Видавництво 
«Оператори ринку нафтопродуктів сьогодні є драйверами економічної активності», — зазначає Михайло Третьяков, начальник управління правового забезпечення ТОВ «СОКАР ЕНЕРДЖІ УКРАЇНА». В інтерв’ю «Юридичній практиці» він прокоментував виклики ринку нафтопродуктів під час війни та кроки щодо його стабілізації, а також розповів про вклад, який компанія та її юристи роблять у спільну справу перемоги України.
— Як компанія SOCAR допомагає Україні в умовах воєнного часу?
— Як і більшість свідомих компаній сьогодні ми робимо все можливе для підтримки Української держави, її економіки та громадян у нелегких умовах воєнного стану. Більшість проєктів ми не афішуємо — просто допомагаємо, чим можемо. Із публічних ініціатив слід виділити безкоштовне надання пального каретам швидкої допомоги та іншим життєво необхідним службам. Компанія також вживає заходів для забезпечення українських аграріїв у період посівної. Ми сильно активізували діяльність нашого благодійного фонду «СОКАР Благо», який не може стояти осторонь актуальних суспільних викликів, зокрема щодо забезпечення лікарень медикаментами та необхідним обладнанням.
— Наскільки сильно впливає війна на діяльність компанії?
— У своїх поточних проблемах ми не оригінальні. З основних нагальних трансформацій:
- перебудова бізнес-процесів, починаючи зі зберігання природного газу і до нововведень у системі лояльності;
- переформатування роботи з персоналом: евакуація, облаштування віддаленого робочого місця, бронювання;
- налаштування нетрадиційних логістичних ланцюгів постачання, оптимізація витрат;
- побудова якісно нового рівня комунікації з центральними органами влади та самоврядування;
- і головне — бажання зберегти кожного партнера, співробітника, клієнта.
Наша поточна робота разом із загальновійськовими факторами ускладнюється гострим дефіцитом пального на внутрішньому та зовнішньому ринках, розривом традиційних логістичних маршрутів, безпрецедентним спадом виробництва тощо. За таких умов постають питання виживання кожного окремого бізнесу, що в сукупності становлять основу економічного базису країни, її загальної здатності протистояти нападу та згодом відновити мирне життя.
Оператори ринку нафтопродуктів сьогодні є драйверами економічної активності. Однак таку роль вони можуть відігравати лише в прозорих, конкурентних та, головне, передбачуваних умовах ведення бізнесу. Саме тому деякі ініціативи влади щодо обмеження граничних роздрібних цін викликали неоднозначні оцінки як гравців ринку, так і експертного середовища, тоді як алгоритм регулювання цін на пальне не був релевантним до військових реалій. Як результат, більшість мереж змушені працювати у збиток, а гуртові прайси на пальне значно перевищили ціну на стелі. Ризики очевидні — поглиблення дефіциту, черги, поширення сірих схем реалізації.
— Як вдавалося справлятися з ажіотажем на АЗС у перші дні війни? Чи стабілізувалася ситуація на сьогодні?
— Перші дні війни, здається, це вже було так давно і не з нами. Однак всі пам’ятають, що відбувалося на дорогах — пів країни тікало від війни, а інша, навпаки, везла допомогу на фронт. Ситуація справді була критичною, зокрема щодо забезпечення станцій пальним, супутніми товарами, підвозу персоналу. Тому без перебільшення роботу всіх мереж АЗК в таких умовах можна назвати героїчною. Сьогодні також нелегка ситуація, вже декілька тижнів спостерігаємо великий потік тих, хто повертається до своїх домівок. Ми до цього готові і всім гостям раді надати максимально якісні послуги. А наявні перебої з ресурсом, сподіваюся, вдасться подолати найближчим часом — відповідна робота активно ведеться Кабміном разом зі всіма гравцями ринку.
— Як ви в цілому оцінюєте кроки щодо стабілізації ситуації в галузі, зокрема зміни стосовно оподаткування?
— Події останніх днів можуть переконливо свідчити про цілеспрямовану стратегію знищення ворогом критичної енергетичної інфраструктури, НПЗ і нафтобаз зокрема, що призвело до погіршення ситуації з балансом пального (100% потреб держави задовольняється за рахунок імпорту). Через наявний дефіцит пального в Європі та логістичні труднощі (безпрецедентне навантаження на автопереходи західного кордону, блокування морських портів та відмова від нафтопродуктів з рф/рб) оператори фактично позбавлені можливості гнучко та оперативно реагувати на потреби ринку, як наслідок — системна нестача ресурсу.
З урахуванням цих чинників, беручи до уваги стратегічну роль паливно-енергетичного комплексу в підтримці обороноздатності держави, владою за підтримки галузі було прийнято сміливі законодавчі кроки щодо пониження податкового навантаження: до 7% знижено ставку ПДВ та анульовано акцизні збори на імпорт/виробництво пального на період війни. Це справді допомогло виправити критичну ситуацію на ринку. Хоча сьогодні вже зареєстровано законопроєкт № 7311, яким разом зі збільшенням військово збору до 3% пропонується повернути довоєнні ставки податків на нафтопродукти. Якщо ця ініціатива знайде підтримку в парламенті, невдовзі побачимо на стелах всіх АЗК ціну 55—60 грн за літр.
— Чи пішов хтось із ваших колег з юрвідділу захищати країну зі зброєю в руках?
— Війна одразу показала і доводить щодня кожному українцю, що немає нічого ціннішого за людей навколо нас. І як виявилося, попри усталені стереотипи на кшталт «моя хата з краю», серед наших простих та мирних людей більшість небайдужих, відданих, сміливих громадян. Наш невеликий колектив не став винятком: із 15 юристів у перші ж дні війни двоє добровільно вступили до лав Збройних сил (Олена Горбань у Києві та Андрій Москаль у Львові), ще троє наших колег увійшли до сил територіальної оборони. Усі інші «в строю» юридичного департаменту, кожен індивідуально робить свій внесок у спільну перемогу. Особисто я пишаюся, що мені довелося працювати з такими людьми пліч-о-пліч.
— Що для вас особисто стало основним викликом за ці місяці війни?
— Минуло всього два місяці цього жаху, а здається, пройшла ціла частина життя з усіма трансформаціями та стадіями: від перших днів шоку, невизначеності та злості до сьогоднішньої абсолютної впевненості, що ми вистоїмо, станемо ще сильнішими та будемо нарешті в змозі збудувати сучасну, самодостатню, цивілізовану Державу. Немає лише прийняття, що все те горе і сльози можна чимось пояснити, обґрунтувати, виправдати. Якщо ж казати про особисті внутрішні виклики — найтяжче було допустити саму думку, що прийдеться розпочинати стале життя деінде, не в Україні. Мій мозок просто відмовлявся моделювати реальність, у якій би не було Києва, Дніпра, Одеси…
— Які ваші особисті та професійні плани після перемоги?
— Головний план — поїхати на свою малу Батьківщину — на море, до Бердянська, де залишились мої батьки. Все інше потім.
Від редакції: Захист України — спільна справа для всіх громадян. Ми переконані, що кожен, хто щось робить на користь української перемоги — на передовій чи в тилу, — по-своєму борець за незалежність України. Ми поважаємо кожну працю, яка наближає Україну до перемоги. Ми будемо вдячні нашим читачам за інформацію про правників, чий приклад гідний наслідування, для висвітлення їх роботи в проєкті «Юристи і війна».
Завантажується ...
