуміючи свою функцію і відповідальність у тяжкі часи, зайняв дуже активну позицію в напрямах розслідування і судового розгляду цих проваджень. Ми не чекаємо, яке ж рішення буде прийнято щодо створення Спеціального суду і як буде залучатися Міжнародний кримінальний суд. Я як голова кримінального суду розумію відповідальність в організації роботи саме національного суду в цьому напрямі. Питання судового контролю, слідчих суддів — це досить великий блок, і судді національного рівня вже долучені до цієї роботи», — зазначив пан Кравченко.

За словами голови ККС ВС, національне законодавство не було готове до подій, які відбуваються сьогодні. Тож положення статей 437 (підготовка, розв’язання і ведення агресивної війни) та 438 (порушення звичаїв війни) Кримінального кодексу України мають більш декларативний характер. Тому сьогодні судді ВС активно працюють та аналізують міжнародне законодавство, практику Міжнародного кримінального суду та Женевські конвенції.

Моделі створення трибуналу

Голова Комітету Верховної Ради України з питань зовнішньої політики, член постійної делегації в ПАРЄ Олександр Мережко зауважив, що сьогодні ключовим питанням для українських парламентарів є створення Спеціального міжнародного трибуналу зі злочину агресії рф.

«Ми робимо все можливе для того, щоби просувати цю ідею на кожній зустрічі з представниками парламентів інших країн. Крім ключових питань щодо постачання зброї, санкцій, ми говоримо про справедливість і правосуддя — про необхідність притягнення до відповідальності воєнних злочинців, починаючи з вищого керівництва росії», — зазначив пан Мережко.

І в цьому напрямі, за словами Олександра Мережка, вже є певні успіхи. Зокрема, ПАРЄ відповідними резолюціями підтримала ідею створення Спецтрибуналу, тобто її вже зафіксовано на політико-правовому рівні.

На переконання спікера, статут такого Спеціального трибуналу повинен мати за основу статут Нюрнберзького трибуналу.

Стосовно питання легітимності трибуналу Олександр Мережко зазначив, що ведеться робота для переконання якомога більшої кількості держав долучитися до міжнародного договору, на підставі якого може бути створено такий трибунал, або підтримати резолюцію Генеральної асамблеї ООН.

Правовою підставою його створення може бути резолюція Генеральної асамблеї ООН, відповідна резолюція ПАРЄ або резолюції цих двох міжнародних організацій.

Що стосується суб’єктів відповідальності, то, на переконання спікера, крім вищого керівництва рф, до відповідальності мають бути притягнуті також і пропагандисти.

Злочин агресії

Зі свого боку, Антон Кориневич, посол з особливих доручень МЗС, агент України в Міжнародному суді ООН, зауважив, що Україна використовує всі наявні міжнародні механізми і суди для захисту своїх прав.

«Це робиться постійно з 2014 року, від початку збройної агресії. Але з того часу і донині ми бачимо, що цих механізмів недостатньо. Нема єдиного міжнародного суду, куди ти можеш звернутися і отримати все, що хочеш. Кожен суд має свою юрисдикцію, яка в основному функціональна, обмежена статутними положеннями, що є основою діяльності кожного з міжнародних судів. І це все відбивається на сьогоднішньому стані речей», — підкреслив Антон Кориневич.

Як зазначив спікер, український уряд бачить на сьогодні дві прогалини в таких питаннях:

  • злочин агресії проти України і, відповідно, створення Спеціального трибуналу для його розгляду;
  • створення компенсаційного механізму з метою відшкодування шкоди, заподіяної збройною агресією рф.

Що стосується злочину агресії, то, як пояснив пан Кориневич, агресія в міжнародному праві розглядається в двох площинах: як акт держави, за яку має відповідати держава, і як індивідуальний злочин, за який мають нести відповідальність ті найвищі посадові особи держави, які є в стані віддавати накази на здійснення злочинної, протиправної та агресивної війни.

У першому випадку є проблемні питання, оскільки рф має статус постійного члена Ради безпеки ООН, а акт агресії юридично фіксується в резолюції Радбезу ООН.

Тож ключовим питанням є притягнення до відповідальності індивідів, і на переконання спікера, таке притягнення можливе і необхідне.

Проте, за словами Антона Кориневича, як і національний суд будь-якої держави, Міжнародний кримінальний суд не може працювати зі злочином агресії рф проти України. Оскільки для цього має існувати хоча б одна з двох підстав:

  • ратифікація Римського статуту та Кампальських поправок щодо злочину агресії як Україною, так і рф;
  • Рада безпеки ООН встановлює акт агресії з боку росії проти України і передає вирішення цього питання на розгляд Міжнародного кримінального суду.

На думку пана Кориневича, шанси відсутні в обох випадках.

«Тому ми і говоримо, що створення Спеціального трибуналу щодо злочину агресії дасть змогу вийти одразу на лідерський елемент (главу держави, главу уряду, главу МЗС)», — підкреслив Антон Кориневич.

Він упевнений, що потрібно продовжувати нарощувати політико-правову підтримку світової спільноти в питанні створення такого трибуналу.

Спікер також вказав, що трибунал має будуватися на принципах і правилах, за якими працює Міжнародний кримінальний суд. Тож в основу статуту трибуналу повинно бути закладено підходи з Римського статуту, а також зі статуту Нюрнберзького трибуналу.

«Альтернативи Спеціальному трибуналу бути не може. Це єдиний шлях, який нам дає змогу говорити про відповідальність найвищих політичних і військових керівників рф. Ми доповнюємо Міжнародний кримінальний суд тим, що він зараз зробити не може», — констатував Антон Кориневич.

 

Також на необхідності створення Спеціального трибуналу наголосив у своєму виступі Надзвичайний і Повноважний посол Латвійської Республіки в Україні Ілгварс Клява.

«Наша позиція дуже чітка — повинен бути створений трибунал», — заявив пан Клява.

Він зауважив, що для його легітимності повинні бути залучені якомога більше країн. Що стосується моделі, то, за словами Ілгварса Кляви, такий трибунал може бути гібридним.

Ратифікація Україною Римського статуту

Як і на попередній конференції, Марина Ставнійчук гостро ставила питання щодо необхідності ратифікації Україною положень Римського статуту і того, що політики повинні все ж таки переконати військових у цьому питанні.

Олександр Мережко, погоджуючись із модераторкою, вказав, що з цього питання є позиція відкласти ратифікацію до закінчення війни.

«Я вважаю, що Римський статут необхідно ратифікувати з точки зору послідовності та в контексті європейської інтеграції України та Угоди про асоційоване членство України в ЄС. Хоча з практичної точки зору достатньо актів Верховної Ради України щодо визнання юрисдикції МКС», — зауважив Олександр Мережко.

Темі ратифікації Римського статуту серед іншого в своїй доповіді приділив увагу і голова Комітету Верховної Ради України з питань правоохоронної діяльності Сергій Іонушас.

Зокрема, він зауважив, що всі законодавчі ініціативи щодо роботи Міжнародного кримінального суду підтримуються законодавцями одноголосно.

Також спікер звернув увагу на підтримку українським парламентом законопроєкту, який вдосконалює процес співпраці Офісу Генерального прокурора з МКС та надає можливість команді цього Суду  за погодженням Генерального прокурора України працювати на території України для розслідування воєнних злочинів.

Що стосується ратифікації Україною Римського статуту, то Сергій Іонушас підтвердив наявність дискусії з цього питання. Проте, за його словами, у Верховну Раду внесено законопроєкт № 7290, який фактично імплементує певні норми Римського статуту.

«У парламенті є єдина позиція, що ми повинні рухатись до співпраці з Міжнародним кримінальним судом стосовно ратифікації або імплементації вже зараз у нормах КПК України окремих положень Римського статуту», — підсумував Сергій Іонушас.

Необхідні нестандартні кроки

Зі свого боку, народний депутат України Сергій Власенко вказав на нагальну необхідність створення Спеціального трибуналу для розгляду злочину агресії рф проти України.

«Навіть ратифікувавши Римський статут, ми не зможемо через Міжнародний кримінальний суд притягти осіб до відповідальності за ті злочини, які вони скоїли. Оскільки росія його не ратифікувала», — зазначив Сергій Власенко.

За словами спікера, в рф готові до стандартних кроків європейців, тож Україні потрібно робити нестандартні кроки.

«Рф та її політичне керівництво, по суті, готові до всіх стандартних кроків європейської бюрократії, в хорошому сенсі. Тому нам треба готувати речі, які будуть несподіваними для рф», — пропонує пан Власенко.

Він вважає, що Україні необхідно продовжувати роботу:

  • зі створення військової юстиції в Україні;
  • щодо руху в бік Міжнародного кримінального суду і ратифікації Римського статуту;
  • зі створення Спеціального міжнародного трибуналу.

Олег Гавриш, головний консультант Офісу Президента України, відповідальний за комунікацію процесу створення Спеціального трибуналу щодо росії, проінформував про досягнення та проблеми в цьому питанні.

Зокрема, серед проблем пан Гавриш виділив гальмування процесу створення трибуналу Німеччиною та Францією. Він звернувся до учасників конференції та слухачів із проханням у разі можливості надати допомогу в питанні просування в цих країнах ідеї створення Спецтрибуналу.

Про зміни в роботі інституції уповноваженого Верховної Ради України з прав людини розповів керівник Секретаріату Роман Романюк.

«Найскладнішим у сьогоднішніх реаліях є те, що інституція омбудсмена, яка працює 25 років, зіштовхнулася зовсім з іншими викликами і потребами реагувати на нові запити щодо тих викликів, які є сьогодні», — зауважив пан Романюк.

За його словами, Секретаріат змінив підходи стосовно охоплення максимально широких сфер життєдіяльності. Зокрема, створено посаду представника омбудсмена в питаннях дотримання прав військовополонених та цивільних полонених. Також уже є представник щодо внутрішньо переміщених осіб.

Говорячи про притягнення до відповідальності за злочини рф в Україні, Роман Романюк звернув увагу, що результати ретельного фіксування злочинів стануть основою для ефективного використання можливостей системи органів міжнародного правосуддя.

«Ми розуміємо, що Міжнародний кримінальний суд не замінює та не доповнює собою національну систему кримінального правосуддя. Тож слід відзначити важливу роль української правоохоронної системи, повноцінну роботу якої ускладнено реаліями сьогодення», — зауважив пан Романюк.

Міжнародні механізми відповідальності

Завершила роботу конференції спеціальна доповідь Марка Еліса, виконавчого директора Міжнародної асоціації адвокатів (IBA), голови Консультативної групи ООН із питань, що стосуються захисту в Механізмі міжнародних кримінальних трибуналів, та Девіда Толберга, ексзаступника головного прокурора в трибуналі щодо колишньої Югославії, представника Міжнародного центру правосуддя перехідного періоду.

Зокрема, Марк Еліс підкреслив, що Міжнародна асоціація адвокатів буде підтримувати Спеціальний трибунал щодо злочину агресії.

«Це складний процес як з юридичної, так і з політичної точки зору. Я вважаю, що найкраща можливість, яка в нас є, – це можливість європейських країн підтримати і стати каталізаторами разом із Україною у створенні цього Спеціального трибуналу», — зауважив пан Еліс.

Міжнародний експерт звернув увагу на два важливі елементи для існування будь-якого міжнародного трибуналу.

По-перше, трибунал засновується на авторитеті. І щоб його досягти, необхідне приєднання до ініціативи його створення великої кількість держав і щоб серед них були «великі гравці» в міжнародній спільноті.

По-друге, Україна буде проводити значну кількість судових процесів щодо злочинів, вчинених на її території. Тож необхідно забезпечити, щоб Україна прийняла і підтримала міжнародні стандарти неупередженості та справедливості в цих судових процесах.

«Це важливо для України. Це частина спадщини для України в очах міжнародної спільноти. Можливість провести таку значну кількість судових розглядів за такими міжнародними стандартами», — наголосив Марк Еліс.

Зі свого боку, Девід Толберг акцентував на важливості доказів та механізмах їх збирання.

«Збирання доказів – це те, що справді має суттєве значення, особливо зараз, коли ці злочини відбуваються. Необхідно, щоб усі докази було зібрано, а для цього потрібен певний процес, який сприятиме переслідуванню винних», — підкреслив спікер.

Важливим питанням у цьому напрямі, на переконання Девіда Толберга, є забезпечення захисту людей, які стали свідками, як від противника, так і від осіб, які можуть бути в Україні.

«Це те, що було актуально і в інших трибуналах. Застосування програми релокації, програми захисту свідків. Щоб такі заходи були надійними», — підкреслив міжнародний експерт.

Також він звернув увагу на необхідність ефективного використання судами відеофіксації злочинів та інших матеріалів.

У цьому свого колегу підтримав і Марк Еліс.

«Перевагою для України є використання технологій не тільки експертами, а й громадянами. І коли виникає питання збирання доказів, то для мене це свідчить про найвищий рівень використання сучасних технологій порівняно з тим, що я бачив в інших країнах», — зазначив пан Еліс.

На переконання міжнародних експертів, Україна повинна використовувати всі можливі національні і міжнародні механізми для притягнення до відповідальності винних в агресії. І в цьому процесі важливу роль відіграватимуть національні суди та органи досудового розслідування під час збирання детальної доказової бази.

Поділитися

Підписуйтесь на «Юридичну практику» в Facebook, Telegram, Linkedin та YouTube.

tg-10
4_TaxForce600_90
covid
На-сайт_балы_600х90
На-сайт1_600x90
top50_2020_600x90
ULF_0002
Vacancies_600x90_ua
doroszab2

Чи потрібно відновити військові суди в Україні?

Подивитися результати

Loading ... Loading ...

PRAVO.UA