Видавництво 
Питання про притягнення осіб до відповідальності за порушення законодавчих вимог щодо декларування, про те, як формувалася судова практика та як у цьому напрямі працюють органи досудового розслідування, обговорили учасники організованої «Юридичною практикою» Конференції з е-декларування, яка сьогодні проходила в Києві.
В обговоренні взяли участь:
- Тетяна Криклива, суддя Вищого антикорупційного суду;
- Дмитро Соколов, керівник управління проведення моніторингу способу життя та контролю щодо повноти заповнення декларацій Національного агентства з питань запобігання корупції;
- Олена Мирко, прокурор відділу Спеціалізованої антикорупційної прокуратури;
- Марія Потапова, керівна партнерка ZP Law office of Zoriana Pelekh (Pelekh & Partners LLC).
Модерував сесію Андрій Фортуненко, партнер, голова практики захисту бізнесу AVELLUM
Релігійні переконання
Розповідаючи про еволюцію судової практики в питанні притягнення осіб до відповідальності за неподання декларації в електронній формі з огляду на релігійні переконання суб’єкта декларування, суддя Вищого антикорупційного суду Тетяна Криклива нагадала про законодавчі зміни, внесені до КК України в грудні 2020 року після рішення КСУ, щодо декларування недостовірної інформації та неподання декларації.
Що стосується умисного неподання декларації суб’єктами декларування з посиланням на їхні релігійні переконання, то Тетяна Криклива зауважила, що в таких випадках суб’єкти серед іншого посилалися на відсутність альтернативи в законодавстві, що й не дає можливості виконати такий обов’язок у законний спосіб.
Пані Криклива звернула увагу, що така позиція була підтверджена і судовою практикою, зокрема, Верховний Суд у постанові від 28 січня 2020 року у справі № 705/2583/18 вказав, що відсутність врегульованого на законодавчому рівні питання щодо альтернативи стосовно подання декларації віруючої особи не відповідатиме легітимній меті та буде порушенням статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Проте, за словами Тетяни Крикливої, ЄСПЛ у своїх рішеннях неодноразово трактував поняття «приватне життя» та зауважував, що засудження осіб не були результатом непередбачуваного застосування цього положення. «Правопорушення, про яке йдеться, не має очевидного зв’язку з правом на повагу до приватного життя. Навпаки, воно стосується професійних дій та бездіяльності державних службовців під час виконання ними своїх обов’язків», — виснував ЄСПЛ.
Також суддя ВАКС розповіла про справи стосовно чотирьох суддів Київського окружного адміністративного суду, які, зокрема, посилалися саме на свої релігійні переконання. Наприклад, одна із суддів вироком від 13 січня 2023 року була визнана винною за статтею 366-3 КК України. Цей вирок скасувала Апеляційна Палата ВАКС, посилаючись на постанову ВС від 28 січня 2020 року.
За словами Тетяни Крикливої, ця справа згодом стала підставою для відступу Верховним Судом від своєї ж позиції.
«Верховний Суд зазначив, що є важливим розуміння співвідношення релігії та обов’язку подавати декларації в електронній формі, суддя добровільно бере на себе обмеження, зумовлені виконанням ним своїх професійних обов’язків, а тому перебування судді на посаді, пов’язаній зі здійсненням функцій держави, передбачає не тільки гарантії захисту прав цієї особи, а й додаткові правові обмеження, які вона приймає з власної волі, складаючи присягу судді», — зауважила суддя ВАКС.
Моніторинг способу життя
Аспектам моніторингу способу життя декларантів був присвячений виступ керівника управління проведення моніторингу способу життя та контролю щодо повноти заповнення декларацій НАЗК Дмитра Соколова.
Спікер серед іншого зауважив, що моніторинг способу життя був єдиним інструментом, який не був призупинений після початку широкомасштабного вторгнення рф.
«Використовуючи моніторинг, ми орієнтувались на встановлення ознак необґрунтованості активів і незаконного збагачення суб’єктів декларування і насамперед на застосування інституту цивільної конфіскації, який є дієвим важелем у сфері запобігання корупції. Ми показуємо суб’єктам, які є недоброчесними, що якщо рішення про визнання необґрунтованості активів набуває законної сили, то в них конфіскується майно і такі особи підлягають звільненню», — наголосив пан Соколов.
Аналізуючи судову практику, Дмитро Соколов звернув увагу на таке:
суд не робить висновку щодо фіктивності договору, проте зазначає, що він має ознаки фіктивності, та посилається на такий аргумент;
суд не встановлював нікчемності договору позики, проте не врахував коштів, отриманих за таким договором, оскільки обставини справи підтверджували обґрунтований сумнів, що така позика мала місце;
оскільки позовні вимоги стосуються активів, набутих протягом тривалого періоду часу, доцільним є врахування останніх за часом даних щодо майнового стану особи. Найбільш повні дані містяться в останній декларації. Відображені в цій декларації активи мають бути результатом діяльності відповідача за попередні роки;
зазначення в декларації недостовірних відомостей є окремим доказом навіть без проведення повної перевірки. У результаті аналізу зазначених даних у суду виник сумнів щодо правильності відображення даних в останній декларації. Джерело збільшення доходів невідоме та в декларації не відображене;
рух коштів на банківських рахунках є доказом майнового стану особи (витрати на поточні потреби).
Недостовірні відомості
Прокурор відділу Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Олена Мирко розповіла про практику САП у справах щодо декларування недостовірних відомостей.
За її словами, з 25 кримінальних проваджень, які були скеровані до суду прокурорами САП, у переважній більшості є рішення про закриття кримінального провадження у зв’язку із закінченням строків давності.
Основні механізми, які застосовувались такими обвинуваченими, – це затягування розслідування і судових процесів, оскільки законодавство передбачає можливість притягнення до відповідальності за проступки протягом двох років.
Як зауважила Олена Мирко, у зв’язку із законодавчими змінами та віднесенням таких діянь чи бездіяльності до категорії злочинів САП не буде обмежена певними процесуальними моментами.
Корпоративні права
Завершила роботу конференції доповідь керівної партнерки ZP Law office of Zoriana Pelekh (Pelekh & Partners LLC) Марії Потапової, яка стосувалася особливостей декларування корпоративних прав.
Зокрема, Марія Потапова зауважила, що Закон України «Про запобігання корупції» не встановлює заборону суб’єктам декларування володіти корпоративними правами і не змушує їх відчужувати.
Проте такі особи зобов’язані передати корпоративні права в управління іншій особі, зареєстрованій як суб’єкт підприємницької діяльності у сфері управління активами.
Так, спікерка звернула увагу, що такі права не можна передати за довіреністю. Передбачена можливість передання шляхом укладання відповідного договору про передання в управління. Він не підлягає обов’язковому нотаріальному посвідченню, а також у цьому випадку не вимагається отримання згоди на його укладення іншими учасниками юридичної особи. Тож суб’єкт декларування не може посилатися на те, що існували перепони щодо передання корпоративних прав в управління протягом встановленого законодавцем строку.
«Насправді механізм передання в управління корпоративних прав не є досить популярним, але на нього варто звернути увагу, оскільки це компроміс, встановлений законодавцем. Але при цьому слід уникати конфлікту інтересів», — зазначила Марія Потапова.
Завантажується ...
