Таємниця фінансової послуги — нове правило для небанківських установ

Альона Колінько, старший юрисконсульт ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА»

1 січня 2024 року набув чинності Закон України «Про фінансові послуги та фінансові компанії» (Закон) який визначає нові правила на ринку фінансових послуг та регулює діяльність фінансових компаній.

Одним із ключових нововведень цього Закону є впровадження поняття “таємниця фінансової послуги“. Законодавець присвятив цьому окремий III розділ Закону, в якому надається визначення таємниці фінансової послуги, встановлені принципи її збереження та порядок її розкриття.

Таємниця фінансової послуги є аналогією банківської таємниці, яка гарантує клієнтам небанківських фінансових установ конфіденційність їхніх фінансових даних та операцій.

У зв’язку з прийняттям нового Закону Національний банк України, як регулятор діяльності учасників ринку небанківських фінансових послугу, у грудні 2023 році оновив і свою нормативно-правову базу, зокрема 1 січня 2024 року набула чинності Постанова Національного банку України № 163 «Про затвердження Положення про таємницю фінансової послуги (Положення).

Положення встановлює не тільки гарантії для клієнтів, а і певні процедури збереження та обміну конфіденційною інформацією як між Національним банком, так і надавачами фінансових послуг, а також визначає умови доступу до цієї інформації з боку відповідних сторін.

Відповідно до прийнятого нормативу Національний банк та надавач фінансових послуг зобов’язані забезпечувати зберігання та захист інформації, що становить таємницю такої фінансової послуги з метою недопущення її незаконного розголошення та розкривати її тільки у встановленому порядку. Зокрема Положенням встановлені детальні вимоги щодо оброблення, зберігання, захисту, використання, передавання знищення та оприлюднення такої інформації, що становить таємницю фінансової послуги.

Надавачі фінансових послуг, а також Національний банк України зобов’язані забезпечувати збереження таємниці фінансової послуги шляхом обмеження доступу до інформації, організації спеціального діловодства, застосування технічних засобів захисту та включення в текст договорів та угод застережень щодо збереження таємниці. Керівники та працівники таких установ зобов’язані підписати зобов’язання про збереження таємниці, а також утримуватися від розголошення і використання такої інформації на свою чи чужу користь.

Варто зазначити, що прийняття такого нового законодавства є важливим кроком у розвитку фінансового ринку України та сприятиме підвищенню довіри до небанківських фінансових установ серед його користувачів.

Далі детально поглянемо на конкретні законодавчі настанови для надавачів фінансових послуг, органів державної влади, Національного банку України та клієнта як власника інформації, що становить таємницю фінансової послуги.

Що ж таке таємниця фінансової послуги в розумінні Закону?

Згідно з положеннями Закону до таємниці фінансової послуги належить інформація про діяльність та фінансовий стан клієнта, яка стала відома надавачу фінансових послуг та/або посереднику в процесі обслуговування клієнта та/або взаємовідносин із ним чи стала відома третім особам під час надання послуг надавача фінансових послуг та/або посередника або під час виконання функцій, визначених законом, а також визначена Законом інформація про надавача фінансових послуг та/або посередника. Обсяг інформації, що належить до таємниці фінансової послуги, визначений в статті 10 Закону.

Згідно з вимогами Закону надавачі фінансових послуг та/або посередники, а також Національний банк зобов’язані забезпечувати збереження таємниці фінансової послуги, яка їм стала відома в рамках виконання своїх обов’язків.

При цьому клієнтом у розумінні Закону є будь-яка особа, яка звертається за отриманням фінансових послуг до фінансової установи, або до іншої юридичної особи, яка має право надавати фінансові послуги (надавача фінансових послуг) та/або посередника чи користується послугами надавача фінансових послуг та/або посередника. До фінансових послуг належить: надання коштів і банківських металів у кредит; надання гарантій; факторинг; фінансовий лізинг; торгівля валютними цінностями; фінансові платіжні послуги з переказу коштів без відкриття рахунку та/або із здійснення еквайрингу платіжних інструментів. Тобто під це визначення підпадає досить широкий спектр надавачів фінансових послуг.

Так, до таємниці фінансової послуги, належить інформація про:

• рахунки клієнта;
• операції, проведені на користь чи за дорученням клієнта, вчинені ним правочини;
• фінансовий або майновий стан клієнта;
• організацію та здійснення охорони надавачів фінансових послуг та/або посередників та осіб, які перебувають у приміщеннях надавачів фінансових послуг та/або посередників, а також будь-яка інформація про коди (шифрування тощо), що використовуються надавачем фінансових послуг та/або посередником для захисту інформації;
• організаційно-правову структуру клієнта – юридичної особи, її керівників, напрями діяльності;
• діяльність клієнтів чи інша інформація, що становить комерційну таємницю, про будь-який проєкт, винахід, зразки продукції тощо, інша комерційна інформація;
• надавачів фінансових послуг та/або посередників та їхніх клієнтів, що отримується/збирається Регулятором під час здійснення своїх повноважень, у тому числі під час здійснення нагляду, включаючи валютний нагляд, оверсайту, а також перевірок з питань дотримання вимог законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення, законодавства з питань застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій), законодавства про захист прав споживачів;
• надавачів фінансових послуг та/або посередників та їхніх клієнтів, що отримується регулятором відповідно до міжнародного договору або за принципом взаємності від органу нагляду за фінансовими установами іноземної держави.

Слід зазначити, що не належить до таємниці фінансової послуги інформація, що підлягає обов’язковому оприлюдненню, та публічна інформація у формі відкритих даних відповідно до Закону України “Про доступ до публічної інформації”.

Вся вище перелічена інформація підлягає захисту від передавання її третім особам та не підлягає розголошенню, за винятком випадків, передбачених законом або згодою відповідної фізичної чи юридичної особи, яка стосується такої інформації.

Порядок та межі розкриття інформації, що становить таємницю фінансової послуги.

Закон встановлює, що надавач фінансових послуг може розкривати інформацію, що становить таємницю фінансової послуги виключно на письмовий запит клієнта ‒ власника такої інформації або за його письмовою згодою.

При цьому законодавець не встановив чіткої вимоги до форми такого документи саме для власників таємної інформації, тому такий письмовий запит та/або письмова згода клієнта про розкриття такої інформації складається довільно в паперовій або електронній формі. Однак при цьому письмовий запит або письмова згода повинна бути обов’язково підписана в альтернативній формі:

• у паперовій ‒ власноручним підписом особи, що засвідчується підписом керівника надавача фінансових послуг чи уповноваженої ним особи або нотаріально;
• в електронній формі ‒ кваліфікованим електронним підписом або удосконаленим електронним підписом з кваліфікованим сертифікатом або іншим електронним підписом особи, створеним відповідно до вимог нормативно-правового акта Національного банку з питань використання електронного підпису та електронної печатки.

Що стосується юридичних осіб то такий письмовий запит або письмова згода, що становить таємницю фінансової послуги, підписується у паперовій формі власноручним підписом її керівника або уповноваженої ним особи чи в електронній формі – кваліфікованим електронним підписом, або удосконаленим електронним підписом з кваліфікованим сертифікатом, або іншим електронним підписом її керівника чи уповноваженої ним особи, створеним відповідно до вимог нормативно-правового акта Національного банку з питань використання електронного підпису та електронної печатки.

До того ж, як і у випадку з банківською таємницею, законодавець передбачив, що запит та/або згода власника інформації, що становить таємницю фінансової послуги, може бути включена до договору про надання фінансових послуг, що укладається між клієнтом і надавачем фінансових послуг. Зокрема у самому договорі також можуть визначатися підстави та межі розкриття надавачем фінансових послуг інформації, що становить таємницю фінансової послуги.

Тому під час укладання договорів та досягнення всіх суттєвих умов сторони повинні врахувати можливості та вимоги чинного законодавства щодо таємниці фінансової послуги.

Окрім того, нормативами встановлені вимоги до працівників надавачів фінансових послуг, які мають встановити застереження у всіх своїх документах, що містять інформацію про таємницю фінансової послуги, і забезпечувати їхнє зберігання в надійних місцях.

Надавачі фінансових послуг зобов’язані встановити у всіх своїх внутрішніх документах спеціальний порядок ведення діловодства з інформацією, що містить таємницю фінансової послуги. Такий порядок повинен включати реєстрацію вихідних документів, визначення порядку відправлення та зберігання документів, особливості роботи з електронними документами, застосування технічних засобів для захисту інформації, а також порядок знищення таких документів.

Крім того, установи повинні гарантувати безпеку під час передавання такої інформації, в тому числі будь якими каналами зв’язку, та застосовувати заходи щодо захисту інформаційних систем, які використовуються в процесі діяльності та забезпечити її гарантовану доставку й конфіденційність.

Кому надавач фінансових послуг має право надавати інформацію, що становить таємницю фінансової послуги?

• приватним особам та організаціям для забезпечення виконання ними своїх функцій або надання послуг надавачу фінансових послуг та/або посереднику відповідно до укладених між такими особами (організаціями) та надавачем фінансових послуг, посередником договорів, у тому числі про відступлення права вимоги до клієнта, за умови, що передбачені договорами функції та/або послуги стосуються діяльності надавача фінансових послуг та/або посередника, яку він здійснює відповідно до закону;
• суб’єкту аудиторської діяльності під час надання аудиторських послуг надавачу фінансових послуг;
• суду;
• третейському суду;
• міжнародному комерційному арбітражу;
• нотаріусу;
• посадовим особам органів місцевого самоврядування та іноземним консульським установам, уповноваженим на вчинення нотаріальних дій, для захисту своїх прав та законних інтересів у справах, учасником у яких він є, в Україні або за кордоном;
• органам державної влади;
• центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення, у випадках, передбачених законом;
• Національному банку України;
• особам, яким були відступлені права вимоги за договорами про надання фінансових послуг, а також на надавачів фінансових послуг та/або посередників після втрати ними права на здійснення діяльності з надання фінансових послуг та/або діяльності з надання посередницьких послуг.

Зі свого боку суб’єкти, які отримали інформацію, що становить таємницю фінансової послуги, в рамках виконання своїх обов’язків також зобов’язані забезпечувати її збереження та не розголошувати. У разі порушення зобов’язань особи, винні в розголошенні інформації, що становить таємницю фінансової послуги, можуть бути притягнуті до відшкодування заподіяної шкоди.

Слід наголосити, що запит органу державної влади, його посадових і службових осіб на отримання інформації, що становить таємницю фінансової послуги, має відповідати певним вимогам, зокрема бути викладеним на бланку державного органу та підписаним керівником (чи його заступником), містити підстави, визначені законом. В разі якщо вимоги по оформленню запита не дотримані, надавач має всі підстави відмовити в розкритті такої таємної інформації.

Тож органам державної влади та іншим особам в разі звернення до надавачів фінансових послуг варто дотримуватись нових вимог, якщо їхній запит стосується інформації, яка містить таємницю фінансової послуги.

Також порядок доступу до документів, які містять інформацію, що є таємницею фінансової послуги, та їх вилучення може бути традиційно здійснено на підставі ухвали судді або суду. В такому випадку надавач фінансових послуг зобов’язаний надати тимчасовий доступ до таких документів також за ухвалою суду з дотриманням вимог Положення.

Особливості розкриття інформації та її використання Національним банком (регулятором)

Особливості розкриття та використання інформації, що є таємницею фінансової послуги, Національним банком, а також процедури отримання цієї інформації полягають в тому, що надавачі фінансових послуг зобов’язані забезпечити доступ до всіх документів та інформації, що містить таємницю фінансової послуги, під час перевірок Національного банку.

Водночас Національний банк має право отримувати безоплатно від надавачів фінансових послуг інформацію, документи, звіти та пояснення щодо отриманої інформації та наданих послуг під час нагляду за іншим надавачем фінансових або супровідних послуг, який здійснюється постійно у формі безвиїзного нагляду та інспекційної перевірки (інспектування) відповідно до Закону.

Інформація, одержана Національним банком, може використовуватися для нагляду за іншими надавачами фінансових послуг, у взаємодії між підрозділами Національного банку та з іншими цілями, визначеними законодавством.

Національний банк має обмеження та розкриває інформацію, що становить таємницю фінансової послуги, тільки відповідно до вимог Закону, рішення суду або на письмовий запит фізичних чи юридичних осіб.

Підсумок

Таким чином, Закон і Положення про таємницю фінансової послуги встановили перелік інформації, що належить до таємниці фінансової послуги, який наразі є вичерпним, та конкретні вимоги, пов’язані з конфіденційністю у сфері небанківських фінансових послуг, як для надавачів таких послуг, регулятора, так і для інших осіб, якщо їм така інформація стала відома в рамках виконання їх посадових або службових обов’язків. Загалом поняття та вимоги щодо такої таємниці є дійсно подібними до вже звичної банківської таємниці, яка, до речі, саме зараз зазнає законодавчих корегувань, пов’язаних із необхідністю вдосконалення порядку розкриття інформації, яка становить банківську таємницю. Тому не виключено, що з плином часу таємниця фінансової послуги також може зазнати законодавчих змін в процесі її існування.

Загалом такі нові правила для небанків та їх підлаштування під сучасний розвиток є важливим механізмом для підвищення довіри до фінансових установ серед населення та забезпечення їхньої діяльності в межах закону.

Зважаючи на швидкість розвитку фінансових технологій, в тому числі електронних та дистанційних, впровадження такої таємниці є доречним та своєчасним кроком у регулюванні сучасного ринку фінансових послуг.