Припис ст. 1050 ЦК України не обмежує права банку на отримання процентів як плати за користування кредитом — рішення КСУ

Другий сенат Конституційного Суду України ухвалив рішення № 6-р(ІІ)/2022 у справі за конституційною скаргою Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» щодо відповідності Конституції України припису першого речення частини 1 статті 1050 Цивільного кодексу України (Кодекс), інформує відділ комунікацій КСУ та правового моніторингу.

Суддя-доповідач у цій справі — Сергій Головатий.

Формула оспорюваного припису Кодексу така: «Якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов’язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу».

Акціонерне товариство „Державний ощадний банк України“ (банк) зазначило, що воно як на момент укладення кредитного договору, так і під час його виконання мало правомірні очікування на отримання процентів за користування грошовими коштами до дня повернення кредиту і такі правомірні очікування не залежали від добросовісності поведінки позичальника (вчасного чи невчасного повернення кредиту).

На думку банку, припис першого речення частини 1 статті 1050 Кодексу обмежує отримання банком нарахованих процентів за користування кредитом моментом настання терміну повернення кредиту, а не зарахуванням грошової суми, яку було позичено, на банківський рахунок кредитора. Банк вважає, що внаслідок цього його було протиправно позбавлено права власності, набутого відповідно до закону (стаття 41 Конституції України), обмежено його право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом (стаття 42 Конституції України).

Дослідивши практику Європейського суду з прав людини щодо тлумачення поняття „майно“ в розумінні припису статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, керуючись принципом pacta sunt servanda (договорів слід додержувати), враховуючи приписи частини 1 статті 190, абзацу 2 частини 1 статті 1048 Кодексу, усталену судову практику національних судів щодо правомірності стягнення процентів за користування кредитом, які нараховано за прострочений період, що не зазнавала змін протягом 2011–2017 років, Конституційний Суд України дійшов висновку, що як на момент укладення кредитного договору, так і протягом строку кредитування банк мав правомірні очікування на отримання процентів за користування грошовими коштами до дня повернення кредиту, а отже, право вимоги банку щодо сплати йому таких процентів є майном та, відповідно, об’єктом права власності, захист якого гарантує стаття 41 Конституції України.

Здійснивши аналіз сфер застосування приписів статей 625 та 1050 Кодексу та статті 1048 Кодексу, Конституційний Суд України зазначив, що приписи статей 625 та 1050 Кодексу унормовують питання відповідальності за порушення грошового зобов’язання позичальником, тоді як приписи статті 1048 Кодексу визначають загальні умови нарахування, сплати процентів за користування грошовими коштами як істотні умови договору позики, кредитного договору.

Конституційний Суд України зауважив, що приписи частини 2 статті 625, першого речення частини 1 статті 1050 Кодексу та частини 1 статті 1048 Кодексу регулюють різні за змістом правовідносини, які не є взаємовиключними, адже за загальним правилом (частина 1 статті 622 Кодексу), якщо інше не встановлено в договорі або законі, застосування заходів цивільної відповідальності не звільняє боржника від виконання зобов’язань за договором у натурі.

Конституційний Суд України дійшов висновку, що застосування припису першого речення частини 1 статті 1050 Кодексу як такого, який скеровано на надання кредитодавцеві права на отримання трьох процентів річних від простроченої суми та інфляційних втрат як заходів цивільної відповідальності за неналежне виконання позичальником грошових зобов’язань, не може впливати на право кредитодавця на отримання процентів як плати за користування кредитом, тобто на право вимагати від боржника виконання зобов’язань за кредитним договором у натурі.

У підсумку рішенням установлено, що в аспекті порушених у конституційній скарзі питань припис першого речення частини 1 статті 1050 Кодексу не обмежує права банку на отримання процентів як плати за користування кредитом, не спричиняє негативних наслідків для права банку на ведення підприємницької діяльності, а тому є таким, що відповідає Конституції України (є конституційним).