Відповідальність за колабораціонізм: Верховний Суд опублікував актуальні правові позиції

Верховний Суд опублікував правові позиції щодо притягнення до відповідальності за колабораційну діяльність.

Співпраця не за примусом

Зокрема, постановою від 31 січня 2024 року у справі № 638/5446/22 ККС ВС залишив у силі обвинувальний вирок у кримінальному провадженні щодо колабораційної діяльності, яким особу засуджено за обіймання посади в.о. керівника комунального підприємства на тимчасово окупованій території.

ВС визнав правильною кваліфікацію за частиною 5 статті 111-1 КК України дій особи, яка обіймала посаду в.о. керівника комунального підприємства самопроголошеної «військово-цивільної адміністрації Куп’янського району Харківської області», що створена представниками рф на тимчасово окупованій території.

Суди не знайшли підтвердження того, що засуджений був вимушений обійняти зазначену вище посаду та діяв під фізичним чи психічним примусом з боку осіб, які представляли рф.

Впровадження стандартів освіти держави-агресора

У постанові від 29 січня 2024 року у справі № 183/184/23 ККС ВС визначив критерії караності колабораційної діяльності, яка полягала в обійманні посади, що передбачає впровадження стандартів освіти держави-агресора в закладах освіти у період воєнного стану.

Скасовуючи вирок апеляційного суду, ККС ВС зазначив, що оскільки засуджена вчинила злочин проти основ національної безпеки України, що становить велику суспільну небезпеку; вчиняла дії, спрямовані на впровадження стандартів освіти держави-агресора в закладах освіти у період воєнного стану, то призначене їй основне покарання у вигляді арешту за вчинене кримінальне правопорушення, передбачене частиною 3 статті 111-1 КК України, не відповідає загальним засадам призначення покарання, принципам законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання й не сприятиме виправленню засудженої та запобіганню вчиненню нових правопорушень.

Робота в правоохоронних органах, створених окупаційною владою

Постановою від 8 лютого 2024 року у справі № 161/12980/22 ККС ВС констатував наявність ознак колабораціонізму в діях заступника прокурора незаконно створеного окупаційною владою правоохоронного органу.

ВС залишив у силі обвинувальний вирок стосовно колаборанта, вказавши на суспільну небезпеку кримінального правопорушення, передбаченого частиною 7 статті 111-1 КК України, адже особа з використанням умов воєнного стану співпрацює з окупаційною владою на шкоду власній державі, таким чином свідомо допомагає агресору створити вертикаль незаконних органів влади.

Оскільки окупація території Луганської області та встановлення на цій території окупаційних органів влади мала відкритий характер, то засуджений, бувши громадянином України, а також випускником одного з вищих навчальних закладів України та носієм вищої юридичної освіти, а відповідно, й достатнього рівня спеціальних знань у галузі права, обіймаючи в незаконному правоохоронному органі посаду заступника прокурора, очевидно усвідомлював суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачав їх суспільно небезпечні наслідки і бажав їх настання, тобто діяв із прямим умислом.

Також у постанові від 22 січня 2024 року у справі № 953/406/23 ККС ВС виснував, що особа, яка працювала у правоохоронних органах окупаційної влади, несе відповідальність за частиною 7 статті 111-1 КК України незалежно від займаної посади (у конкретному провадженні – посада водія у правоохоронному органі).

Оскільки в нормативній конструкції частини 7 статті 111-1 КК України термін «працівник правоохоронного органу» не використовується, то дії засудженого, який перебував на посаді водія незаконно створеного на окупованій території правоохоронного органу і забезпечував його функціонування, правильно кваліфіковані за частиною 7 статті 111-1 КК України.

Читайте також: Комітет Європарламенту схвалив
продовження призупинення імпортних мит і квот
на експорт української сільгосппродукції ще на рік