ХІ Міжнародний судово-правовий форум: експерти проаналізували основні виклики для правосуддя під час війни

13-14 липня в Києві проходить ХІ Міжнародний судово-правовий форум. Захід організований виданням «Юридична практика» та Вищою радою правосуддя, генеральний партнер — EQUITY, професійний партнер — GRACERS, експертний партнер — «Алєксєєв, Боярчуков та Партнери», стратегічний партнер — LES, галузевий партнер — ADER HABER.

Модератором сесії, присвяченої правосуддю воєнного часу, став В’ячеслав Краглевич, партнер EQUITY.

У роботі сесії взяли участь:

• Григорій Усик, голова Вищої ради правосуддя
• Роман Ігнатов, голова Вищої кваліфікаційної комісії суддів України
• Богдан Моніч, голова Ради суддів України
• Олексій Сальніков, голова ДСА України
• Олександр Удовиченко, радник ADER HABER

Воєнні виклики для незалежності правосуддя

Відкрив роботу сесії Григорій Усик, голова Вищої ради правосуддя, зі спеціальною доповіддю щодо воєнних викликів для незалежності правосуддя:

«Війна — це не тільки виклик для системи судочинства, це виклик для держави і для суспільства. Це війна за права та свободи, закріплені Конституцією України, за права та свободи, які в ній проголошені.
Це боротьба за наше майбутнє, за життя.
Це війна за перемогу сили права над правом сили».

Агресія почалась навесні 2014 року, наголосив пан Григорій Усик, а 24 лютого 2022 року розпочалося повномасштабне вторгнення росії на територію України, яке триває досі. На сьогодні майже 100 000 кв.км території України окуповані рф, що становить близько 18% площі всієї держави. Площа окупованих територій України відповідає площі таких держав, як Бельгія, Словаччина, Словенія разом узятих, зазначив голова ВРП.

Але війна не зупиняє судочинства, за 2022 рік суди розглянули понад 2 млн справ.

Пан Усик навів такі дані:

• протягом 2014-2016 років змінено підсудність справ 55 судів, до 2022 року відновлено роботу тільки 7 судів;
• із 2022 року змінено підсудність справ 171 суду. Станом на початок червня 2023 року не відновлено роботу 131 суду.

Також голова ВРП розповів про відновлення роботи судів у Херсонській області — біля судів були  змонтовані укриття для безпеки працівників і відвідувачів.

У планах — відновити роботу 3 судів Харківської області та розглянути таку можливість щодо деяких судів у Донецькій області.

Представники судової влади також стали на захист Батьківщини, Григорій Усик повідомив, що йдеться про 54 суддів різних інстанцій (у т.ч. суддів Верховного Суду і членкиню ВРП); а також про 353 працівників апаратів судів.

Крім того, голова ВРП назвав такі наслідки війни:

• сім осіб – військовослужбовців із-поміж суддів і працівників апаратів судів загинули, дев’ять — отримали поранення;
• суддя Іллічівського районного суду Маріуполя Юлія Матвєєва сім місяців перебувала в російському полоні;
• суддя Красноградського районного суду Харківської області Дмитро Константинов підірвався на міні, розміновуючи звільнену територію Харківщини;
• близько 500 суддів із родинами виїхали з окупованих територій і стільки само відряджені до інших судів України;
• 15 судів повністю зруйновані, 116 із 777 судів, які сьогодні існують (тобто 15%), мають різний ступінь руйнації. За попередніми підрахунками, на відновлення судів необхідно понад 1,8 млрд грн (44 280 442 євро);
• упродовж 2022 року проведено аварійні відновлювальні роботи з усуненням пошкоджень у 54 судах на суму 20,7 млн гривень;
• залишається актуальною проблема наявності в судах стаціонарних об’єктів укриття. Наразі таких тільки 63.

Говорячи про законопроєктну роботу, Григорій Усик, зазначив, що, на жаль,

Вища рада правосуддя не має права законодавчої ініціативи і права звертатися до Конституційного Суду України з конституційним поданням, що сприяло би більш ефективній та швидкій реакції цього конституційного органу на процеси, які розвиваються в системі правосуддя.

Звертаючись до діяльності ВРП, Григорій Усик навів статистику: станом на 1 липня 2023 року ВРП ухвалила рішення про звільнення 192 суддів, а саме:

• у зв’язку з поданням заяв про відставку — 178;
• у зв’язку з поданням заяв про звільнення за власним бажанням — 13;
• за вчинення істотного дисциплінарного проступку — 1.

Щодо надання згоди на затримання, тримання під вартою чи арештом, відсторонення судді у зв’язку з притягненням до кримінальної відповідальності – станом на 1 липня 2023 року до ВРП надійшло 12 клопотань від Офісу Генерального прокурора, ухвалено:

• 7 рішень про задоволення клопотань;
• 3 рішення про часткове задоволення клопотань;
• 1 рішення про відмову в задоволенні клопотання;
• 1 рішення про повернення без розгляду клопотання.

Кадрова криза в судовій системі – одна з головних тем цьогорічного форуму, і голова ВРП не міг оминути її увагою, адже ця криза набуває загрозливих масштабів, а у зв’язку з військовою агресією тільки посилилась: у судовій системі бракує понад 2 тисячі суддів.

Тепер ВВКС має відібрати близько 2500 нових суддів та провести кваліфікаційне оцінювання ще 2000 суддів.

Крім критичної нестачі суддів, спостерігається масове звільнення помічників та консультантів із апаратів судів, а також інших працівників, які забезпечують життєдіяльність судових установ, наголосив голова ВРП.

Одним з основних проблемних питань фінансування місцевих та апеляційних судів є неналежний рівень оплати праці працівників апаратів цих судів, що призводить до втрати професійних спеціалістів, плинності кадрів та ускладнення заповнення вакантних посад, а відповідно, до неукомплектованості штату апаратів судів, зауважив пан Усик і навів дані ДСА України:

• середній розмір заробітної плати працівників апаратів місцевих та апеляційних судів у 2021 році становив 13 440 грн, а у 2022 році — 13 394 гривень;
• з апаратів місцевих та апеляційних судів у 2021 році звільнилося 890 працівників, а у 2022 році — 464 працівники.

Війна триває, і це призводить до проблем, які накопичуються в судовій системі. Серед таких проблем доповідач назвав:

• кадрову кризу суддівського корпусу та апаратів судів;
• фінансування судової гілки влади;
• незавершену реформу мережі судів;
• надмірне навантаження на суддів;
• поступове запровадження модулів та підсистем ЄСІТС;
• самоочищення судової влади через дисциплінарні процедури;
• оптимізацію органів суддівського врядування.

Також Григорій Усик окремо виділив проблеми, спровоковані війною:

• безпека суддів, працівників апаратів судів та учасників судових процесів;
• нестача суддів, які розглядають злочини агресії та воєнні злочини, злочини проти національної безпеки України, щодо державної зради, порушення законів та звичаїв війни, стосовно планування, підготовки, розв’язування та ведення агресивної війни, щодо геноциду та екоциду;
• втрата проваджень та їх відновлення, особливо в кримінальних справах;
• оптимізація процесуальних процедур;
• очищення судової системи від колаборантів;
• перехідне правосуддя на звільнених територіях.

ВККС: перші кроки

Роман Ігнатов, голова Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, розповів про організацію роботи ВККС після 3,5-річної перерви та перші кроки, які зараз робить Комісія на шляху до відновлення роботи.

Серед найбільших проблем — незавершені конкурсні процедури, а для цього потрібна участь Громадської ради доброчесності (ГРД), нині триває приймання документів від організацій, які бажають долучитись до роботи ГРД.

Без ГРД  кваліфікаційне оцінювання не проводиться.

Також Роман Ігнатов звернув увагу на проблему 31 судді, які пройшли всі оцінювання, але ще попередній Президент України не підписав укази про їх призначення:

«Вони у підвішеному стані — це неприпустимо для цивілізованої держави. Їхнє обурення обґрунтоване, і закон на їхньому боці».

Нагальною проблемою є конкурси в апеляційні суди, наголосив Роман Ігнатов. У Київському апеляційному суді замість 75 суддів де-факто 29-30 суддів, причому 12 з них — судді спеціальних палат, навантаження величезне.

Відновлення роботи судів на деокупованих територіях теж має певні проблеми, зауважив пан Ігнатов. Багато суддів не готові повертатись і готові звільнятись у відставку: «Вони не відчувають повного захисту держави і психологічно виснажені».

Є судді, які готові повернутись, але де брати працівників апарату на маленьку зарплату і в небезпечні умови з обстрілами на лінії розмежування — риторичне запитання від голови ВККС.

Роман Ігнатов серед завдань також називає визначення кількості суддів у судах, щоби побачити реальну картину, наразі є дані лише на 2019 рік.

Отже, головні напрями діяльності ВККС:

• диджиталізація судів;
• подолання викликів, які залишились у спадок;
• вирішення питання суддів, які з 2017 і 2019 років не призначені указом Президента;
• встановлення штатної чисельності судів;
• відрядження суддів.

Запит на справедливість

Запит на справедливість як від суспільства, так і суддів — цьому питанню присвятив свій виступ Богдан Моніч, голова Ради суддів України:

«Як особа, яка звертається до суду, очікує на справедливість, так і суддя очікує на справедливість щодо себе. На справедливість від ВРП, ВККС і ДСА».

«Чи відчувають судді справедливість у процедурах відрядження? Одного суддю відрядили на Закарпаття, іншого — за підсудністю, третього не відрядили взагалі. Ми отримали проблему, яку тепер мають вирішувати ВРП і ВККС, — зазначив голова РСУ і продовжив: — Якщо не буде справедливості, то жоден конкурс не допоможе відібрати суддів».

Також Богдан Моніч торкнувся питання незалежності суддів: судді мають виносити рішення неупереджено, незалежно навіть від думки громадськості, потерпілої сторони чи обвинуваченого.

Певна річ, не міг оминути увагою доповідач і нещодавні події у Верховному Суді, які збурили і суддів, і суспільство. Відповідь на них – у рішенні РНБО та законопроєкті щодо перевірок суддів на поліграфі. Звісно, проходження поліграфа — це не покарання в прямому розумінні, але ж є принцип індивідуальної відповідальності, зауважив Богдан Моніч:

«Люди мають відповідати тільки за свої власні вчинки. Ми будуємо демократичну державу і хочемо, щоб людина зазнавала негативу без вини. Чому всі мають відповідати за дії корупціонерів? Чи буде таке рішення ефективним і чи подолаємо так корупцію?».

На думку голови РСУ, такі зміни не допоможуть запобігти корупції, а викличуть страх. Чи буде суддя в страху незалежним і чи хочемо ми бачити такого суддю? Це також риторичні запитання від Богдана Моніча. Чи можуть перевірки на поліграфі гарантувати, що людина згодом не схибить, теж риторично запитує пан Моніч.

Він закликав переосмислити механізми розбудови доброчесного корпусу суддів, тим паче, що часу багато немає (4 роки для ВРП і ВККС — невеликий проміжок часу).

Судовий збір та міжнародна допомога

Олексій Сальніков, голова ДСА України, починаючи свою доповідь, справедливо зауважив, що всі спікери сесії торкались питання фінансування. Він навів таку статистику:

• у 2021 році станом на 1 січня був бюджет 15,6 млрд грн;
• бюджет 2022 року — понад 19 млрд грн, але почалися секвестри з 24.02 і фактично того року було отримано 16,9 млрд грн;
• 2023 рік — збільшили бюджет на 407 млн грн, до того ж є понадпланові надходження судового збору.

Попереднього року план за судовим збором (1,5 млрд грн) не було виконано, зараз уже є 1,66 млрд.

За оцінкою голови ДСА, це велика робота і свідчення того, що судова система запрацювала.

Олексій Сальніков окремо подякував судовій системі за те, що, незважаючи на такий важкий стан, майже 600 млн грн було перераховано на ЗСУ у 2022 році.

Суди на деокупованих територіях потребують значного фінансування, в цьому допомагають міжнародні партнери. Так, є сподівання до кінця року отримати ще допомогу для відбудови судів: на технічне забезпечення – 70 млн грн, на капітальні витрати і будівництво – від 80 до 160 млн грн.

Згідно з інформацією пана Сальнікова, дещо вдалось підняти фонд заробітної плати працівникам апаратів судів: у місцевих судах на 33%, в апеляційних — до 45%.

Доповідач звернув увагу на законопроєкт № 6311, де збільшення зарплати працівників апаратів судів вирішується системно, пропонується підвищення на 20% від посадового окладу судді і 25% для помічників, це становить трохи більше за 12 тис. грн  і 15 тис. грн відповідно.

Також Олексій Сальніков розповів про оптимізацію мережі загальних місцевих судів на прикладі Закарпаття. Там було 13 районів, зараз — 5. Планували об’єднати Тячівський і Рахівський район і зробити один суд, завдяки цьому можна було скоротити 60-80 посад. Питання оптимізації виникло ще до 24.02, проте поставлено зараз на паузу.

Воєнний стан та зобов’язання

Олександр Удовиченко, радник ADER HABER, приділив увагу практичному питанню форс-мажору через бойові дії, яке з’явилось із 2014 року, проте на повний зріст постало з лютого 2022 року.

Доповідач поділив практику звільнення від відповідальності за невиконання зобов’язань через воєнний стан на традиційний підхід та виклики сьогодення.

Традиційний підхід міститься в постанові ОП КГС ВС від 19 серпня 2022 у справі № 908/2287/17, постанові КГС ВС від 31 серпня 2022 у справі № 910/15264/21, від 23 березня 2023 у справі № 920/505/22. Основні моменти:

• форс-мажорні обставини не мають преюдиціального характеру;
• сертифікат торгово-промислової палати не може вважатися беззаперечним доказом;
• неповідомлення або несвоєчасне повідомлення про форс-мажор має наслідки – втрату стороною права посилатися на форс-мажор.

Як змінюється підхід у судовій практиці, можна простежити за такими рішеннями:

• постанова Північного апеляційного господарського суду від 15 березня 2023 року у справі № 911/1184/22, де зазначено таке:

«Існування на території України надзвичайних обставин, а саме запровадження воєнного стану, що <…> обмежує безперешкодне провадження господарської діяльності, є загальновідомим та нормативно врегульованим». У цій справі, пояснив Олександр Удовиченко, форс-мажорні обставини виникли через військову агресію рф проти України, що стало підставою запровадження воєнного стану 24.02.2022, це безпосередньо торкнулось підприємства відповідача та його виробничих потужностей, розташованих у зоні бойових дій;

• постанова КГС ВС від 18 квітня 2023 року у справі № 922/1116/22, де взято до уваги, зокрема, таке: докази того, що Харківську область та місто Харків визначено одним із районів ведення воєнних (бойових) дій; наказ Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 25.04.2022 № 75 (у відповідній редакції), згідно з яким відповідна територіальна громада внесена до переліку громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації.

Зроблено такі висновки:

• установлені фактичні обставини свідчать про те, що відповідна територіальна громада перебувала у тимчасовій окупації з 24.02.2022;
• територія, де розташовано місце реєстрації та місце провадження господарської діяльності ФГ, зокрема, і місце зберігання товару, починаючи з 24.02.2022 перебувала у тимчасовій окупації;
• установлені фактичні обставини у справі свідчать про неможливість виконання продавцем умов договору поставки у визначений строк;
• постанова Північно-Західного апеляційного господарського суду від 27 вересня 2022 у справі № 924/278/22 зазначає, що «з урахуванням засад законності, розумності, добросовісності, справедливості та пропорційності дотримання балансу інтересів сторін, судом правомірно відмовлено у задоволенні сум пені, нарахованих позивачем до стягнення з відповідача після 24.02.2022 <…> Щодо несвоєчасного повідомлення про настання форс-мажорних обставин, то колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно не взяв останнє до уваги, оскільки питання відносно існування на території України надзвичайних обставин, а саме запровадження воєнного стану, що неодмінно впливає на спроможність своєчасного ведення розрахунків та обмежує безперешкодне провадження господарської діяльності, є загальновідомим та нормативно врегульованим».

Зважаючи на практику судів, Олександр Удовиченко зробив такі висновки:

• щодо доведення форс-мажорних обставин — сторона має довести лише те, як ці обставини вплинули на виконання зобов’язання;
• щодо сертифіката ТПП — він вимагається залежно від обставин справи;
• щодо неповідомлення про форс-мажор — це не означає безумовну втрату права посилатися на форс-мажор.

Важливо пам’ятати, наголосив пан доповідач, таке:

 загальновідомою та нормативно врегульованою є наявність самих обставин форс-мажору (воєнний стан, територія бойових дій, тимчасової окупації), що обмежують безперешкодне провадження господарської діяльності.

Завершив свою доповідь пан Удовиченко твердженням, що підхід до таких обставин має бути справедливим, добросовісним і розумним. З одного боку, дійсно є постраждалі, які не змогли виконати формальності, але змогли довести вплив бойових дій, вони мають право на звільнення від відповідальності чи її зменшення. Водночас потрібно запобігати випадкам зловживання такими обставинами.

Читайте також: Функціонування
судів в умовах війни: відкрите інтерв’ю
Голови ВС Станіслава Кравченка