Справа про анулювання реєстраційного свідоцтва партії «Організація українських націоналістів» скерована на новий апеляційний розгляд

Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду розглянув справу за позовом Міністерства юстиції України до політичної партії «Організація українських націоналістів» про анулювання реєстраційного свідоцтва цієї партії, про це повідомляє пресслужба Суду.

В касаційній скарзі ОУН просила скасувати постанову Шостого апеляційного адміністративного суду, який частково задовольнив вимоги Мін’юсту та анулював реєстрацію партії.

Верховний Суд цю касаційну скаргу задовольнив частково: скасував оскаржувану постанову та скерував справу на новий апеляційний розгляд. Про це йдеться в постанові Верховного Суду від 19 грудня 2023 року у справі № 640/2933/20 (адміністративне провадження № К/990/6509/22). Також в цій справі четверо  суддів ВС висловили окрему думку.

Обставини справи

У лютому 2020 року Міністерство юстиції України звернулося до суду з адміністративним позовом про анулювання реєстраційного свідоцтва політичної партії «Організація українських націоналістів» від 17 листопада 1993 року № 518.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що політична партія «ОУН» протягом останніх десяти років не висувала своїх кандидатів на виборах Президента України і народних депутатів України, що є підставою для анулювання реєстрації цієї політичної партії відповідно до частини 1 статті 24 Закону України від 5 квітня 2001 року № 2365-ІІІ «Про політичні партії в Україні».

Окружний адміністративний суд міста Києва рішенням від 30 квітня 2021 року (суддя Добрянська Я.І.) відмовив у задоволенні позову.

Суд першої інстанції брав до уваги, що повідомлена відповідачем інформація щодо його участі у виборах з 1994 року по 2015 рік свідчить про активну діяльність політичної партії «ОУН» у політичному житті країни та спростовує доводи МЮУ про невисування цією партією своїх кандидатів на виборах протягом останніх десяти років, які передували зверненню з цим позовом до суду.  

Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 8 грудня 2021 року скасував рішення суду першої інстанції та ухвалив нове рішення, яким позов задовольнив частково: анулював реєстрацію політичної партії «ОУН»; у задоволенні інших позовних вимог відмовив.

Суд апеляційної інстанції виходив із того, що текстуальний виклад частини першої статті 24 Закону № 2365-ІІІ у частині, яка стосується такої підстави для анулювання реєстрації політичної партії, як невисування нею кандидатів на виборах, не деталізує яким чином має обчислюватися десятирічний строк.

Касаційний розгляд

Судова палата наголосила, що під десятирічним строком «неучасті» політичної партії у загальнодержавних виборах, з яким приписи частини 1 статті 24 Закону №2365-ІІІ пов`язують умови для анулювання її реєстрації, треба розуміти той строк, який передує зверненню Міністерства юстиції до суду з відповідним позовом.

Іншими словами, в цій статті йдеться про останні десять років існування політичної партії, незалежно від того, якою була її участь у виборах Президента України та/або виборах народних депутатів України у минулі – поза десятирічним строком – роки її діяльності (за умови, що політична партія існує більше десяти років). Саме останні десять років, протягом яких зазвичай проводяться [принаймні] чергові загальнодержавні вибори як Президента України, так і народних депутатів України, можуть повністю вказати на те, чи політична партія є виразником політичної волі громадян та суб`єктом виборчого процесу, чи ні.

З цієї позиції оцінювати діяльність політичної партії в аспекті її участі у загальнодержавних виборах за весь [минулий] період її існування, зокрема з дати створення (реєстрації), який подекуди може сягати й двадцяти років – тобто більше, як за останні десять років (за умови, що період існування партії перевищує ці десять років) – немає сенсу, адже ніяк не вдасться встановити чи сьогоденне існування зареєстрованої політичної партії досі відповідає меті, з якою Закон № 2365-ІІІ пов`язує право громадян на свободу об`єднання в політичні партії, а чи насправді ця партія залишається структурованою одиницею, яка сприяє творенню політичної волі громадян і своєю активною (але не забороненою законом) поведінкою її виражає.

На думку судової палати, саме такий зміст має вкладатися у положення частини 1 статті 24 Закону № 2365-ІІІ, коли вирішується питання про анулювання реєстрації політичної партії з мотивів невисування нею кандидатів на загальнодержавні вибори, причому навіть тієї політичної партії, яка колись брала у них участь, але з будь-яких інших причин протягом останніх десяти років перед зверненням до суду цього більше не робила.

Також судова палата зазначила, що правозастосовним органом у спірних правовідносинах є суд, який реалізує цю функцію лише за відповідним зверненням (позовом) контролювального органу. Отже, зверненню з позовом до суду передує аналітична робота контролювального органу, основана на інформації щодо участі політичної партії у загальнодержавних виборах.

Тому предмет доказування у справі за позовом Міністерства юстиції про анулювання реєстрації політичної партії охоплюватиме питання про те, чи ґрунтуються вимоги позивача на законі, а це передбачає з`ясування всіх обставин (через призму окресленого вище кола питань), які тягнуть настання юридичних наслідків у вигляді анулювання реєстрації політичної партії, зокрема й діяльності політичної партії протягом останніх десяти років перед зверненням міністерства до суду.

Зважаючи на наведене, судова палата відступила від правової позиції, яка висловлена у згаданих вище судових рішеннях Верховного Суду, за якою обчислення десятирічного строку, встановленого частиною 1 статті 24 Закону № 2365-ІІІ, має починатися з дати реєстрації політичної партії (чи то реєстрації, яка проводилася до 28 квітня 2001 року, чи після цієї дати, коли набрав чинності Закон № 2365-ІІІ) і охоплювати весь період її існування (діяльності).

З тих самих мотивів судова палата відступила від правової позиції, за якою для вирішення питання про наявність підстав для анулювання реєстрації політичної партії весь період її [політичної партії] діяльності (з дати реєстрації) має ділитися на десять років і кожне таке десятиріччя має розглядатися як самостійний (окремий) період, протягом якого політична партія має можливість взяти участь у загальнодержавних виборах, та відповідно, із закінченням кожної такої декади відлік «активності» політичної партії у політичному житті суспільства (у формі участі у загальнодержавних виборах) – як умова для настання юридичних наслідків, передбачених у частині 1 статті 24 Закону № 2365-ІІІ, має починатися заново.

Водночас судді зауважили, що, відступаючи від зазначених висновків, судова палата відступає від правових позицій, сформованих у них, а не від судових рішень, тому наведений вище перелік судових рішень, які містили указані позиції, не є вичерпний.  

Відступивши від наведених висновків, судова палата формує висновок, який буде застосовний у наступних справах у подібних правовідносинах: визначений приписами статті 24 Закону № 2365-ІІІ десятирічний строк необхідно розуміти як єдиний послідовний період діяльності політичної партії тривалістю у десять років, що передує зверненню контролювального органу до суду з позовом щодо анулювання реєстраційного свідоцтва цієї політичної партії.

Ще одним аспектом припинення діяльності політичної партії, на який судова палата вважає за необхідне звернути увагу у контексті спірних правовідносин, є те, що анулювання реєстрації політичної партії як результат (підсумок) з`ясування усього спектру питань та обставин, які у значенні частини 1 статі 24 Закону № 2365-ІІІ є умовою для настання відповідних юридичних наслідків, не має трансформуватися у спосіб ліквідації політичної партії.

На думку судової палати, таке застосування частини 1 статі 24 Закону № 2365-ІІІ суперечитиме меті цього механізму, який призначений для констатації того, що політична партія фактично припинила свою діяльність, а не для (примусового) припинення її діяльності (в рамках процедури, яка для цього не передбачена).

Суд зазначив, що висування політичною партією кандидата на загальнодержавних виборах, навіть за умови нездійснення такого висування протягом останніх десяти років, може за певних умов завадити анулюванню реєстрації цієї політичної партії, але за умови, що це висування, як йшла мова, було виявом дійсних намірів політичної партії взяти участь у виборах, а не їх імітування. З цією метою суд апеляційної інстанції мав би щонайменше з`ясувати мотиви рішення ЦВК за результатами розгляду заяви політичної партії «ОУН» (поданої в січні 2021 року) щодо реєстрації її кандидата в народні депутати в одномандатному виборчому окрузі № 87 (але не для цілей оцінювання його правомірності), зіставити їх з мотивами відповідача, якими він пояснив цей свій акт висування кандидата на вибори, а отже, оцінити дії відповідача у зіставленні з іншими обставинами цієї справи, на яких побудовані вимоги МЮУ.