«Служба в ЗСУ — це не просто обов’язок, а велика честь і покликання захищати нашу країну та її незалежність» — молодший сержант Дмитро Набугорнов

Дмитро Набугорнов — у минулому керуючий партнер АБ «Набугорнов і Партнери» — наразі боронить незалежність України під Бахмутом. Зараз він — молодший сержант, командир взводу охорони 23 окремого батальйону спеціального призначення. В інтерв’ю «Юридичній практиці» Дмитро Набугорнов розповідає про свій шлях до ЗСУ, допомогу волонтерів, розмірковує про притягнення агресора до відповідальності та створення дієвих запобіжників війні.

 

— У вас було передчуття, що буде така масштабна війна? Ви якось готувались?

— Було передчуття, що буде загострення на Сході країни, але зовсім не думав, що це буде повномасштабне вторгнення. На всяк випадок зібрав тривожну валізу, якісь заощадження та гроші десь за тиждень до 24 лютого. У голові постійно прокручував варіанти того, що буду робити в разі такої війни. Обговорював із дружиною певні думки та плани.

— Наш вододіл 24 лютого 2022 року де ви зустріли?

— Був удома зі своєю дружиною. Ми прокинулися вранці й одразу зрозуміли, що відбулось. Я схопив телефон, почав дзвонити батькам та близьким. Через 30 хвилин був готовий виїжджати до них, щоби привезти додому. Голова працювала достатньо сфокусовано, і я взагалі не піддавався емоціям у той момент.

— Як ви опинились у ЗСУ? Розкажіть, будь ласка, вашу історію.

— 25 лютого 2022-го я перебував на блокпосту, де переконався у важливості захисту нашої країни та свободи. Ця подія стала переломною для мене, і я вирішив, що моя служба має бути спрямована на захист України.

З травня 2022 року я прийняв рішення перейти до Збройних сил України, де я і зараз служу. Мій шлях до ЗСУ був неоднозначним і вимагав від мене великої відданості та віри у справу, але я ніколи не шкодував про свій вибір. Для мене служба в ЗСУ — це не просто обов’язок, а велика честь і покликання захищати нашу країну та її незалежність. Моя мета — служити і вдосконалювати себе щодня, щоби бути гідним представником українського війська.

У листопаді 2022 року відбувся мій перший виїзд на Бахмут. Відтоді наш батальйон майже постійно перебуває в зоні виконання бойових завдань.

Спочатку був солдатом і разом з усіма виходив на позиції, брав участь у штурмових діях, обороні, евакуації тощо. У грудні 2022-го був поранений поблизу Кліщіївки. Пройшов реабілітацію та повернувся в стрій.

Наразі я командир взводу охорони в нашому батальйоні. Маю звання молодшого сержанта.

— Які основні завдання виконуєте нині? Як змінювалися вони від початку служби? 

— Моє основне завдання станом на сьогодні — підвищувати ефективність мого взводу. Хлопці займаються тренуванням особового складу, охороною штабу, беруть участь у виконанні бойових завдань.

Завдання змінювалися постійно. Сплив уже майже рік від нашого першого виїзду на Бахмут, і за цей час я спробував себе в штурмі, захисті, логістиці та багатьох інших напрямах. Ставши командиром взводу, тепер я більшість часу приділяю налагодженню процесів та контролю виконання завдань.

— Ви зараз на бахмутському напрямку, це дуже болючий для нас напрямок, де багато жертв і цивільних, і військових… Як ви?

— Поступово, звісно, звикаєш до всього. Динаміка дій на Бахмуті постійно різна, тому іноді є час і відпочити, а буває, тижнями встигаєш тільки поспати. Складнощі, які спричиняє війна, вже стали звичним явищем. Звісно, хочеться відпочити, але ми тут і маємо робити своє.

— На вашу думку, зруйновані вщент населені пункти держава буде відновлювати чи не всі? Як би ви хотіли?

— Думаю, що всі населені пункти відновлювати нема сенсу. Проблема з поверненням людей на деокуповані території є і буде, і з економічного боку я не бачу доцільності відновлення всього, що було зруйноване.

— Якби не потрапили в ЗСУ, який був ваш план Б? 

— Якщо б не потрапив до ЗСУ, мій план Б був пов’язаний із розвитком моєї цивільної кар’єри та особистого життя. Важливо було бути корисним для суспільства в будь-якій сфері.

— Які зміни в правовому регулюванні служби в армії необхідні зараз, а які — після перемоги?

— Зміни в правовому регулюванні служби в армії включають покращення умов життя для військовослужбовців та їхніх сімей, а також удосконалення системи підтримки ветеранів. Після перемоги важливо буде створити законодавчий фундамент для відновлення країни та підтримки ветеранів.

— Допомога від волонтерів: що зараз вкрай потрібно? Взагалі, крім волонтерства, як можна цивільним підтримати військових?

— Запити до волонтерів приблизно однакові весь час: авто, дрони, тепловізори. Є певні сезонні потреби, які ми намагаємося завчасно закривати. Це маскувальні сітки, халати, певний одяг.

Насправді підтримати дуже легко, і простір тут великий: від повідомлень у месенджері до участі в соціальних проєктах, спрямованих на адаптацію військових. Хоча, як на мене, найголовніше, що можна зробити цивільному для себе і військового, — це почати готуватися до мобілізації.

— А з людського ресурсу кого бракує?

— Потреба в піхоті завжди є і буде. Це найпроблемніша ланка на будь-якій війні. Ще є великий дефіцит сержантського складу. Нам потрібно вчитися ефективно керувати людьми, і для цього ми маємо стимулювати людей підписувати контракти з ЗСУ.

— Колишні клієнти та колеги вас підтримують? 

— Так, звісно. Багато з них мені часто пишуть, донатять на збори та цікавляться, чим можуть допомогти. Відчуваю цю підтримку весь цей час, що перебуваю в ЗСУ.

— Ваш внутрішній юрист під час служби в ЗСУ вмикається? 

— Внутрішній юрист вмикається в разі потреби у вирішенні правових питань, зокрема якщо це стосується ветеранів або правил служби. Намагаюся дивитися на речі без упереджень та власної оцінки. Навички моєї професії тут мені сильно допомагають.

— Яка ваша оцінка діям окупантів? Чи реально побачити на лаві підсудних живих путіна, шойгу та їхніх рядових посіпак? Якщо ні, то яке їхнє майбутнє?

— Діям окупантів немає виправдання, і вони повинні бути притягнуті до відповідальності. Справедливий суд може вирішити їхню долю. Звісно, я хотів би цього, але цілком розумію, що світ уже ввійшов у стадію третьої світової війни, і варіантів її закінчення дуже багато. Тому я не думаю, що і як може бути. Фокусуюсь на тому, що є.

— Україна має право атакувати цілі на території росії та воєнні цілі на території інших країн (умовні шахедні заводи)?

— Так, звісно. Ми маємо переносити війну на територію ворога. Подивіться на динаміку “бавовни” в окупованому Криму та деяких частинах росії. Майже щодня десь щось прилітає по них, і кожен такий приліт — це маленький крок до перемоги.

— Шкоду, яку заподіяли росіяни, вони відшкодують, як думаєте? Скільки часу на це піде?

— Залежно від того, як ми закінчимо цю війну. За різних варіантів або ми нічого не отримаємо, або вони будуть виплачувати репарації багато десятків років.

— Чому українська армія має дотримуватися звичаїв війни та інших правил?

— Україна має дотримуватися звичаїв війни і правил, оскільки це визначено міжнародними договорами і це важливо для збереження моралі та справедливості. Ми розуміємо, що це дуже важливо і для нас самих, і для наших союзників. Не втратити честь перед самим собою та не піддатися емоціям у певні моменти – це і є перемога.

— Чи існують у світі дієві запобіжники війни? І чи реально їх створити?

— Запобіжники війни включають дипломатію, міжнародні угоди, спроби вирішення конфлікту мирними засобами. Створити їх можливо, але це складне завдання.

— Чому Україна переможе?

— Україна переможе завдяки її сильному духу та об’єднаності громадян, а також підтримці міжнародної спільноти. У нас нема інших варіантів. Ми маємо кожного дня йти до цієї перемоги.

— Настане день — закінчиться війна: що будете робити в день перемоги, планували вже? Яку незавершену справу з попереднього життя завершите одразу після перемоги?

— Приїду до своєї родини, яка за час війни стала більшою. Обійму дружину, дітей. Буду з ними. Ця думка мотивує мене кожного дня. Зі справ лише одна — добудувати будинок.

(Бесіду вела Марина Бахолдіна, «Юридична практика»)

 

Від редакції: проєкт «Юристи в армії» — історії правників, які, незалежно від посад та регалій, взяли зброю до рук та стали на захист України. Ми переконані, що кожен, хто щось робить на користь української перемоги — на передовій чи в тилу, — по-своєму борець за незалежність України. Ми поважаємо кожну працю, яка наближає Україну до перемоги. Ми переконані, що юристів, які взяли зброю до рук, сотні й тисячі. Ми будемо вдячні нашим читачам за інформацію про правників, які можуть стати героями рубрики «Юристи в армії».