Тренди щодо визнання та виконання рішень арбітражів – у фокусі доповідей експертів III Ukrainian Arbitration Forum

Особливостям визнання та виконання рішень арбітражів як національними судами України, так і судами інших країн були присвячені виступи учасників завершальної сесії III Ukrainian Arbitration Forum, який відбувся сьогодні, 17 травня 2023 року, в онлайн-форматі.

Модерував сесію радник AVELLUM Олексій Маслов.

Участь в обговоренні взяли:

Ольга Ступак, суддя Верховного Суду у Касаційному цивільному суді

Марія Костицька, голова міжнародної арбітражної практики, партнер паризького і вашингтонського офісів Winston & Strawn LLP (Париж, Франція)

Іван Біланюк, голова практики міжнародних спорів та практики міжнародної торгівлі, партнер Dinsmore & Shohl LLP (Вашингтон, США)

Арсен Мілютін, заступник голови правління АТ «Ощадбанк»

Міжнародний досвід

Про особливості визнання і виконання арбітражних рішень у США, Англії та Франції, а також про напрацювання щодо стягнення відшкодування з рф за війну в Україні розповіла Марія Костицька.

Зокрема, спікерка підкреслила, що процедура визнання і виконання арбітражних рішень є доволі простою в теорії, проте на практиці це не зовсім так. Пані Кистицька звернула увагу, що ці процедури регулюються двома конвенціями: Нью-Йоркською конвенцією про визнання та виконання іноземних арбітражних рішень та Вашингтонською конвенцією про порядок вирішення інвестиційних спорів між державами та іноземними особами.

Проте остання, на жаль, не застосовується у відносинах між Україною і росією, оскільки рф її не ратифікувала. Тож спікерка побудувала свій виступ на застосуванні Нью-Йоркської конвенції.

Як зауважила Марія Костицька, Нью-Йоркська конвенція містить вичерпний перелік підстав, відповідно до яких суд може, але не зобов’язаний, не визнати і не виконати рішення, і цей перелік відображає проарбітражний дух конвенції.

«Неправильне рішення по суті, неправильний підрахунок збитків, а також сам імунітет держави не є підставою для невизнання і невиконання арбітражного рішення. Тобто єдині підстави для невизнання і невиконання рішення мають процесуальний характер і можуть стосуватися юрисдикції, порушення процедури, або неарбітрабельності спору, або порушення публічного порядку держави, де подається клопотання про визнання і виконання», — звернула увагу спікерка.

Також вона додала, що на практиці процедура може займати декілька років, особливо в контексті інвестиційного арбітражу.

«В особливих випадках, наприклад як у справі «Юкоса», процедура визнання і виконання в США триває вже дев’ять років. І це навіть не тому, що оскарження юрисдикційних рішень трибуналу займає стільки часу. Просто водночас паралельно з процедурою в США тривала процедура скасування цього рішення в Нідерландах. Тож відповідно процедура визнання і виконання була призупинена до вирішення спору в Нідерландах», — навела приклад Марія Костицька.

Перевагою для кредитора після виконання рішення за Нью-Йорською конвенцією і конвертації рішення міжнародного арбітражу в рішення національного суду, за словами Марії Костицької, буде змога скористатися повним спектром процесуальних засобів, які існують для стягнення та заморожування активів у національній системі.

Питанню імунітетів також присвятив свій виступ Олексій Маслов. За його словами, в більшості випадків держави виконують рішення інвестиційних арбітражів добровільно.

«Випадки, коли держави не виконують рішення, як правило, пов’язані або зі специфічним політичним режимом і політичним рішенням таких держав не виконувати це рішення, або з фінансовим становищем держави», — підкреслив модератор сесії.

До переліку таких держав, на переконання пана Маслова, скоро може потрапити російська федерація.

Доповідач також доповнив тезу Марії Костицької про те, що укладення арбітражної угоди є відмовою від юрисдикційного імунітету.

«В процедурі визнання і виконання арбітражного рішення відмова від юрисдикційного імунітету є, по суті, згодою держави на те, щоб справа про визнання і виконання арбітражного рішення розглядалася в суді певної держави. Проте автоматично така відмова від юрисдикційного імунітету не є відмовою від імунітету проти виконавчих дій щодо державного майна», — зауважив Олексій Маслов.

Case-study

Арсен Мілютін розповів про особливості визнання та виконання арбітражних рішень щодо держкомпаній на прикладі справи «Ощадбанку».

«Ощадбанк» був першою державною юридичною особою, яка отримала рішення стосовно активів за втрату активів банків, які були розміщені в Криму. Це рішення прийнято ще у 2018 році, але з моменту його ухвалення і до грудня 2022 року наші опоненти намагалися скасувати його в судах Франції, посилаючись на відсутність юрисдикційних повноважень арбітражу щодо розгляду цієї справи”, — розповів пан Мілютін.

Останню крапку в цьому спорі поставив Верховний суд Франції, прийнявши рішення на користь «Ощадбанку». І надалі керівництво банку прийняло рішення про вчинення активних дій щодо виконання цього рішення.

Що стосується практичних порад, то серед іншого Арсен Мілютін акцентував таке:

• потрібно бути готовим, що витрати на виконання рішення арбітражу будуть щонайменше такими самими або більшими, ніж витрати на ведення судового процесу;
• процедури будуть тривалими майже у всіх юрисдикціях.

Практика національних судів

На практиці ВС у справах про визнання та виконання арбітражних рішень зосередила свій виступ суддя КЦС ВС Ольга Ступак.

Спікерка звернула увагу, що у 2018—2020 роках у КЦС ВС як суді апеляційної інстанції на розгляді перебувало 157 справ, за період 2021—2022 років — 2009 справ про визнання і виконання рішення арбітражних судів. Що стосується 2022 року, то на розгляді перебувало 76 таких справ.

«Але ми прогнозуємо, що це відкладений запит на правосуддя. Вже сьогодні як суд касаційної інстанції ми відзначаємо рівень надходження касаційних скарг, як і в довоєнний період. Тому прогнозовано кількість таких справ буде збільшуватися і в арбітражах, і відповідно, збільшуватиметься розгляд пов’язаних із цим питань у національних судах», — зауважила пані Ступак.

Також у своїй доповіді Ольга Ступак навела правові позиції Верховного Суду, що стосуються:

• вимог до документів, які подаються до заяви про визнання та виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу;
• підстав для відмови у визнанні та виконанні рішення міжнародного арбітражу, які доводить боржник;
• порушення публічного порядку як підстави для відмови у визнанні та наданні дозволу на виконання рішення міжнародного арбітражу;
• визнання та виконання на території України рішень Міжнародного центру врегулювання інвестиційних спорів.

Серед іншого спікерка зауважила, що в практиці зберігається тенденція щодо неоднозначного прочитання вимог, передбачених частиною 4 статті 476 ЦПК України, що призводить до того, що заяви залишаються без розгляду, якщо не дотримано порядку оформлення документів, які повинні йти додатком до самої заяви про визнання та виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу.

Віртуальні активи

Особливостям звернення стягнення на віртуальні активи присвятив свою доповідь Іван Біланюк, голова практики міжнародних спорів та практики міжнародної торгівлi, партнер Dinsmore & Shohl LLP.

Спікер детально розповів про види віртуальних активів та зауважив, що всі вони базуються на технології blockchain — системі розподіленої цифрової книги.

Особливостями такої системи є:

• децентралізація – консенсусна мережа для кожної трансакції поширюється по всьому світу;
• однорангова функція – усуває посередників;
• незмінність – створений запис є постійним;
• ефективність і оперативність – трансакції, що виконуються самостійно;
• демократизація – спільний консенсус і механізми управління;
• прозорість – зареєстровані трансакції є публічними;
• зменшення ризику – ризик контрагента та помилки запису управляються за допомогою підтвердження роботи;
• збереження вартості – автентифікація оригінальної вартості обмінюється.

Проте, за словами Івана Біланюка, загальна нормативно-правова база постійно розвивається і ще не досконала, а фундаментальні питання не вирішені в різних країнах.

Серед проблем щодо звернення стягнення на віртуальні активи спікер виділив такі:

• правова невизначеність у США та інших країнах створює проблеми для звернення стягнення на віртуальні активи;
• віртуальний – не фізичний актив, який можна конфіскувати;
• цінність – вартість залежить від ринку;
• анонімність дозволена на платформах через використання псевдонімів;
• активи можна швидко переміщувати між вузлами на платформах між юридичними юрисдикціями та непомітно перевести в готівку;
• заходи для приховування: peel chains, going across chain, mixing, atomic swaps.

Також Іван Біланюк навів прецеденти судової практики щодо стягнення віртуальних активів та розповів про стратегію їх стягненням.