Каждое основание для пересмотра решения Верховным Судом Украины должно подтверждаться неодинаковой практикой, — ВСУ

Как сообщалось ранее, 21 февраля с.г. Верховный Суд Украины отказал ДК «Газ Украины» НАК «Нафтогаз Украины» в удовлетворении заявления о пересмотре постановления Высшего хозяйственного суда Украины (ВХСУ) в деле по иску ДК «Газ Украины» НАК «Нафтогаз Украины» к ДК «Укргазвыдобування» НАК «Нафтогаз Украины» о взыскании 28 701 872, 52 грн.

Напомним, что оспариваемым решением ВХСУ было отказано в удовлетворении исковых требований ДК «Газ Украины» на основании истечения срока исковой давности и недоказанности факта поставки продукции. В свою очередь, ВСУ отказал заявителю на том основании, что последний не подал в подтверждение каждого из оснований разные по содержанию судебные решения, в которых имеет место неодинаковое применение норм материального права. Так, ВСУ пришел к мнению, что неправильное применение ВХСУ норм закона относительно порядка исчисления сроков исковой давности не влияет на факт недоказанности факта передачи продукции по договору поставки. Поэтому оснований для отмены постановления ВХСУ нет.

С текстом постановления можно ознакомиться ниже.

---

П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

21 лютого 2011 року

м. Київ

Верховний Суд України у складі:

головуючого Берднік І.С.,

суддів: Балюка М.І., Барбари В.П., Глоса Л.Ф., Гошовської Т.В., Григор’євої Л.І., Гриціва М.І., Гуменюка В.І., Гусака М.Б., Ємця А.А., Жайворонок Т.Є., Заголдного В.В., Канигіної Г.В., Кліменко М.Р., Ковтюк Є.І., Колесника П.І., Короткевича М.Є., Кривенди О.В., Кривенка В.В., Кузьменко О.Т., Луспеника Д.Д., Лященко Н.П., Маринченка В.Л., Онопенка В.В., Охрімчук Л.І., Панталієнка П.В., Патрюка М.В., Пивовара В.Ф., Потильчака О.І., Пошви Б.М., Редьки А.І., Романюка Я.М., Сеніна Ю.Л., Таран Т.С., Терлецького О.О., Тітова Ю.Г., Шицького І.Б., Яреми А.Г., –

за участю представників:

дочірньої компанії “Газ України”
Національної акціонерної компанії
“Нафтогаз України” – Левченка О.Є.,
    Мацегоріна А.О.,

дочірньої компанії “Укргазвидобування”
Національної акціонерної  компанії
“Нафтогаз України” – Собка О.В.,

Кабінету Міністрів України – Гаврищука А.В.,
Станецької О.В., –

розглянувши заяву дочірньої компанії “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 18 жовтня    2010 року у справі № 7/199 за позовом дочірньої компанії “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” до дочірньої компанії “Укргазвидобування” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” про стягнення 28 701 872,52 грн,

в с т а н о в и в:

У квітні 2010 року дочірня компанія “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” (далі – ДК “Газ України” НАК “Нафтогаз України”), яка є правонаступником дочірньої компанії “Торговий дім “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України”(далі – ДК “Торговий дім “Газ України” НАК “Нафтогаз України”)), звернулася  до  суду  з  позовом   до  дочірньої компанії “Укргазвидобування” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” (далі – ДК “Укргазвидобування”  НАК “Нафтогаз України”) про стягнення  28 701 872,52 грн.

Позов мотивовано тим, що відповідач не розрахувався за товарну продукцію, поставлену позивачем за період з жовтня 1999 року по листопад 2000 року згідно з договором № 14-39 від 13 жовтня 1999 року (далі – договір).

Рішенням господарського суду м. Києва від 14 червня 2010 року в задоволенні позову відмовлено.

Вищий господарський суд України постановою від 18 жовтня           2010 року рішення господарського суду м. Києва від 14 червня 2010 року залишив без змін.

У заяві про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 18 жовтня 2010 року з підстав, передбачених статтею 111¹⁶ Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК України), ДК “Газ України” НАК “Нафтогаз України”, посилаючись на неоднакове застосування судом касаційної інстанції положень абзацу другого частини п’ятої статті 261 та частини другої статті 530 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України), просила скасувати цю постанову, а справу направити на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

До поданої заяви заявник долучив копії шести постанов Вищого господарського суду України в аналогічних справах: від 23 лютого 2010 року в справі № 6/24-473, від 17 грудня 2009 року в справі № 11/146, від 24 червня 2008 року в справі № 22/4, від 4 березня 2005 року в справі № 8/74, від         26 січня 2006 року в справі № 13/194-05, від 1 квітня 2010 року в справі             № 33/202-09, – у яких висловлена правова позиція про початок перебігу позовної давності з моменту пред’явлення вимоги кредитора до боржника за договорами, в яких не визначено строк виконання відповідачем зобов’язання з оплати поставленого товару.

Ухвалою від 6 грудня 2010 року Вищий господарський суд України допустив до провадження господарську справу № 7/199 для перегляду Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 18 жовтня 2010 року.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників осіб, які беруть участь у справі, перевіривши наведені заявником обставини, Верховний Суд України вважає, що заява не підлягає задоволенню з нижченаведених підстав.

Згідно із частиною першою статті 111²⁵ ГПК України Верховний Суд України задовольняє заяву про перегляд судових рішень господарських судів у випадку наявності однієї з підстав, передбачених статтею 111¹⁶ цього Кодексу.

За правилами  статті 111¹⁶  ГПК України заява про перегляд судових рішень господарських судів може бути подана виключно з підстав неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, унаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах або встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов’язань при вирішенні справи судом.

Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції в справі, що розглядається, Вищий господарський суд України виходив з недоведеності факту передачі товару за договором та спливу позовної давності, перебіг якої,  почався з моменту підписання відповідних актів приймання-передачі до цього договору, яким не визначено строк проведення оплати поставленого товару.

Порушивши в поданій заяві про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 18 жовтня 2010 року питання про скасування цієї постанови в повному обсязі, заявник взагалі не навів підстав для її скасування в частині відмови в задоволенні позовних вимог з мотивів їх недоведеності, не навів різні за змістом конкретні судові рішення, у яких має місце неоднакове застосування судом одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах та не вказав про порушення Україною міжнародних зобов’язань при вирішенні справи судом.

Ураховуючи наведене, Верховний Суд України дійшов висновку, що неправильне застосування судом касаційної інстанції положень абзацу другого частини п’ятої статті 261 та частини другої статті 530 ЦК України щодо порядку обчислення позовної давності не впливає на наявність передбачених статтею 111²⁵ ГПК України підстав для скасування постанови Вищого господарського суду України від 18 жовтня 2010 року.

Керуючись статтями 111²³, 111²⁴ та 111²⁶  ГПК України, Верховний Суд України

п о с т а н о в и в:

У задоволенні заяви дочірньої компанії “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 18 жовтня 2010 року у справі № 7/199 відмовити.

Постанова є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій пунктом 2 частини першої статті 111¹⁶ Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий І.С. Берднік

   Судді:

М.І. Балюк   О.Т. Кузьменко

В.П. Барбара   Д.Д. Луспеник

Л.Ф. Глос   Н.П. Лященко

Т.В. Гошовська   В.Л. Маринченко

Л.І. Григор’єва   В.В. Онопенко

М.І. Гриців   Л.І. Охрімчук

В.І. Гуменюк   П.В. Панталієнко

М.Б. Гусак   М.В. Патрюк

А.А. Ємець   В.Ф. Пивовар

Т.Є. Жайворонок   О.І. Потильчак

В.В. Заголдний   Б.М. Пошва

Г.В. Канигіна   А.І. Редька

М.Р. Кліменко   Я.М. Романюк

Є.І. Ковтюк   Ю.Л. Сенін

П.І. Колесник   Т.С. Таран

М.Є. Короткевич   О.О. Терлецький

О.В. Кривенда   Ю.Г. Тітов

В.В. Кривенко   І.Б. Шицький

А.Г. Ярема