Впровадження європейських стандартів в обліку господарських операцій з виконання робіт (надання послуг): бути чи не бути?

Анна Франкова, адвокат

«Зміни — закон життя.
І ті, хто дивиться тільки
в минуле чи лише  на сьогодення,
безперечно — пропустять майбутнє»
(Джон Ф. Кеннеді)

Виборюючи своє право за незалежність, Україна взяла курс на євроінтеграцію та впровадження європейських стандартів та цінностей, що поділяють держави – члени Європейського Союзу (ЄС). Україна в цьому напрямі здійснює імплементацію міжнародних норм для узгодження норм національного законодавства України.

Новелою обліку в операціях із виконання робіт (надання послуг) має стати впровадження рахунків-фактур,к самостійного документа первинного обліку та відмова від акта виконаних робіт (надання послуг) як такого, що створює перепони, бар’єри в оперативності проведення обліку відповідної господарської операції. В цьому питанні окремої уваги заслуговує проєкт Закону України від 13.10.2022 № 8125 «Про використання рахунків-фактур в операціях з виконання робіт (надання послуг)», що зареєстрований у Верховній Раді Україні (проект Закону України № 8125).

Проєкт Закону України № 8125 передусім покликаний спростити вимоги до оформлення первинного документа та наблизити бухгалтерський облік до європейських стандартів. Підписання актів виконаних робіт (надання послуг) зазвичай створює незручності у взаємодії із іноземними контрагентами, в країнах резидентства яких відсутнє поняття «акт виконаних робіт (надання послуг)». Цілком звичною є європейська практика надсилання інвойсу стороною зовнішньоекономічного договору, який у нас прийнято називати рахунком-фактурою.

Закріпленню за рахунком-фактурою статусу документа, що підтверджує факт виконання робіт (надання послуг), має передувати низка суттєвих змін у положеннях Податкового кодексу України (ПК України), Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку, зміна правової позиції податкових органів та суду тощо.

Застосування рахунка-фактури як уніфікованого одностороннього документа для підтвердження виконання робіт (надання послуг) є вимогою сучасного ведення зовнішньоекономічної діяльності. Прийняття, впровадження в ЄС положень Директиви 2014/55/ЄC Європейських парламенту та ради від 16 квітня 2014 р. «Щодо електронного виставлення рахунків за державні закупівлі» (Директива 2014/55/ЄC) стало початком розробки системи електронного виставлення рахунків-фактур. Головна мета Директиви 2014/55/ЄC — це уніфікація національних стандартів держав – членів ЄС задля спрощення ведення обігу рахунків-фактур.

У Директиві 2014/55/ЄC наголошується таке:

• «Безліч несумісних стандартів призводить до надмірної складності, правової невизначеності та додаткових операційних витрат для економічних операторів, які використовують електронні рахунки-фактури в державах-членах» (п. 3 Преамбули);
• «Перешкоди для транскордонної торгівлі, що виникають через співіснування кількох правових вимог та технічних стандартів щодо електронного виставлення рахунків-фактур, а також через відсутність функціональної сумісності, повинні бути усунені або зменшені. Для досягнення цієї мети необхідно розробити загальний європейський стандарт семантичної моделі даних основних елементів електронного рахунку-фактури («Європейський стандарт електронного виставлення рахунків-фактур»). Стандарт повинен встановлювати та описувати основні елементи, які завжди повинен містити електронний рахунок-фактура, полегшуючи тим самим відправлення та отримання електронних рахунків-фактур між системами, що базуються на різних технічних стандартах» (п. 5 Преамбули).

Відповідно до п. 1 постанови Верховної Ради України «Про деякі заходи щодо виконання зобов’язань України у сфері європейської інтеграції» від 27.07.2022 № 2483-IX (набула чинності 03.08.2022) зазначається, що «адаптація законодавства України до положень права Європейського Союзу (acquis ЄС), забезпечення відповідності актів Верховної Ради України зобов’язанням України у сфері європейської інтеграції, праву Європейського Союзу (acquis ЄС) є одним з головних завдань Верховної Ради України, що реалізується спільно з Кабінетом Міністрів України, який є основним суб’єктом ініціювання відповідних законопроектів, шляхом забезпечення узгодження підготовки, включення до порядку денного Верховної Ради України, розгляду та остаточного прийняття законопроектів, спрямованих на адаптацію законодавства України до положень права Європейського Союзу (acquis ЄС), виконання міжнародно-правових зобов’язань України у сфері європейської інтеграції».

Отже, імплементація положень Директиви 2014/55/ЄC в національне законодавство України є питанням часу та вимогами європейських стандартів ведення бухгалтерського обліку, що мають за мету подолати бюрократичні перепони та спростити порядок ведення бізнесу.

Спрощення ведення документообігу щодо господарської операції шляхом застосування рахунку-фактури в Україні є кроком до:

• оптимізації документообігу у сфері бухгалтерського обліку відповідної господарської операції;
• оперативності відображення відповідної господарської операції в бухгалтерському обліку шляхом вчинення одностороннього правочину, що буде цілком достатньо для підтвердження, що подія відбулась;
• гармонізації національного законодавства у сфері обліку господарської операції, наближення до європейських стандартів;
• зменшення витрат із забезпечення старих стандартів із підписання актів виконаних робіт (надання послуг) (витратні матеріали, поштові, витрат робочого часу тощо);
• зменшення претензійної роботи щодо відмови контрагента від підписання актів виконаних робіт (надання послуг);
• усунення подвійного контролю в частині забезпечення підписання актів прийняття-передання зі свого боку та контроль підписання з боку контрагента;
• зміни судової практики в частині підтвердження факту виконання робіт / надання послуг шляхом складання та надання рахунку-фактури контрагенту тощо.

Так, наприклад, із 01.01.2024 в Республіці Польщі запроваджується обов’язкове електронне виставлення рахунків та починає роботу система KSeF, що являє собою національну систему електронних рахунків-фактур із платформою для виставлення та отримання рахунків-фактур в електронному вигляді. Недотримання вимог щодо електронного рахунку-фактури буде вести до відповідальності у вигляді штрафу.

Аналогічно й у Французькій Республіці запроваджується перехідний період, зокрема для B2B, з 2024 до 2026 року задля впровадження вимог Директиви 2014/55/ЄC, хоча електронний рахунок-фактура діє у Французькій Республіці з 90-х років ХХ століття.

У Федеративній Республіці Німеччині діють електронні платформи для складання та відправки контрагенту рахунків-фактури. Зокрема, такий рахунок-фактура має містити щонайменше таку основну інформацію: (1) дата видачі; (2) унікальний порядковий номер; (3) ІПН постачальника; (4) повна адреса постачальника та замовника; (5) повний опис товарів або послуг, що надаються; (6) детальна інформація про кількість товарів, якщо застосовується; (7) дата поставки, якщо вона відрізняється від дати виставлення рахунку-фактури; (8) чиста оподатковувана вартість постачання; (9) ставка ПДВ та сума ПДВ; (10) деталі для підтвердження нульової ставки ПДВ; (11) загальна вартість рахунку-фактури.

Директива 2014/55/ЄC надає таке визначення: «електронний рахунок означає рахунок, який був виставлений, переданий та отриманий у структурованому електронному форматі, що дозволяє його автоматичну та електронну обробку» (п. 1 ст. 2).

Впровадження в Україні електронного рахунка-фактури є цілеспрямованим кроком до диджиталізації у сфері бухгалтерського та податкового обліку з огляду на положення Цивільного кодексу України (ЦК України), Закону України «Про електронні довірчі послуги», Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», Закону України «Про електронну комерцію», що містять законодавчо закріплені норми щодо юридичної сили, форми електронного документа. Отже, в Україні є правове підґрунтя для впровадження в обігу рахунка-фактури в електронній формі.

Законодавчими передумовами впровадження електронного рахунка-фактури в Україні є:

• законодавча можливість обігу електронної форми рахунку-фактури;
• спрямування національного законодавства України на адаптацію до положень права Європейського Союзу (acquis ЄС), забезпечення відповідності актів Верховної Ради України зобов’язанням України у сфері європейської інтеграції, праву Європейського Союзу (acquis ЄС);
• існування в ЦК України положень про різноманітність форм правочину та способу волевиявлення, зокрема (1) правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі (ч. 1 ст. 205); (2) правочин, для якого законом не встановлена обов’язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (ч. 2 ст. 205); (3) у випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням (ч. 3 ст. 205);
• можливість заміни договору рахунком-фактурою, що містить істотні умови відповідного виду договору, що зокрема закріплене у ч. 1 ст. 207 ЦК України: «Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом»;
• існування положень в ПК України щодо дати виникнення податкових зобов’язань, зокрема п. 187.1 ст. 187, де зазначено таке: «Датою виникнення податкових зобов’язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: (а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на рахунок платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню <…> (б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів – дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг – дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку»;
• наявність у ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначення первинного документа, під яким розуміється документ, що містить відомості про господарську операцію;
• наявність у ЦК України основоположних норм щодо одностороннього правочину, яким, по суті, є рахунок-фактура, зокрема: (1) правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків (ч. 1 ст. 202); (2) односторонній правочин може створювати обов’язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами (абз. 3 ч. 3 ст. 202).

Обов’язкове впровадження рахунка-фактури в ЄС із 2024 року:

• суттєво вплине на взаємодію між суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності у сферах публічних закупівель, охорони здоров’я, електронної комерції тощо;
• висуне нові вимоги до бухгалтерського документообігу в Україні з боку нерезидентів;
• призведе до обґрунтованої відмови нерезидентів у прийнятті рахунків-фактур, актів виконання робіт (надання послуг) від суб’єктами господарювання з України у форматі pdf, надісланих засобами телекомунікаційного зв’язку та/або в паперовій формі;
• призведе до внесення нерезидентами положень у зовнішньоекономічні договори щодо обов’язкового застосування рахунків-фактур в електронній формі;
• призведе до зміни формату проведення валютних операцій у банківській системі тощо.

Тому проєкт Закону України № 8125 є на часі та є надзвичайно актуальним для бізнес-спільноти, що має тісні ділові зв’язки із суб’єктами господарювання з держав – членів ЄС. До обговорення проєкту Закону України № 8125 мають бути залучені бізнес-організації (Американська торговельна палата України, ЕВА, УСПП та інші професійні організації) задля спільної розробки механізму практичної реалізації нововведень у бухгалтерському обліку.

Проєкт Закону України № 8125 покликаний покращити інвестиційний клімат і впровадити європейські стандарти в Україні, позбутися формалізму, бюрократичних перешкод і запровадити правовий механізм ведення бухгалтерського та податкового документообігу в електронному форматі, позбутися застарілої паперової форми та сприяти диджиталізації обліку.