Щодо (не)набуття статусу підозрюваної особи без повідомлення про підозру за допомогою МПД — блог адвоката Семена Ханіна

Шановна колегія суддів АП ВАКС у своїй ухвалі у справі № 991/8642/23 від 15.02.2024, обґрунтовуючи, чому, на їх погляд, Особа_1 (що перебувала на час складення повідомлення про підозру закордоном та була на консульському обліку) набула статусу підозрюваної особи без повідомлення про підозру за допомогою МПД, зазначила таке:

«25.07.2023 року Особа_1 перетнув державний кордон у пункті пропуску <…> та на момент оголошення розшуку на територію України не повертався. У зв’язку з тим, що станом на день складання повідомлення про підозру Особа_1 (26.09.2023) його місце перебування органу досудового розслідування було невідоме, повідомлення про підозру йому було вручено у спосіб, передбачений КПК України для вручення повідомлень. <…> Така позиція узгоджується із правовою позицією, висловленою в ухвалі Касаційного кримінального суду Верховного суду від 24.01.2023 (справа № 369/3820/17)».

Не погоджуючись із зазначеним висновком колегії, вважаю доцільним висловити окрему думку.

З урахуванням ч. 1 ст. 566, ч. 8 ст. 135, ч. 7 ст. 135, ч. 1 ст. 278, ч. 1 ст. 42 КПК України, Закону України «Про порядок виїзду з України та в’їзду в Україну громадян України», постанови Кабінету Міністрів України № 85 від 29.01.2020 про «Деякі питання обліку громадян України, які проживають за межами України», Закону України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні», Закону України «Про ратифікацію Європейської конвенції про взаємну допомогу у кримінальних справах, 1959 рік, та Додаткового протоколу 1978 року до Конвенції» Особа_1 у визначений законом спосіб про підозру не повідомлений, статусу підозрюваного не набув, а також є таким, що про виклик у законному порядку не повідомлявся.

В оскаржуваній ухвалі слідчий суддя зазначив таке: «При цьому слідчий суддя відхиляє доводи сторони захисту, що повідомлення про підозру Особа_1 мало бути надіслане органом досудового розслідування за правилами ч. 7 ст. 135 КПК, тобто з використанням інструментів міжнародного співробітництва, оскільки Особа_1 станом на час складання повідомлення про підозру проживав за кордоном та перебував на консульському обліку в Генеральному консульстві України …, підтвердженням чого є відповідна довідка. <…> З наданих стороною захисту документів не вбачається, що сторона обвинувачення станом на 26.09.2023 була обізнана про те, що Особа_1 у встановленому законодавством України порядку змінив своє місце проживання та зареєструвався за певною адресою у …,  за якою могло бути скеровано повідомлення про підозру».

Тобто слідчий суддя погоджується,  «що Особа_1, у встановленому законодавством України порядку змінив своє місце проживання та зареєструвався за певною адресою у …,  за якою могло бути скеровано повідомлення про підозру». Але зазначає, що сторона захисту не надала доказів, що сторона обвинувачення станом на 26.09.2023 була обізнана про це!

Згідно з довідкою про перебування на консульському обліку Особа_1 перебуває на консульському обліку в Генеральному консульстві України в … з 12.09.2023. Законодавство України не покладає обов’язку на громадянина України після постановки на консульський облік повідомляти якийсь невичерпний перелік державних установ України, у тому числі САП чи НАБУ. Слід зазначити, що згідно зі ст. 19 Конституції України «правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством». Водночас станом на 12.09.2023 Особа_1 не мав жодного процесуального статусу у жодному кримінальному провадженні.

Слід зазначити, що в засіданні сторона обвинувачення підтвердила, що вже після складення повідомлення про підозру Особа_1 26.09.2023 перевірила по базі «Аркан» виїзд Особа_1 за кордон та отримала від МЗС відповідь на свій запит, де було підтверджено перебування Особа_1 на консульському обліку в Генеральному консульстві України в … з 12.09.2023. Тобто сторона обвинувачення мала всі можливості здійснити це й до складення повідомлення про підозру, але в силу незрозумілих причин це не здійснила.

Також варто зазначити, що до виїзду за кордон Особа_1 був внутрішньо переміщеною особою, що підтверджується довідкою. У довідці вказано фактичне місце проживання. Потрібно зауважити, що сторона обвинувачення навіть не намагалася вручити повідомлення про підозру за вказаною адресою. У засіданні сторона обвинувачення пояснила це відсутністю в України єдиного реєстру внутрішньо переміщених осіб, що спростовується ст. 4-1 «Єдина інформаційна база даних про внутрішньо переміщених осіб» Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб». На жаль, і цьому факту слідчий суддя та суд не надали оцінку.

Така позиція не узгоджується з правовою позицією, висловленою в ухвалі Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 24.01.2023 (справа № 369/3820/17). У вказаній ухвалі ВС зазначає таке:

«При цьому в органу досудового розслідування була відсутня можливість надіслати повідомлення про підозру та про зміну підозри за місцем реєстрації …, оскільки з … поштові відправлення з материкової частини України АР Крим не приймалися та не поверталися у зворотному напрямку.

Органом досудового розслідування за вказаних обставин виконати положення законодавства про ознайомлення громадянина з підозрою особисто було неможливо, як і без оцінки факту надіслання йому повідомлення про підозру за останнім відомим місцем його проживання та факту його вручення, оскільки інакше було б неможливим оголосити його в розшук (розшук свідка чинним КПК не передбачений), провести спеціальне досудове розслідування тощо. Завдання кримінального провадження, передбачене ст. 2 КПК України, не було б виконаним та мало б місце уникнення особою кримінальної відповідальності».

У цьому випадку орган досудового розслідування мав можливість виконати положення законодавства про ознайомлення з підозрою особисто! Адже Особа_1 перебував у європейській країні, а не в АР Крим, та його не було повідомлено про підозру за фактичним місцем проживання внутрішньо переміщеної особи.

За таких обставин Особа_1 не набула статусу підозрюваної особи в розумінні КПК України.

Блог — матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Як незалежне видання, «Юридична практика» може публікувати статті, що мають дискусійний характер або стосуються тих чи інших спірних питань. Точка зору редакції “ЮП” може не збігатися з поглядом автора блогу.