ВС пояснив, що варто врахувати в разі визначення місця проживання дітей з батьком

Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду вказав, коли суд може визначити місце проживання двох малолітніх дітей разом із батьком.

Про це повідомляє пресслужба ВС.

Суть справи

Матір просила в судовому порядку визначити місце проживання двох малолітніх дітей з нею, оскільки відсутні виняткові обставини для їх розлучення з матір’ю.

Після розірвання шлюбу батьків діти проживали з матір’ю, а батько на підставі судового рішення сплачував аліменти на їх утримання, з липня 2017 року діти почали жити з батьком, а мати сплачує аліменти згідно із судовим рішенням. Батько звернувся із зустрічним позовом та просив визначити місце проживання їх дітей за його місцем проживання, залишивши сина на його утриманні та вихованні, оскільки:

• між ним і колишньою дружиною виник спір стосовно його участі у вихованні та спілкуванні з дітьми,
• матір без його згоди разом із дітьми змінила місце реєстрації та проживання,
• з липня 2017 року вона залишила дітей у нього для налагоджування особистого життя. Тоді від дітей він дізнався, що мати систематично била дочку, неодноразово залишала їх на ночівлю в інтернаті.

Рішенням районного суду, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду, місце проживання дітей визначено разом із батьком.

Висновок КЦС ВС (постанова від 21 липня 2021 року у справі № 404/3499/17)

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду залишив у силі рішення судів першої та апеляційної інстанцій про визначення місця проживання двох малолітніх дітей разом із батьком, зробивши такі правові висновки.

Суди встановили: під час бесіди зі спеціалістом служби у справах дітей дівчатка повідомили, що однаково позитивно сприймають і матір, і батька, бажають спілкуватися з обома.

Матеріально-побутове забезпечення обох батьків, їхнє ставлення до дітей, позитивні характеристики з місця роботи свідчать, що кожен із батьків здатний створити умови для розвитку та виховання дітей, забезпечуючи їхні особливі потреби, пов’язані з вадами слуху.

Вирішуючи питання про визначення місця проживання дитини, суди мають враховувати об’єктивні та наявні у справі докази, зокрема:

• обстеження умов проживання;
• характеристики психоемоційного стану дитини, поведінки батьків стосовно дитини;
• висновок органу опіки та піклування.

Однак найважливішим у цій категорії справ є внутрішнє переконання судді, яке має ґрунтуватися на оцінці всіх обставин у сукупності.

Суди попередніх інстанцій урахували, що:

1. згідно з висновком виконавчого комітету міської ради визнано за доцільне визначити місце проживання малолітніх дітей із батьком;
2. позивачка уклала інший шлюб, однак немає доказів того, що діти добре знайомі з її новим чоловіком;
3. доводи про те, що відповідач не в змозі з огляду на протилежну стать, малолітній вік та особливості розвитку дівчат піклуватися про їхній фізичний, духовний і моральний розвиток, є необґрунтованими;
4. визначення місця проживання дітей із батьком не впливатиме на їхні взаємини з матір’ю, оскільки не позбавляє її прав і не звільняє від виконання батьківських обов’язків.

Крім того, скасування судових рішень про визначення місця проживання дітей із батьком, з яким вони проживають тривалий період, може призвести до негативних наслідків і непередбачуваних психологічних травм для дітей, а тому не відповідає їхнім інтересам щодо зростання у передбачуваній емоційно стабільній атмосфері.