Як юристу запобігти неминучому емоційному вигоранню на роботі?

Юрист, як і будь-яка людина, має право на щорічну відпустку. Кажуть, деякі з них навіть користуються цим правом 🙂 Відбувається це зазвичай наприкінці літа. У цей час спостерігається період ділового затишшя, коли більшість термінових справ вирішено або відкладено на осінь. Здавалося б, можна зробити перепочинок, вдихнути морського повітря й накопичити енергії перед новим бізнес-сезоном. Утім, чи може сучасний юрист, який працює в консалтингу, забути на кілька тижнів про роботу, відключити телефон й поставити автовідповідач на електронну пошту? Багато хто з «консільєрі» підтвердить: навряд чи таке можливо у нинішньому світі…

У сучасному суспільстві склалася думка, що першокласний адвокат має залишатися на зв’язку з клієнтом цілодобово, де б він не перебував — у себе в офісі, в літаку чи на узбережжі океану. Це обумовлено великими очікуваннями, які щороку зростають, з боку клієнта до юристів. Клієнтам уже не потрібні довгі юридичні висновки на десять сторінок, вони вимагають простих, зрозумілих та швидких рішень. Інтернет та мобільні комунікації роблять наше життя більш динамічним, інформація стає доступнішою, а люди — більш нетерплячими щодо швидкості отримання послуг, які вони замовляють. І це незалежно від того, викликаємо ми таксі, замовляємо піцу в офіс чи просимо юриста вирішити правовий ребус. Головне — якомога швидше!

Клієнт вимагає швидкого зворотного зв’язку від свого юридичного радника, і найчастіше він хоче чути впевнений голос саме керівника проекту — партнера юридичної фірми замість тремтячого голосу молодшого юриста. Навіть лежачи на морському піску, партнери юридичних компаній відповідають на електронні листи, реагують на звуки месенджерів та не мають змоги вимкнути телефон на тривалий час. Пірнув, вийшов на берег, перевірив мобільний… Знайома ситуація? В іншому разі є великий ризик втратити клієнта, який у потрібний момент залишиться наодинці зі своєю проблемою. З одного буку, юристи та юридичні компанії, які здатні забезпечити клієнтам подібний цілодобовий сервіс, мають значні конкурентні переваги на ринку. З іншого — життя в такому темпі невідворотно обернеться для вас психологічною епідемією ХХІ сторіччя — емоційним вигоранням. Адже постійно перебувати в режимі бойової готовності просто неможливо!

Хронічна втома на роботі, яку найчастіше називають емоційним або професійним вигоранням, стала хворобою, яку сьогодні визнають лікарі у багатьох країнах світу. Психологи шукають причини емоційного вигорання в соціальних мережах, культурі трудоголізму, підвищеному рівні очікувань від кар’єрного зростання, а також втраченій межі між працею та особистим життям. Знайома ця проблема має бути і вам, українським правникам.

Чи відчували ви, що заряду бадьорості від літнього відпочинку вистачає на роботі ненадовго й уже за кілька днів ви повертаєтеся до звичного «важкого» настрою? Як зрозуміти, що проблема полягає саме в емоційному вигоранні, а не банальних людських лінощах? Якщо ви «перегоріли», ви почуваєте апатію у відношенні до всього, що робите, стаєте сухим та бездушним до оточуючих, починаєте шукати винуватих у своїх негараздах. Але найзгубніший симптом цієї хвороби для юридичної професії — ви помічаєте за собою звичку все спрощувати, мислити стереотипно та безмотиваційно, сподіваючись, що проблему буде розв’язано мінімальними зусиллями чи завдяки старим методам.

Чому це відбувається? Найчастіше професійне вигорання настає тоді, коли тяжка праця не приносить адекватної винагороди, а працівник відчуває, що не контролює процеси навколо себе та не впливає на важливі рішення у своїй фірмі. У цьому разі навіть непогана матеріальна винагорода не приносить юристу очікуваного задоволення від роботи. Адже в сучасному світі бізнес має не лише приносити дохід, але й викликати гордість за те, чим ти займаєшся. Простіше кажучи, окрім непоганого заробітку, юрист має відчувати, що приносить користь суспільству та відіграє певну роль у боротьбі за справедливість. Нехай і не головну…

Отже, елемент надважкого психологічного навантаження в роботі сучасного юриста є невід’ємним. Чи може в такому разі юрист завчасно попередити неминуче емоційне вигорання? З одного боку, ми не обтяжені суворим дрес-кодом, не прив’язані до певного робочого місця з 9.00 до 18:00, як колись наші батьки, та маємо безмежний доступ до потрібної інформації. Це треба цінувати! З іншого боку, така цифрова залежність напрочуд стирає кордони між робочим часом та нашим особистим життям — перебуваючи вдома, ми продовжуємо понаднормово займатися робочими справами, отримувати та відповідати на повідомлення від керівників чи клієнтів. Саме тут, дійсно, варто визначити для себе пріоритети — які завдання потребують невідкладного вирішення, а до яких можна повернутися вже завтра. Залиште на своєму мобільному лише пару потрібних месенджерів, інші видаліть! Адже чим більше їх на вашому смартфоні, тим більше вони крадуть вашого часу. Домовтесь зі своїми найціннішими клієнтами, що в разі гострої потреби вони зателефонують вам, а не напишуть у вайбер. Це дасть змогу вечорами відкласти телефон та не реагувати на кожен звук. Крім того, деяких клієнтів також варто привчати культурі ділового спілкування: у разі якщо ви миттєво відповідаєте на кожне їхнє повідомлення в будь-який час доби, вони можуть подумати, що ви працюєте цілодобово 🙂

Також від професійного вигорання деякі успішні юристи рекомендують трохи емоційного струсу й замість пасивного відпочинку не березі моря віддають перевагу відпочинку активному, аби підняти рівень адреналіну в своїх жилах. Після такого емоційного очищення, за їхніми словами, юрист повертається на роботу з відпустки немов комп’ютер, що перезавантажився та позбувся зайвих процесів, які раніше відволікали його оперативну пам’ять. Такий активний відпочинок може стати непоганою профілактикою захворювання на емоційне вигорання.

Але найголовнішу пораду від емоційного вигорання залишу наостанок — виконуйте свою роботу надихаюче, аби ваші рідні та близькі відчували гордість за вас! Мотивуйте себе власними перемогами! Саме вони штовхатимуть вас уперед! Жодні матеріальні винагороди не нададуть вам стільки ж натхнення на подальші звершення, як професійне визнання ваших процесуальних опонентів та конкурентів на юридичному ринку.

Сергій Саченко, головний редактор порталу Pravo.ua, адвокат