Видавництво 
Сьогодні триває активна робота над оновленням цивільного законодавства України, яка була розпочата ще у 2019 році. Про те, як, власне, розпочався цей процес, які проблеми сьогодні є предметом основних дискусій серед науковців, чи призведе скасування Господарського кодексу України до ліквідації господарських судів і господарського права як науки, та про подальші кроки з рекодифікації Цивільного кодексу України в інтерв’ю «Юридичній практиці» розповіла Наталія Кузнєцова, науковий координатор робочої групи з оновлення цивільного законодавства, віцепрезидент Національної академії правових наук України, доктор юридичних наук, професор, дійсний член (академік) НАПрН України, заслужений діяч науки і техніки України.
— Наталіє Семенівно, розкажіть, будь ласка, як народжувалася концепція оновлення цивільного законодавства?
— Якщо проаналізувати хронологію прийняття цивільних кодексів незалежними державами, які раніше входили до складу радянського союзу, то Україна прийняла свій Цивільний кодекс останньою. І це має своє пояснення, тому що в більшості республік колишнього радянського союзу цивільні кодекси приймали частинами. Таким був досвід рф, Казахстану, Білорусі. Але наша принципова позиція полягала в тому, що Цивільний кодекс України слід приймати як цілісний акт. Ми навіть наводили приклади прийняття кодексу методом «закритої книжки». Проте під час розгляду проєкту ЦК у Верховній Раді України було вирішено прийняти кодекс покнижно, тобто вся наша ідея практично звелась нанівець.
Процес написання і прийняття Цивільного кодексу України був доволі тривалим. Наприклад, рф прийняла свій цивільний кодекс (першу частину) у 1995 році, а ми — у 2003 році та ввели його в дію в 2004-му. Сьогодні всі ці кодекси, що були розроблені на базі модельного ЦК, пройшли через процедуру модернізації, їх було змістовно оновлено. Адже пройшло вже 15–20 років із моменту їх прийняття. Змінились і об’єктивні чинники — умови функціонування економічної системи та майнових відносин, відпрацьовано практику їх застосування.
Проєкт ЦК України ми почали розробляти у 1992 році, і тоді ще тільки формувався якийсь загальний образ того приватного права, який ми мали закріпити у своєму кодексі. Слід сказати, що ми змогли непогано побачити цей образ і він збігся з реальністю. Але відносини розвивалися динамічно та потребували адекватних змін і в правовому режимі. Якщо поглянути на першу сторінку чинного ЦК України, то можна побачити там значний перелік законодавчих актів, які вносили зміни в тіло кодексу. Безумовно, ми повинні дивитися вперед, розуміти, що приватне право розвивається, тож і правове регулювання має бути відповідним. Таким чином, ми дійшли висновку, що вже настав час для рекодифікації.
— З чого розпочиналася ця робота?
— Ми пішли традиційним шляхом. Робоча група, яка готувала проєкт чинного кодексу, була сформована при Міністерстві юстиції України, її очолив міністр юстиції. У складі робочої групи були науковці, які представляли різні юридичні школи України. Тож ми дійшли висновку про необхідність знову сформувати таку групу при Мін’юсті. Щоправда, до її складу ввійшли тільки представники київської наукової цивілістичної школи, це було пов’язано з відсутністю фінансування і можливістю оплачувати переїзди, а засідання проводилися доволі динамічно.
У березні 2020 року почалася пандемія. Звісно, змінилося життя, і ми думали, що це найбільші випробування для нас, оскільки не знали, що почнеться війна і реальні проблеми нас чекають попереду. Тоді ми вирішили, що цей період необхідно використати продуктивно, і робоча група почала «щільно» працювати, розпочали з опрацювання концепції рекодифікації. І це практично вперше ми так ґрунтовно підійшли до оновлення кодексу. Ми зробили діагностику чинного цивільного законодавства та поточних змін, які вносилися в ЦК України. Був також врахований і такий важливий елемент, як судова практика. Засідання робочої групи проводилися в режимі онлайн раз на два тижні, на них обговорювали структуру концепції оновлення цивільного законодавства, чинники, які впливають на процес регулювання цивільних відносин. І головне — ми враховували те, що готуємо Цивільний кодекс України, який має бути кодексом європейського зразка.
— Чи вплинули на цей процес події, що відбувалися в європейських країнах?
— Безумовно, в Європі навіть ті країни, які приєдналися до Європейського Союзу останніми, а це Чехія, Польща, Словаччина, Словенія, вже оновили своє цивільне законодавство. Такі європейські держави класичного цивільного права, як Франція та Німеччина, також внесли істотні зміни у свої цивільні кодекси.
Причина такої модернізації полягала в тому, що практично 30 років у Європі науковці працювали над реалізацією масштабного проєкту з гармонізації приватного права. Зокрема, були ухвалені Принципи європейського контрактного права, які розроблялися комісією під головуванням професора Оле Ландо. Пізніше були розроблені Принципи європейського деліктного права. Серед знакових актів також потрібно виокремити Віденську конвенцію про міжнародну купівлю-продаж від 1980 року (це найпотужніша універсальна міжнародна конвенція, яка має високий рівень участі країн), а також принципи УНІДРУА, що переглядаються кожні 10 років. Довершують цей список Draft of a Common Frame of Reference (DCFR) — модельні принципи європейського приватного права. Це документ — «енциклопедія» для законодавців, яка регулює приватноправові відносини.
Хоча ці акти є рекомендаційними, але вони надзвичайно важливі з погляду формування загальних підходів. Тож ми «профільтрували» чинне законодавство України, беручи до уваги рекомендації, які містяться в цих актах. І з огляду на аналіз загальних засад визначили, що потрібно на загальному рівні змінити в кожній книзі. Було багато дискусій, але було однозначно зрозуміло для всіх, що для модернізації чинного Цивільного кодексу питанням № 1 є скасування Господарського кодексу України.
Коли ми працювали над концепцію, було дуже багато дебатів щодо її структури та положень, але це була цікава робота, і ми мали можливість витратити на неї час на абсолютно волонтерських засадах, тому що ми розуміли важливість такої роботи.
Згодом було здійснено переклад концепції англійською і російською мовами, що дало можливість презентувати її на Міжнародному цивілістичному форумі в жовтні 2021 року, пленарне засідання якого було присвячено темі «Процес рекодифікації очима зарубіжних експертів».
— Наскільки наше цивільне законодавство в цілому відповідає законодавству ЄС та в яких сферах очікуються найбільші євроінтеграційні зміни?
— По-перше, для приватного права ідеї євроінтеграції реалізуються насамперед через процес гармонізації. Для галузей публічного права (податкового, митного, міграційного тощо) процес євроінтеграції передбачає необхідність узгодження норм національного законодавства з приписами відповідних директив ЄС.
На відміну від цього, в приватному праві діє принцип диспозитивності, і тому вже на етапі підготовки наших кодексів ми брали до уваги, що наше завдання — визначити загальний напрям. А вже в межах цього напряму законодавець може використовувати правила на свій розсуд, але не відхиляючись від загальних принципів. Тому якщо говорити про загальний напрям, то наше чинне законодавство вже перебуває в загальному коридорі можливостей, які задають у Європі приватноправовому регулюванню.
По-друге, в робочої групи поки що дискутується питання, як врегулювати речові відносини. Маємо два гострі кути. Оскільки ми відмовляємось від права господарського відання і права оперативного управління, у нас повинні бути інші механізми. Дотепер немає єдиного загального бачення вирішення цього питання. Розглядаємо різні варіанти: трасти, трастові фонди чи такі класичні механізми, відомі ще римському праву, як узуфрукт. Є пропозиція значно розширити та поглибити конструкцію довірчого управління майном.
— Тобто це питання, в яких ведуться найбільші дискусії?
— Саме так, їх у концепції рекодифікації визначено як дискусійні питання, що можуть мати різні варіанти вирішення.
Важливою проблемою є регламентація об’єктів цивільних прав. За двадцять років наш цивільний оборот дуже змінився. Динамічно йде процес диджиталізації нашого життя — з’явилися так звані віртуальні активи. Прийнято відповідний закон, який має вписатися в загальний контекст об’єктів цивільних прав. На практиці це виявило значні ускладнення для цивільного обороту. Не менш проблематичною є регламентація так званих біоматеріалів — це органи людини, які використовуються для трансплантації, матеріали для штучного запліднення тощо.
Якщо беззастережно визнати їх об’єктами цивільного права, то до відповідних відносин будуть застосовуватися всі цивільно-правові конструкції регулювання й захисту. Тобто не виключено, що в нашій судовій практиці можуть з’явитися нові доволі специфічні спори.
З огляду на неабияке і практичне, і теоретичне значення цих проблем ми їх обговорили з німецькими експертами на круглому столі в червні 2022 року. Принагідно зазначу, що німецькі фахівці, які виклали своє бачення, надзвичайно обережно підходять до їх врегулювання. Чому? Якщо ми вводимо в цивільний оборот новий об’єкт, це означає, що весь цивільно-правовий інструментарій буде застосовуватися щодо цього об’єкта в разі відсутності особливих застережень.
Багато дискусій виникає з приводу інституту договору. На рівні ідеї обговорюється структурне перенесення частини матеріалу книги п’ятої в книгу першу. Договори стали унікальною правовою конструкцією, місце якої в загальній частині кодексу. Договір вийшов за межі цивільного права і зараз використовується вже і в публічному праві. За таких умов ми вважаємо, що поняття договору, його види, формати мають бути прописані саме в загальній частині ЦК.
Слід зазначити, що процес гармонізацїі, зокрема європеїзації, приватного права стосується передусім договірного права, яке є доволі розгалуженим і деталізованим.
Також ми беремо до уваги, що певною мірою мають бути вдосконалені способи захисту. Оскільки, укладаючи договір, сторони насамперед мають на меті його виконання, а не думають у той момент, який спосіб захисту обрати. У цьому питанні має бути більше дискреції суду.
— Наскільки вагомим є внесок судової практики в процес оновлення ЦК України?
— Суд у процесі тлумачення норми права розширює зону її застосування або уточнює її.
Виступаючи в січні ц.р. на експертному обговоренні оновлення цивільного законодавства з огляду на досвід правозастосування, я зазначила, що Цивільний кодекс України 2003 року був розрахований на розумних і професійних суддів. Ми надавали їм широкі можливості через застосування оцінних норм чи заповнення прогалин у праві, оскільки конкретні обставини завжди конкретизують проблему. І зараз, коли даємо відповідь на запити суддів як члени науково-консультативної ради, ми бачимо, що в процесі правозастосування формується доробок, який нам дарує судова практика у вигляді правових позицій із застосування норм Цивільного кодексу. І ми дуже вдячні суддям за те, що вони нам допомагають побачити дієвість цивільно-правових норм, і розраховуємо на подальшу співпрацю.
— Повернімося до питання скасування Господарського кодексу України. Ви зазначили, що робоча група дійшла висновку про необхідність саме такого кроку…
— Перш ніж вносити таку пропозицію, науковці провели постатейну діагностику Господарського кодексу України. І виявили, що цей кодекс практично не містить регуляторних механізмів.
Усі залякування «правовим армагеддоном», що буцімто після скасування ГК України буде зруйнована ринкова економіка, — це пусті балачки. Якщо проаналізувати судові рішення, то їх ухвалення, як правило, ґрунтується на положеннях Цивільного і Господарського кодексів, тому що практично всі норми зобов’язального права, які містяться в ЦК, в різному обсязі продубльовані в Господарському кодексі. Але сьогодні прийняте і діє законодавство про акціонерні товариства, про ТОВ та ТДВ, про страхування, концесії, цінні папери і фондовий ринок. Воно вже становить окремий масив спеціального законодавства і настільки розгалужене, що зрештою зникає потреба посилатися на ГК України. Цей кодекс повністю виконав свою «прокладкову» функцію — відсилання до тих законів, які необхідно було прийняти.
— Як буде розвиватися приватне право після прийняття законопроєкту № 6013?
— 11 січня ц.р. відбулося підсумкове засідання Науково-консультативної ради при Голові Верховної Ради України, на якому Руслан Олексійович Стефанчук поставив завдання провести діагностику стану чинного українського законодавства. Тож я, як заступник голови цієї науково-консультативної ради, запропонувала всім членам нашої секції — цивілістам надати пропозиції, як має розвиватися підприємницьке законодавство в умовах згаданого законопроєкту, що, зокрема, і передбачає скасування Господарського кодексу. Підприємства, які підпадають під дію перехідних положень, а саме державні та комунальні, будуть працювати в цілому до 7 років. Але ж у ГК є значна кількість норм на засадах старого законодавства, які не пов’язані з діяльністю підприємств. І зараз здійснюємо відповідну діагностику. Тобто необхідно пройтися по всіх сферах законодавства, яке регулює підприємницьку діяльність, для того щоби подивитися, чи відповідають ці закони умовам сьогодення.
Також до другого читання готується проєкт закону про правотворчу діяльність, яким передбачається, що кожні п’ять років мають оновлюватися концепції розвитку галузевого законодавства. А підприємницьке законодавство і є таким галузевим.
Нині постає завдання проаналізувати статті ГК України, які випадають. Наприклад, щодо порядку нарахування господарсько-правових санкцій. Справді ЦК і ГК передбачають різні підходи. Треба позиції звести до єдиного знаменника, не втратити ці норми і перенести їх, відповідно, у Цивільний кодекс. Але таких норм буде щонайбільше десяток.
— Чи матиме скасування ГК України наслідки для судової практики та системи господарських судів?
— Ні. Система арбітражних судів була створена у 1991 році. Вона виникла на терені державних арбітражів. Тоді проблема полягала в тому, що цей орган (держарбітраж) був таким собі «монстром» у державному апараті, оскільки він претендував на вирішення спірних питань як суд, хоча не передбачав для сторін відповідних прав та обов’язків учасників судового процесу, процесуальних гарантій. Саме тоді розпочався процес введення економічних спорів у процесуальні рамки «судового процесу». І практично все, що можна було взяти з Цивільного процесуального кодексу України, перенесли в Господарський процесуальний кодекс України з урахуванням особливостей, які пов’язані з необхідністю оперативного розгляду спорів передусім на підставі документів. Проте поступово цей кодекс підтягував те, від чого відмовились на першому етапі, — експертні висновки, показання свідків тощо. Тобто він наближається до загальних підходів і принципів, які характерні для цивільного процесу. І це нормальне явище, тому що всі суб’єкти повинні бути рівними у своїх процесуальних правах. Особливість полягає в необхідності динамічного оперативного розгляду спорів.
— Ви сказали саме про ГПК, а що стосується ГК?
— Сьогодні господарські суди, ухвалюючи рішення, використовують Цивільний кодекс, Господарський кодекс і спеціальні закони, зокрема про оренду, про банки і банківську діяльність, акціонерні товариства та інші. Вони і далі будуть їх застосовувати. Ми не вимиваємо правовий масив, який регулює правовідносини у сфері економічного обороту, ми хочемо зробити його більш досконалим і зручним для застосування.
— А що буде з наукою господарського права?
— Наука господарського права, як і тепер, буде досліджувати особливості регулювання відносин у сфері економічного обороту. Ці особливості пов’язані з державним регулюванням економічних відносин. Є певні відмінності у впорядкуванні відносин між самими підприємцями.
Між іншим, у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка кафедра господарського права змінила свою назву — тепер це кафедра економічного права і економічного судочинства. Науковці цієї та інших кафедр будуть, як і дотепер, аналізувати акти спеціального законодавства, сподіваюсь, що і далі будуть захищати дисертації, писати монографії, проводити конференції.
— Коли можна очікувати подання відповідного законопроєкту до парламенту? Як буде організовано цей процес: єдиним документом чи окремими книгами?
— У мене та в професора Анатолія Довгерта були дещо різні підходи щодо цього. Він наполягав на прийнятті всього оновленого кодексу відразу. Але я переконана, що ми не можемо відкладати це все ще на три-чотири роки, тому що суспільство чекає оновлення зараз. Тому варто це робити окремими книгами. З цим поглядом погодилася наша робоча група, оскільки перспектива повної рекодифікації доволі віддалена — якщо зараз ми ще працюємо над тим, як буде регулюватися речове право, то це не може створювати перешкод для книг першої та другої ЦК України.
Тож ми плануємо до кінця березня ц.р. подати текстуальні зміни до книги першої, і зробити це відразу після прийняття законопроєкту № 6013. З книгою другою буде легше, тому що вона не така велика за обсягом. Там ітиметься про особисті немайнові права, зокрема про репродуктивні права. Ми в цілому вже знаємо, як це прописати. Книга друга є дуже специфічною і абсолютно новаторською. Такої немає в жодній країні з тих, що виникли на теренах колишнього радянського союзу.
(Бесіду вів Анатолій Гвоздецький, «Юридична практика»)
Завантажується ...
