Білокомірцева злочинність під час війни: адвокати обговорили тенденції розвитку практики

Сьогодні в Києві в столичному “Прем’єр Палаці” проходить White-Collar Crime Forum, який щороку організовується видавництвом «Юридична практика» та збирає на єдиному дискусійному майданчику найкращих адвокатів із кримінального права та захисників у сфері білокомірцевої злочинності.

Модератор першої сесії Олег Валендюк, керуючий партнер Benchers Law Firm, відкриваючи захід, відзначив, що сьогодні йде 462-й день опору нашої Батьківщини російській військовій агресії.

«Це змінило світогляд кожного з нас, докорінно іншими стали наші пріоритети, повсякденні людські бажання відійшли на другий план, а головними мріями стали мир та перемога, — зазначив модератор. — Сьогоднішня наша зустріч стала можливою лише завдяки хоробрості та героїзму наших воїнів, самовідданості волонтерів та лікарів».

За словами пана Валендюка, від навали «русского мира» потерпає сьогодні весь український народ, десятки тисяч втратили близьких і рідних, житло і майно сотень тисяч знищено, мільйони стали біженцями. Однак під час війни наше суспільство також вразила низка скандалів, пов’язаних із корупцією та економічними злочинами щодо здирництва та розкрадання бюджету. Резонанс від таких історій поширюється, на жаль, далеко за межами України. Починаючи дискусію щодо розвитку практики White-Collar Crime, пан Валендюк звернув увагу, що слід передусім визначитись із сучасним поняттям. Адже з того часу, коли кримінолог Едвін Сатерленд у 1939 році вперше вжив цей термін, злочини та злочинці змінилися, змінилися структура та регламент роботи бізнесу, а також державного апарату у всьому світі. З’явився цілий прошарок злочинності, який використовує сьогодні новітні технології. Звертаючи увагу на актуальність цієї теми, модератор звернув увагу, що у Сполучених Штатах Америки злочинці у білих комірцях завдають суспільству в 17 разів більше збитків, ніж усі крадіжки та грабежі.

Олександра Яновська, суддя Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду, у своєму виступі розповіла про підходи Касаційного кримінального суду до визначення покарань, а також про інші позиції під час розгляду білокомірцевих проваджень. Під час судового розгляду кримінальні провадження, пов’язані з білокомірцевою злочинністю, за словами спікерки, в програмах документообігу ВС називаються «антикорупційними злочинами» та виділені спеціальним жирним червоним кольором. Як представник правосуддя, пані Яновська виразила розуміння, наскільки важливим є дотримання як вимог закону, так і загальних підходів до захисту прав людини під час розслідування та подальшого розгляду цих справ.

«Незважаючи на те що досить часто ми чуємо зауваження в бік ВС щодо відсутності єдності судової практики, аналіз останніх підходів мені особисто дає можливість говорити, навпаки, про певну тенденцію, яка є достатньо сталою. Ця тенденція полягає в тому, що судовий розгляд кримінальних проваджень, пов’язаних із корупційними злочинами, спрямований на те, щоб забезпечити змагальність сторін», — відзначає пані Яновська.

Пояснюючи свою позицію, спікерка зауважила, що досить часто сторона обвинувачення та сторона захисту забувають про те, що кримінальний процес сьогодні ґрунтується на змагальних засадах. Сторона обвинувачення думає, що вона працює в одній зв’язці із судом і тому їй нічого не треба робити, бо суд самостійно виправить всі помилки та підставить плече. З іншого боку, сторона захисту зважає на презумпцію невинуватості й буде достатньо суду вказати на помилки сторони обвинувачення. На жаль, з такими підходами до своєї роботи, на думку Олександри Яновської, жодна зі сторін не буде мати рацію, адже змагальність процесу передбачає активні дії з боку обох сторін.

Роман Ващук, бізнес-омбудсмен України, зі свого боку, висловився на тему розмежування корупції та світових бізнесових і урядових практик. Пан Роман згадує, що в колишньому радянському союзі нічого не було так само непередбачуваним, як минуле, яке постійно переписували в підручниках з історії. В Україні ж сьогодні, за його словами, нічого не є так само непередбачуваним, як правове минуле певної земельної ділянки або бізнесових оборудок. Тобто те, що сьогоднішньому покупцеві, інвестору або партнеру видається законним, у певний момент може перейти в дефініцію злочинної змови. Саме подібна справа, на думку спікера, й спричинила нещодавно гучний скандал у Верховному Суді. Чи схоче інвестор увійти в публічно-приватне партнерство в Україні, якщо через кілька років йому можуть повідомити, що відповідний закон неконституційний, а участь інвестора є фактично кримінальним злочином? Питання риторичне, констатує спікер. 

Олександр Лисак, партнер EQUITY, традиційно поділився з колегами своїми напрацюваннями, які є на сьогодні в його захисній практиці. Зокрема, він звернув увагу на повноваження, які дають змогу суду апеляційної інстанції на власний розсуд розпочати дослідження тих чи інших доказів, стосовно яких сторона навіть не клопотала. Така практика сьогодні, за словами спікера, дійсно існує, але він не вважає її негативною.

«Якщо готуєте промови в дебатах, звертайте увагу, щоб вони були максимально узгоджені з вимогами процесуального законодавства», — рекомендує пан Лисак.

Також експерт вважає, що захисникам слід звертати особливу увагу на методичні рекомендації щодо допиту експертів й видавців експертиз, які на сьогодні є в суду.

Олександр Жила, заступник начальника управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення департаменту нагляду за додержанням законів органами безпеки Офісу Генерального прокурора, у своїй доповіді допоміг розібратися з розслідуванням щодо осіб, до яких державою застосовуються санкції, в умовах війни та розповів, які його особливості. Завданням свого виступу на цьому форумі пан Жила називає окреслити низку проблем, які є в кримінальному праві та процесі, вказати на відповідні тенденції для того, щоб адвокати та прокурори спільно могли вивести цю систему на певний ідеальний рівень взаємовідносин. Адже те, що відбувається сьогодні (в плані санкційної політики. — Прим. ред.), певною мірою не відповідає запиту суспільства, а також тим методам, які застосовуються.

Поки під час війни ми не можемо стягнути з росії всі завдані збитки, елементом компенсації є закон про санкції, зазначає експерт.  Мета цього — компенсувати збитки державі за рахунок активів ворога як всередині країни, так і за кордоном. Закон про санкції визначає критерії осіб, до яких вони можуть бути застосовані. Підставами для застосування санкцій щодо фізичних та юридичних осіб, відповідно до стст. 3, 5-1 ЗУ України «Про санкції», є вчинення іноземною державою, іноземною юридичною особою, юридичною особою, яка перебуває під контролем іноземної юридичної особи чи фізичної особи – нерезидента, іноземцем, особою без громадянства, а також суб’єктами, які ведуть терористичну діяльність, дій, що створили суттєві загрози національній безпеці, суверенітету чи територіальній цілісності України (в тому числі шляхом збройної агресії). Із диспозиції статті випливає, що до громадян України можуть бути застосовані санкції лише за терористичну діяльність, до інших осіб – за дії проти національної безпеки України та терористичну діяльність.

За словами пана Жили, cтаном на травень 2023 року реєстр кримінальних проваджень щодо підсанкційних осіб налічує 828  проваджень (БЕБ – 6, ДБР – 47, НАБУ – 14, Національна поліція – 56, СБУ – 705). Із-поміж осіб, яким оголошено про підозру, можливо виокремити такі категорії: депутати державної думи російської федерації, які приймали рішення про визнання так званих ДНР та ЛНР; депутати так званої народної ради Л/ДНР; громадяни, які сприяли збройній агресії; члени ЦВК ДНР; особи, які взяли участь у проведенні незаконного референдуму; колишнє вище політичне керівництво України; колаборанти, які обійняли посади в органах влади на тимчасово окупованих територіях; олігархи, які фінансують зміну державного кордону України.

Одними з найбільших проблем у розгляді кримінальних проваджень щодо підсанкційних осіб спікер називає відсутність кримінальної відповідальності за ухилення від санкцій, відсутність механізму стягнення активів підсанкційних осіб за кордоном, міжнародний імунітет щодо злочинів політичної спрямованості.

Данило Жвалюк, т.в.о. заступника керівника департаменту аналізу інформації та управління ризиками Бюро економічної безпеки України, у своїй доповіді зупинився на проблематиці економічної злочинності під час війни. За його словами, підрив національної безпеки та оборони – це також наслідки певної недолугої економічної політики та недолугої політики контролювальних органів щодо мобілізації коштів до державного бюджету, які можуть бути використані для захисту нашої держави.

«Деякі ділки в час воєнного стану чомусь вважають, що держава не здатна розкривати злочинні схеми в економічній сфері, оскільки в неї зараз інші пріоритети. Це не так, – застеріг пан Жвалюк. — Мене дивує, що отримувачі бюджетних коштів починають винаходити нові, достатньо примітивні, схеми простого недекларування коштів, отриманих із держбюджету».

Навіть у 2023 році орган спостерігає численні системні порушення, які несуть мільярдні збитки для бюджету. Також спікер звертає увагу на загострення проблематики незаконного відшкодування ПДВ з підстав, які навіть раніше не вважалися можливими та логічними. У цій сфері Бюро економічної безпеки у плідній співпраці з ДПС також, за словами спікера, наводить сьогодні лад.

Сергій Лисенко, керуючий партнер GRACERS, висловився щодо розмежування корупції та інших суміжних злочинів. На його думку, білокомірцеві та корупційні злочини, які інколи видаються суміжними для суддів Верховного Суду, насправді досить сильно різняться. За словами спікера, воєнний час, на жаль, впливає на те, що державний суспільний інтерес починає трошки переважати над інтересом громадянина як такого.

«Мабуть, у воєнний час так дійсно має відбувається, але що буде потім, коли практика сформується?» — цікавиться спікер.

Говорячи про ті санкції, які обираються сьогодні у вигляді застави, пан Лисенко згадує практику ЄСПЛ та американського правосуддя, де вже давно розписано, що обрання запобіжного заходу у вигляді застави в розмірі, що не співмірний із здоровим глуздом, — це фактичне взяття під варту. В нас, на жаль, ця тенденція лише посилюється, констатує спікер.