КЦС ВС: кваліфікація заповіту як нікчемного з мотивів розширеного розуміння вимог до форми і порядку його посвідчення порушить принцип свободи заповіту

Свобода заповіту як принцип спадкового права включає серед інших елементів також необхідність поваги до волі заповідача та обов’язковість її виконання.

На це вказав Касаційний цивільний суд у складі Верховного суду у постанові від 20 липня 2022 року у справі № 461/2565/20.

У цій справі КЦС ВС врахував раніше висловлену правову позицію ВС з цього питання. Зокрема, у постанові від 9 червня 2022 року у справі № 369/1913/17.

Обставини справи

У серпні 2016 року громадянин подав до державної нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини після смерті батька. Проте постановою державного виконавця йому відмовлено у вчиненні нотаріальної дії — видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом.

Вказану постанову громадянин оскаржив у суді та просив її скасувати.

Рішеннями місцевого та апеляційного суду йому відмовлено в задоволенні позову, оскільки заповіт є нікчемним як такий, що складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення.

Змінивши мотивувальну частину рішення, апеляційний суд брав до уваги, що заповідач мав хронічне захворювання очей, що перешкоджало самостійному складанню та прочитанню ним заповіту. Заповіт прочитав уголос радник з консульських питань посольства України у Лондоні. Проте апеляційний суд зазначив що він мав бути прочитаний іншою незаінтересованою особою — свідком.

Висновок ВС

КЦС ВС скасував вказані рішення та задовільнив позов, зауваживши, що:

• свобода заповіту охоплює особисте здійснення заповідачем права на заповіт шляхом вільного волевиявлення, яке, якщо було належним чином виражено, підлягає правовій охороні і після смерті заповідача;
• свобода заповіту як принцип спадкового права включає серед інших елементів також необхідність поваги до волі заповідача та обов’язковість її виконання;
• кваліфікація заповіту як нікчемного з мотивів розширеного розуміння вимог до форми і порядку його посвідчення, про які згадується в частині 1 статті 1257 ЦК України, порушить принцип свободи заповіту. За відсутності дефектів волі та волевиявлення заповідача під час складання й посвідчення заповіту кваліфікація останнього як нікчемного з підстав, що прямо не передбачені ані цією статтею, ані взагалі нормами глави 85 ЦК України, по суті, скасовує вільне волевиявлення заповідача без можливості виразити свою волю шляхом складання іншого заповіту у зв’язку з його смертю;
• тільки в разі наявності фізичних вад у заповідача, які позбавляють його можливості прочитати заповіт, посвідчення заповіту відбувається лише при свідках. І саме в цьому разі недотримання такої вимоги щодо порядку посвідчення заповіту відповідно до частини 1 статі 1257 ЦК України має наслідком нікчемність заповіту.

«У тексті заповіту немає відомостей про те, що заповідач через фізичні вади не міг сам прочитати заповіт. Заповідач у заповіті власноручно написав, що «заповіт йому прочитано вголос, зміст його йому зрозумілий та з його слів записано вірно». За таких обставин відсутні підстави для кваліфікації заповіту як нікчемного, а тому немає й підстав для відмови у вчиненні нотаріальної дії», — констатував ВС.

Також читайте: Припис ст. 1050 ЦК України не обмежує права банку на отримання процентів як плати за користування кредитом — рішення КСУ