ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ В ПРЕЦЕДЕНТНІЙ СПРАВІ ЩОДО ДОСУДОВОЇ САНАЦІЇ

15.04.2021 Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду розглянув першу в Україні справу щодо досудової санації.

PRAVO GARANT мало нагоду взяти участь у цій справі у всіх судових інстанціях та одним із перших отримати судове рішення.

Постановою у справі № 904/3325/20 Верховним Судом було зроблено низку важливих висновків для правозастосовної практики, посилання на які у контексті нормативно-правових положень наводимо далі.

1. Відповідно до ч. 5 ст. 4 Кодексу України з процедур банкрутства (далі – КУзПП) санація боржника до відкриття провадження у справі про банкрутство – це система заходів щодо відновлення платоспроможності боржника, які може здійснювати засновник (учасник, акціонер) боржника, власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, інші особи з метою запобігання банкрутству боржника шляхом вжиття організаційно-господарських, управлінських, інвестиційних, технічних, фінансово-економічних, правових заходів відповідно до законодавства до відкриття провадження у справі про банкрутство.

Верховний Суд зазначив:

«…Наявність або відсутність таких заходів характеризує відповідність плану санації вимогам КУзПБ. При цьому боржник насамперед зацікавлений у виконанні плану санації та несе всі негативні наслідки його невиконання. Основний напрям цих норм Кодексу полягає в своєчасності застосування заходів, що запобігають банкрутству боржника; вигідності для кредиторів виконання плану санації порівняно з ліквідацією боржника…».

2. Згідно з ч. 1 ст. 5 КУзПП боржник за рішенням засновників (учасників, акціонерів) боржника має право ініціювати процедуру санації до відкриття провадження у справі про банкрутство. Санація боржника до відкриття провадження у справі про банкрутство здійснюється відповідно до плану санації до відкриття провадження у справі про банкрутство (далі – план санації).

Верховний Суд вказав:

«…Згідно з частиною першою цієї статті КУзПБ ініціатива щодо застосування процедури санації до відкриття провадження у справі про банкрутство належить боржнику, про що його засновниками (учасниками, акціонерами) приймається відповідне рішення, а санація здійснюється відповідно до плану санації боржника до відкриття провадження у справі про банкрутство…».

3. Відповідно до абзаців 1, 2 ч. 2 ст. 5 КУзПП у плані санації визначаються:

• розміри, порядок і строки погашення вимог кредиторів, які беруть участь у санації;
• заходи щодо виконання плану санації та нагляду за виконанням плану санації;
• обсяг повноважень керуючого санацією (в разі його призначення).

Планом санації може бути передбачено:

• поділ кредиторів, які беруть участь у санації, на категорії залежно від виду вимог та наявності (відсутності) забезпечення вимог таких кредиторів;
• різні умови задоволення вимог для кредиторів різних категорій;
• заходи з отримання позик чи кредитів;
• умови, передбачені частиною 2 статті 51 цього Кодексу.

Верховний Суд підтвердив:

«…У частині другій статті 5 КУзПБ законодавець визначив перелік умов та відомостей, що обов’язково має містити план санації…

…Також в цій частині статті 5 КУзПБ законодавець навів умови, що допускаються в плані санації, однак включаються до плану санації на умовах дискреції – на розсуд боржника…».

Також Верховний Суд зробив висновок щодо порядку поділу кредиторів:

«…Поділ кредиторів на категорії за одним із критеріїв залежно від виду вимог не містить прямого посилання на черговість, а тому не ототожнюється з черговістю в розумінні статті 64 цього Кодексу. При цьому другий критерій поділу на категорії прямо зазначений в законі – наявність/відсутність забезпечення.

Практичне ж застосування поділу на категорії в залежності від виду вимог у досудовій процедурі санації полягає у вимозі законодавця передбачити в плані санації різні умови задоволення вимог для кредиторів різних категорій (частина 2 статті 5 Кодексу), а також у вимозі схвалення плану санації у кожній категорії незабезпеченими кредиторами, які володіють більше ніж 50 % від загальної суми незабезпечених вимог, з однаковими (не гіршими) умовами для задоволення вимог кредиторів, незалежно від того, за чи проти схвалення плану санації голосував окремий кредитор (абзац 2 частини 3, абзац 5 частини 4 статті 5 КУзПБ)…».

Крім того, Верховний Суд зробив висновок про необов’язковість включення до плану санації всіх кредиторів (у широкому розумінні цього терміну):

«…Боржник включив до плану санації відомості щодо всієї кредиторської заборгованості, яка обліковувалась станом на 31.05.2020…

…Невизначення в плані санації порядку погашення решти кредиторських вимог пов’язано лише з тим, що строк їх виконання є таким, що не настав, тобто відповідні особи не набули статусу кредиторів…

…Невключення до плану санації всіх кредиторів боржника не є порушенням наведених норм закону…».

4. Згідно з абз. 3 ч. 2 ст. 5 КУзПП до плану санації додається ліквідаційний аналіз, який свідчить про вигідність для кредиторів виконання плану санації порівняно з ліквідацією боржника. До плану санації може додаватися фінансовий аналіз, який підтверджує здатність боржника виконувати умови плану санації.

Верховний Суд вказав на вирішальний показник у межах досудової санації:

«…Скаржники… не спростували наявність у плані санації закладеного законом в частині 2 статті 5 Кодексу вирішального показника цього аналізу, а саме вигідності для кредиторів виконання плану санації порівняно з ліквідацією боржника…».

Також Верховний Суд зробив висновок про обмежену участь суду під час оцінювання ліквідаційного аналізу:

«…Законодавець надавши суду згідно з положеннями частини 2 статті 5 КУзПБ повноваження перевіряти та оцінювати план санації, між тим не надає суду повноважень здійснювати деталізовану економічну оцінку кожного із запланованих боржником у плані санації заходів відновлення платоспроможності боржника.

Водночас у суду зберігається обов’язок ураховувати вирішальний критерій – вигідність виконання плану санації для кредиторів порівняно з ліквідацією, спираючись на відомості ліквідаційного аналізу…».

5. Відповідно до абз. 3 ч. 3 ст. 5 КУзПП до плану санації не включаються вимоги першої та другої черг задоволення вимог кредиторів, визначених цим Кодексом.

Верховний Суд вказав:

«…Незважаючи на врегулювання досудової санації спеціальним законом з процедур банкрутства – КУзПБ, законодавець між тим не поширює весь комплекс засобів та механізмів правового регулювання, що характерні для процедури банкрутства, зокрема конкурсний характер та черговість задоволення вимог кредиторів з дотриманням саме визначеної Кодексом для процедури банкрутства черговості задоволення вимог кредиторів…

…Єдине застереження щодо черговості задоволення вимог кредиторів містить абзац 3 частини 3 статті 5 Кодексу, відповідно до якого до плану санації не включаються вимоги першої і четвертої черг задоволення вимог кредиторів, визначених цим Кодексом…».

Також Верховний Суд зазначив:

«…Наведена норма разом із положенням другого речення абзацу 4 частини 3 статті та абзацу 1  частини 10 5 КУзПБ вказують на те, що участь у санації всіх кредиторів боржника та включення всіх зобов’язань боржника до плану санації не є вимогою до плану санації в розумінні положень частини 2  статті 5 КУзПБ, а невключення до плану санації всіх кредиторів боржника не є порушенням наведених норм Закону…».

6. Згідно з положеннями ст. 1 КУзПП заінтересовані особи стосовно боржника – юридична особа, створена за участю боржника, юридична особа, що здійснює контроль над боржником, юридична або фізична особа, контроль над якою здійснює боржник, юридична особа, з якою боржник перебуває під контролем третьої особи, власники (учасники, акціонери) боржника, керівник боржника, особи, які входять до складу органів управління боржника, головний бухгалтер (бухгалтер) боржника, у тому числі звільнені з роботи за три роки до відкриття провадження у справі про банкрутство, а також особи, які перебувають у родинних стосунках із зазначеними особами та фізичною особою – боржником, а саме подружжя та їхні діти, батьки, брати, сестри, онуки, а також інші особи, щодо яких наявні обґрунтовані підстави вважати їх заінтересованими; для цілей цього Кодексу заінтересованими особами стосовно арбітражного керуючого чи кредиторів визнаються особи в такому самому переліку, як і заінтересовані особи стосовно боржника.

Верховний Суд вказав:

«…Дослідження фінансових, економічно-господарських зв’язків окремих кредиторів із боржником, окрім тих, що прямо визначені законом, не входить в межі дослідження згідно зі статтею 5 КУзПБ…».

7. Відповідно до абз. 4 ч. 8 ст. 5 КУзПП господарський суд виносить ухвалу про відмову в затвердженні плану санації, якщо:

• під час схвалення плану санації було допущено порушення законодавства, що могли вплинути на результат голосування загальних зборів кредиторів;
• кредитор, який не брав участі в голосуванні або проголосував проти схвалення плану санації, доведе, що в разі ліквідації боржника у порядку, визначеному цим Кодексом, його вимоги були б задоволені в розмірі, що перевищує розмір вимог, які будуть задоволені відповідно до умов плану санації;
• боржник надав недостовірні відомості, що є суттєвими для визначення успішності плану санації.

Верховний Суд вказав:

«…Щодо порушень під час схвалення плану санації законодавства, що могли вплинути на результат голосування загальних зборів кредиторів, то такі порушення хоча і не визначені прямо законом, однак ними можуть бути:

• процедурні порушення під час схвалення плану санації, які прямо вказують на порушення організації проведення загальних зборів кредиторів та/або проведення голосування, що доводяться конкретними доказами: неповідомлення кредиторів про проведення загальних зборів тощо;
• матеріальні порушення, зокрема порушення порядку формування переліку кредиторів боржника та недотримання вимог статті 5 КУзПБ під час визначення складу розміру їх вимог для включення до плану санації та кількості колосів для участі на загальних зборах кредиторів: використання недостовірної інформації щодо заінтересованості кредиторів стосовно боржника, щодо суми та складу вимог тощо…».

Також Верховний Суд зазначив:

«…Щодо доведення кредитором, який не брав участі в голосуванні або проголосував проти схвалення плану санації, того факту, що в разі ліквідації боржника в порядку, визначеному цим Кодексом, його вимоги були б задоволені в розмірі, що перевищує розмір вимог, які будуть задоволені відповідно до умов плану санації, Суд зазначає таке.

Насамперед питання доведення цієї підстави порушується судом у разі, якщо умови погашення вимог кредитора (кредиторів), що не брали участі в голосуванні або проголосували проти схвалення плану санації, настільки не відповідають встановленим КУзПБ умовам задоволення у процедурі ліквідації боржника (виходячи, зокрема з доказів щодо вартості майна боржника, кошти від продажу якого можуть бути використані для задоволення конкретного кредитора), що є очевидною відмінність від розміру задоволення вимог кредиторів згідно з планом санації порівняно з розміром задоволення у процедурі ліквідації (з урахуванням встановлених Кодексом правил та черговості визнання у справі про банкрутство).

При цьому Суд, з урахуванням правил звернення за захистом порушеного права в господарському процесі (стаття 4 ГПК України) та закріпленого в господарському процесі принципу диспозитивності (стаття 14 ГПК України), зважує на те, що відповідні обставини мають стосуватись лише кредитора (кредиторів), що не брав участі в голосуванні або проголосував проти схвалення плану санації, та не є підставою для відмови судом в затвердженні плану санації, якщо мають місце щодо інших кредиторів…».

Верховний Суд зробив висновок щодо ситуації не включення всього обсягу заборгованості стосовно окремого кредитора:

«…Щодо стверджуваних скаржниками обставин недостовірності наданих боржником відомостей стосовно кредиторських вимог, щодо розбіжностей у сумах цих вимог між зазначеними боржником в плані санації та наведеними кредиторами, то Суд погоджується із висновками апеляційного суду про право кредитора вирішити відповідний спір з боржником в окремому судовому провадженні з подальшим корегуванням плану санації в порядку, передбаченому положеннями абзацу 3 частини 10 статті 5 КУзПБ…».

8. Згідно з абзацами 1–3 ч. 10 ст. 5 КУзПП затверджений господарським судом план санації є обов’язковим для всіх кредиторів, вимоги яких включено до плану санації. Зміни до плану санації вносяться у порядку, встановленому для його затвердження. Боржник і кредитор шляхом укладення договору можуть змінити свої права та обов’язки, передбачені планом санації, зокрема передбачити відстрочення чи розстрочення виконання, якщо така зміна не надає переваги кредитору порівняно з умовами плану санації. Копія такого договору надсилається керуючому санацією, кредиторам, які беруть участь у санації, та інвесторам.

Верховний Суд зазначив:

«…Законодавець допустив можливість внесення змін до плану санації як в цілому – у порядку, встановленому для його затвердження, так і в індивідуальному порядку, надавши боржнику і кредитору право шляхом укладення договору змінити свої права та обов’язки, передбачені планом санації, зокрема передбачити відстрочення чи розстрочення виконання, якщо така зміна не надає переваги кредитору порівняно з умовами плану санації. При цьому копія такого договору надсилається керуючому санацією, кредиторам, які беруть участь у санації, та інвесторам.

Слід наголосити, що договірний характер внесення змін до плану санації обумовлює і відповідний передбачений законом спосіб захисту, якщо буде мати місце факт порушення права будь-кого із учасників плану та процедури досудової санації та мати місце ініціатива для захисту цього права.

Водночас законодавець передбачив можливість припинення господарським судом процедури санації на підставі заяви боржника або кредитора у разі порушення виконання плану санації за наявності підстав вважати, що такий план санації не буде виконано (абзац 4 частини 10 статті 5 Кодексу).

Ухвала господарського суду про припинення процедури санації скасовує заходи, вжиті судом, а план санації вважається розірваним. У такому разі вимоги кредиторів відновлюються в повному розмірі у незадоволеній частині (абзац 5 частини 10 статті 5 Кодексу).

Таким чином, у наведений спосіб законодавець надав як боржнику, так і кредитору/кредиторам (незалежно від розміру кредиторських вимог, передбачених планом санації) повноваження з контролю за виконанням плану санації задля убезпечення/запобігання порушенню прав будь-кого з наведених суб’єктів.

Контролювальні функції суду за виконанням плану санації з поданням суб’єктом звернення заяви про порушення виконання плану санації (що містить викладення підстави вважати, що такий план санації не буде виконано) та полягають у перевірці обставин щодо відповідних підстав. І за умови підтвердження цих підстав суд може захисти відповідне порушене право, припинивши процедуру санації, скасувавши вжиті судом заходи, а план санації за таких обставин вважається розірваним…

…Суд зазначає, що за встановленого статтею 5 КУзПБ правового регулювання санації боржника до відкриття провадження у справі про банкрутство функція судового контролю цієї процедури є обмеженою та зумовлена ініціативою учасників цієї процедури на вчинення конкретних, встановлених законом дій…».

Автор: Ілля Захарченко, старший юрист PRAVO GARANT