КЦС ВС сформував висновок щодо можливості виселення військовослужбовців із тимчасового житла в разі отримання компенсації за належне для отримання житло

На військовослужбовців та членів їхніх сімей, які отримали грошову компенсацію за належне для отримання житло, не поширюється законодавча гарантія про неможливість їх виселення з тимчасового житла на період військової служби.

Ризики, пов’язані з використанням грошової компенсації, отриманої військовослужбовцем, з порядком і умовами придбання житла, не можуть покладатися на ЗСУ, МОУ та державу загалом, яка належним чином виконала свої обов’язки перед відповідачами.

На це вказав Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду у постанові від 14 лютого 2024 року у справі № 753/26541/21.

За обставинами справи

Університет заявив позов до офіцера ЗСУ, який до 2008 року проходив військову службу в університеті (станом на час подання позову був звільнений у запас) і разом із дружиною – чинним офіцером ЗСУ та дітьми проживав у кімнаті гуртожитку, яка була надана їм у 2007 році.

У грудні 2020 року відповідачі отримали від держави грошову компенсацію для отримання (придбання) житлового приміщення та були зняті з квартирного обліку, але не звільнили займане жиле приміщення в гуртожитку, продовжували користуватися ним.

Вони посилалися на те, що придбане ними житло недобудоване з не залежних від них причин, що унеможливлює користування ним, відповідно, й виселення із займаного житла гуртожитку.

Дарницький районний суд м. Києва, рішення якого залишив в силі Київський апеляційний суд, відмовив у задоволенні позову.

Позиція ВС

КЦС ВС задовільнив частково касаційну скаргу університету, скасував постанову апеляційного суду та скерував справу на новий апеляційний розгляд.

ВС зауважив таке:

• З огляду на необхідність забезпечення загальнонаціональної та економічної безпеки і добробуту, ефективного витрачання матеріальних ресурсів, захисту прав військовослужбовців, які не забезпечені ані постійним, ані службовим житловим, а також принципів рівності, добросовісності та справедливості, слід дійти висновку, що на військовослужбовців (зокрема звільнених з військової служби), а також членів їх сімей, які були забезпечені постійним житлом в межах норми (у тому числі шляхом отримання грошової компенсації за належне для отримання житлове приміщення), не можуть поширюватися гарантії, передбачені статтею 125 ЖК України, під час їх виселення з попередньо наданого на час проходження військової служби тимчасового житла (службового житла чи кімнати у гуртожитку).
• У такому випадку виключаються підстави для додаткового покладення на державу обов’язку з надання іншого житла під час виселення військовослужбовців з гуртожитку, оскільки відповідачі за їхньою згодою отримали грошову компенсацію за належне для отримання житлове приміщення, цільове використання якої держава не контролює.
• Наведене відповідає принципам справедливості, пропорційності та рівності всіх військовослужбовців, а також формує належні умови реалізації обов’язку держави щодо забезпечення житлом військовослужбовців.

«Отримавши грошову компенсацію за належне для отримання житлове приміщення, відповідачі спрямували грошові кошти за цільовим призначенням на придбання трикімнатної квартири, уклавши попередній договір купівлі-продажу квартири з ТОВ «К», однак із не залежних як від держави, так і від відповідачів обставин житло добудовано вчасно не було. Ризики, пов’язані з використанням грошової компенсації, отриманої військовослужбовцем, з порядком і умовами придбання житла, не можуть покладатися на Збройні сили України та державу загалом, яка належним чином виконала свої обов’язки перед відповідачами», — зазначив КЦС ВС.

Читайте також: На посаду судді КСУ
за квотою Президента України
претендують 10 правників