Велика Палата: процесуальні вимоги Кодексу з процедур банкрутства мають перевагу над приписами ГПК

З ухваленням Кодексу України з процедур банкрутства законодавець змінив правила визначення юрисдикції таких спорів. Він сконцентрував їх розгляд у межах однієї судової процедури банкрутства в судах господарської юрисдикції – Велика Палата Верховного Суду.

Вимога особи, щодо якої порушено справу про банкрутство, про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення є майновим спором боржника. А отже, підлягає розгляду в межах провадження у справі про банкрутство господарським судом.

Відповідну правову позицію викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 вересня 2021 року в справі № 905/2030/19 (905/1159/20).

Обставини справи

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 18 листопада 2019 року було відкрито провадження у справі № 905/2030/19 про банкрутство приватного акціонерного товариства.

У червні 2020 року це товариство звернулося з позовом у межах справи № 905/2030/19 до Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення від 14 лютого 2020 року.

Позивач вказував, що:

• акт документальної позапланової невиїзної перевірки складено відповідачем із порушенням Податкового кодексу України;
• податкове повідомлення-рішення, винесене відповідачем за результатами цієї перевірки, є незаконним і підлягає скасуванню;
• оскільки наразі позивач перебуває у процедурі банкрутства, справа має розглядатися господарським судом у межах провадження проти боржника.

Рішення судів першої та апеляційної інстанцій

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 24 червня 2020 року, залишеною без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 11 серпня 2020 року, відмовлено у відкритті провадження за цим позовом на підставі пункту 1 частини 1 статті 175 Господарського процесуального кодексу України.

Позиція Великої Палати

ВП ВС скасувала оскаржувані судові рішення і скерувала справу для розгляду до Господарського суду Донецької області в межах справи про банкрутство.

Зокрема, ВП ВС вказала, що частиною 2 статті 7 КУзПБ передбачено, що господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник.

Водночас:

• склад учасників розгляду спору визначається відповідно до ГПК,
• спір розглядається за правилами, визначеними ГПК.

КУзПБ та ГПК є нормативними актами рівної юридичної сили (кодексами). Отже, за висновками ВП ВС, у випадку колізії норм між статтею 7 КУзПБ та статтею 20 ГПК  повинні застосовуватися ті процесуальні норми, які прийнято пізніше. Такими нормами є приписи КУзПБ.

Окрема думка

Водночас кілька суддів ВП ВС висловили окрему думку, в якій дійшли протилежного висновку. Вони звернули увагу, що:

• податкове повідомлення-рішення не набрало чинності,
• отже, не є підставою для виникнення будь-яких зобов`язань,
• та не є втручанням у майнові права боржника.

Також в окремій думці судді вказали, що:

• правила визначення юрисдикції має визначати процесуальний кодекс, а не кодекс із консолідованими нормами матеріального права;
• спір у цій справі зводиться до перевірки правильності дій контролювального органу, а не до захисту майна.