Угода про вільну торгівлю між Україною та Туреччиною передбачає нерівну лібералізацію

3 лютого в присутності Президента України Володимира Зеленського та Президента Турецької Республіки Реджепа Таїпа Ердогана було укладено Угоду про вільну торгівлю між Україною й Туреччиною (далі – Угода). Проєкт Угоди КМУ затвердив ще 2 лютого. Документ набуває чинності після ратифікації в перший день другого місяця після повідомлення сторін про завершення внутрішньодержавних процедур.

Про що Угода про вільну торгівлю?

Олена Омельченко, партнер юридичної фірми «Ілляшев та Партнери», керівник практики з міжнародної торгівлі, адвокат, к.ю.н, проаналізувала основні положення, передбачені угодою:

• взаємна лібералізація торгівлі товарами та послугами, розширення ринків збуту промислових товарів, сільськогосподарської продукції та ринку послуг;
• застосування положень Доповнення I, II до Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження для цілей визначення походження товарів;
• заохочення взаємних інвестицій, забезпечення спрощення процедур із метою полегшення діяльності через комерційну присутність;
• усунення перешкод для використання та розвитку електронної комерції, сприяння її розвитку, створення Спільного комітету для забезпечення належного та ефективного виконання Угоди.

Також експерт додає, що, безперечно, основа угоди – це поглиблена торгівля товарами. Кожна сторона має свій тарифний графік. Зниження тарифного захисту відбуватиметься поступово:

• переважна частина товарів імпортуватиметься без сплати імпортного мита з дня вступу в силу угоди,
• друга частина товарів має перехідний період,
• третя частина товарів не потрапила під лібералізацію торгівлі.

Оскільки база для переговорів сторін значно відрізнялася (середня ставка ввізного мита Туреччини – 28,9%, а України – 5%), то, відповідно, угода має певну асиметрію в тарифному захисті на користь Туреччини.

Аналіз положень

Олена Омельченко звертає увагу на такі особливості цієї Угоди:

• Наявність положень про застосування двосторонніх захисних заходів у випадку, якщо Угода спричинить шкоду або загрозу шкоди національній промисловості. Подібних положень не має в жодній угоді про вільну торгівлю, що уклала Україна. Такі положення можуть бути корисними у випадку, якщо імпорт із Туреччини збільшиться в такій кількості, що спричинить шкоду або загрозу шкоди українським виробникам. Бізнес зможе звернутися до уповноважених органів із проханням негайно провести розслідування та застосувати двосторонні захисні заходи щодо такого імпорту. Заходи можуть бути застосовані у вигляді мита, однак не вищого за режим РНС або базову ставку ввізного мита, зазначену в Угоді на 2 роки, з правом продовження до 3 років.
• Не передбачено відкриття ринку публічних закупівель.
• Відповідність правилам СОТ.
• Закріплення всіх основних винятків, передбачених у ГАТТ.

Підсумовуючи вже сказане, Олена Омельченко зазначає: «Угода надасть додаткові можливості для великих українських експортерів, однак суттєво нашкодить українським виробникам, які переважно продають свою продукцію на внутрішньому ринку, особливо малому бізнесу. Водночас для українських виробників залишилась можливість захисту внутрішнього ринку шляхом застосування антидемпінгових, компенсаційних та спеціальних заходів відповідно до вимог СОТ.

Приклад із практики: Україна зобов’язалася скасувати 10-відсоткове імпортне мито щодо турецького цементу, однак антидемпінгове мито на рівні 32,64%–50,54% залишиться в дії.  Безперечно, вчасне застосування антидемпінгових заходів щодо цементу служитиме збереженню галузі в Україні».

Очікування від Угоди про вільну торгівлю

Варто зазначити, що уряд позитивно оцінює перспективи цієї угоди для українського бізнесу.

«У результаті тривалих перемовин було досягнуто домовленості, що Туреччина скасовує ввізні мита для більш ніж 95% товарів (понад 10 тис. позицій), водночас Україна запропонувала не менші поступки – більш ніж 99% товарів», – підкреслює Єлизавета Герасимчук, юристка Asters.

За словами експертки, важливим залишається те, чи стосується лібералізація пріоритетних для України позицій: «Основний український експорт у Туреччину стосується металів та зернових. У частині металургії деяка лібералізація передбачена, хоч і незначна. Загалом досягнуто певного компромісу: Туреччина залишає імпортні мита на металургійну продукцію, а Україна зберігає експортне мито на металобрухт. Іншу важливу статтю експорту – зернові – з-під дії Угоди переважно виключено. Тобто скасування мит на українську продукцію не буде. Але для пшеничного борошна та круп, окрім пшеничної та кукурудзяної, Туреччина погодилася надати безмитну тарифну квоту на рівні 1 тис. тонн на рік. Але це навряд можна назвати приємним «бонусом».

Єлизавета Герасимчук також наголошує на тому, що рівень лібералізації відрізняється залежно від груп товарів. Наприклад, для більшості кодів текстилю (групи 50–60, за винятком деяких видів килимів) Україна зобов’язалася обнулити мита одразу після набрання чинності Угодою. Це дає змогу говорити про надання доступу українській легкій промисловості до турецької сировини. Що ж стосується імпорту турецького одягу, то лібералізація буде поступовою – від 3 до 5 років перехідного періоду. Для турецьких вин, наприклад, імпортне мито буде знижуватися протягом 8 років, у випадку з цементом – протягом 6 років.

«За підрахунками експертів, Туреччина загалом погодилася знизити ставки мита до 10%, Україна ж зменшила аналогічні мита до 0,5%. Водночас зрештою розстановка сил видається не на користь України. Для порівняння, внаслідок підписання Угоди з ЄС, за розрахунками Інституту економічних досліджень та політичних консультацій, середня ставка мита для українських товарів зменшилася з 4,9% до 0,5%, середньозважена – з 5,0% до 2,6%», – додає Єлизавета Герасимчук

Асиметрична лібералізація

Анжела Махінова, партнер практики міжнародної торгівлі Sayenko Kharenko, звертає увагу на те, що відкриття ринків не таке вже й симетричне.

Щодо аграрного сектору (товарні групи 1–24) експерт зауважує, що:

• по-перше, графік поступок Туреччини передбачає значно більше винятків (понад 450 тарифних ліній), ніж графік поступок України (понад 85 тарифних ліній). Водночас для виключених товарних ліній у Туреччині й надалі застосовуються  мита в розмірі від 4% (застосовується лише до 9 тарифних ліній) до 225%. Тоді як мита України становлять від 5% до 50% (застосовується лише до 9 тарифних ліній);
• по-друге, якщо подивитися на лібералізовані позиції, наприклад, за кодами УКТ ЗЕД, за якими класифікуються різні різновиди курятини, то і Туреччина, і Україна погодилися на тарифну квоту в розмірі 2000 тонн на рік для кожного відповідного коду. Але чи достатня нам ця квота, якщо один МХП за 2021 рік виробив 754,39 тис. тонн курятини? Сильно зросте наш експортний потенціал? Водночас Туреччина застосовуватиме мито в розмірі 65% понад тарифну квоту, а Україна – від 10% до 15%.

Ще один цікавий момент: Україна встановила тарифну квоту в розмірі 50 000 тонн для експорту насіння соняшника (товарна позиція – 120600). Протягом січня – листопада 2021 року навіть з експортним митом Україна всього експортувала насіння соняшника в обсязі 52781 тонн, а до Туреччини – 32948 тонн. Тобто з високою ймовірністю можна говорити про те, що експорт насіння соняшника може зрости майже вдвічі. Під час перемовин із Туреччиною виробники соняшникової олії просто благали уряд не скасовувати експортне мито, побоюючись, що вся переробка насіння соняшника «переїде» до Туреччини.

Промислові товари

Також Анжела Махінова пропонує звернути увагу на металургійну продукцію (групи 72–73):

• по-перше, Україна все-таки відмовилася від експортних мит на частину металобрухту, незважаючи на те, що ситуація з цим видом сировини є критичною. Навіть із високим експортним митом Туреччина є одним із лідерів експорту українського металобрухту;
• по-друге, Туреччина взагалі виключає з-під лібералізації понад 33 тарифні лінії, рівень застосованих мит становить від 3% до 22,4%. Водночас здебільшого передбачено не повне скасування мит, а їхнє зменшення на 20%, 30% (в основному застосовується цей показник лібералізації) і 50%. Також для небагатьох тарифних ліній передбачено лібералізацію мит протягом трьох – семи років. Що стосується України, то групи 72–81 у нас повністю лібералізовані, для груп 82-83 ми зобов’язалася повністю лібералізувати всі мита (на сьогодні це 8 % або 10 %) протягом п’яти років.

Висновки

У цілому пройшло ще замало часу, щоб давати прогнози та оцінки. На переконання Олени Омельченко, партнера юридичної фірми «Ілляшев та Партнери», переваги та недоліки від дії такої угоди сторони зможуть повноцінно оцінити не раніше ніж за 5 років. Очікується, що угода набуде чинності в 2022 році, тому бізнес має готуватися до змін у правилах торгівлі вже сьогодні.

Анжела Махінова, партнер практики міжнародної торгівлі Sayenko Kharenko, спонукає бізнес уже зараз проаналізувати Угоду, зрозуміти, які ризики вона нестиме для тих чи інших сфер, і далі думати, що з цим робити.

Не треба забувати, що Угода ще має бути ратифікована у Верховній Раді. Якщо не вдасться нічого зробити на цьому етапі, доведеться застосовувати загальні винятки для призупинення окремих зобов’язань або захищати внутрішній ринок від турецького ринку антидемпінговими, компенсаційними та спеціальними заходами

Інша позиція

З іншого боку, висловилась Єлизавета Герасимчук, юристка Asters:

“Показовим є той факт, що торговельний баланс із Туреччиною був позитивним для України навіть до підписання Угоди. Так, за даними Державної митної служби України, у 2021 році товарообіг між Україною та Туреччиною зріс до 7,38 млрд дол. США.

• Україна експортувала до Туреччини товарів на 4,14 млрд дол. США,
• імпортувала на 3,23 млрд дол. США.

Таким чином, питання щодо того, чи можна очікувати щораз більшого неконтрольованого імпорту з Туреччини і погіршення торговельного сальдо України, залишається відкритим. Утім, для таких випадків Україна залишає за собою право застосовувати заходи торговельного захисту (антидемпінгові, антисубсидиційні та захисні). Угода передбачає ще один запобіжник – двосторонні захисні заходи, що дають змогу тимчасово застосувати “початкові” ставки мита в разі раптового зростання імпорту з Туреччини.

Також сторони в документі погодили, що обмеження на торгівлю можуть бути прийняті або збережені також у разі серйозної загрози платіжному балансу та зовнішніх фінансових труднощів сторони.

Не оминула Угода і сферу послуг, електронної комерції та спрощення адміністративних формальностей під час імпорту товарів. Окрему главу присвячено процедурі вирішення спорів, виключено право сторін на паралельні процеси в рамках Угоди про ЗВТ та СОТ”.