Рішення ЄСПЛ «Комар проти України»: непрофесійність суду чи умисне ігнорування вимог Конвенції — блог адвоката Дениса Бугая

Деякі міжнародні правові конструкції стали фундаментом української юстиції. Рішення, ухвалені проти Бельгії, Сполученого Королівства Великої Британії, Франції, Німеччини та Іспанії є чи не основним допоміжним інструментом під час оцінювання обставин справи та обрання запобіжного заходу.

Водночас в окремих випадках вітчизняні судді ігнорують практику ЄСПЛ у рішеннях проти України.

Ба більше, деколи суд залишає поза увагою рішення ЄСПЛ, яким встановлено факт порушення конвенційних прав і свобод людини з боку цього самого суду та суддів.

Рішення «Комар проти України» як стандарт справедливого судочинства

Нещодавно ЄСПЛ прийняв рішення у справі «Комар та інші проти України» (“Case of Komar and others v. Ukraine”).

Суд встановив, що судді України ігнорують вимоги Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а саме ч. 1 ст. 6 (порушення права на справедливий суд), під час розгляду питань про застосування та продовження запобіжного заходу.

Це провадження було відкрито за 7 ідентичними за своєю суттю та змістом заявами осіб, щодо яких обрано запобіжні заходи в різних судах України. Халатне ставлення суду при обранні та продовженні запобіжних заходів відоме сотням адвокатів України.

Однозначно аргументи цього рішення матимуть вплив на сотні справ, що ведуться українськими правниками. А сам документ стане одним із найцитованіших рішень ЄСПЛ.

Однією із заяв, що розглядалася Судом, є звернення обвинуваченого, справа якого перебуває в Шевченківському районному суді Львова.

Заява стосувалася надмірної тривалості тримання під вартою під час досудового розслідування, а також низки інших порушень, допущених судом.

Як результат, ЄСПЛ визнав порушення права на справедливий суд у зв’язку з:

• використанням судом припущень під час обрання та продовження запобіжного заходу;
• ненаданням оцінки можливості застосування інших, більш м’яких, запобіжних заходів;
• наведенням та повторенням судами під час розгляду справи підстав, які з часом стали неналежними;
• ненаданням оцінки особистого становища заявника для зменшення ризику вчинення повторного правопорушення, змови чи втечі;
• нездійсненням провадження з належною ретельністю, що призвело до надмірної тривалості тримання під вартою.

Ігнорування власних порушень як негативна традиція українського судочинства

Повернемось до ситуації, що відбулася з одним із заявників у справі «Комар проти України».

Справа перебувала на розгляді в Шевченківському районному суді Львова. Колегія суддів ухвалила низку рішень про призначення та продовження запобіжного заходу обвинуваченому.

Зі свого боку, обвинувачений звернувся до ЄСПЛ, який визнав рішення колегії Шевченківського суду таким, що порушує вимоги Конвенції.

Навіть після цього колегія суддів щодо згаданого обвинуваченого 13.07.2023 виносить аналогічне рішення, що вже було визнане Європейським судом як протиправне.

Про що свідчить така поведінка суддів? Це умисне нехтування та зневага до стандартів правосуддя ЄСПЛ чи все ж таки непрофесійність? Можливо, не було часу ознайомитися з рішенням колег зі Страсбургу?

Згадані судді дотримуються аналогічної практики й в інших провадженнях, що перебувають в них на розгляді, зокрема в справі проти керівників Української асоціації футболу.

Суд під час розгляду запобіжного заходу:

• відмовився досліджувати питання обґрунтованості підозри;
• не встановив фактів, натомість обмежився лише припущеннями щодо можливого порушення обов’язків, встановлених попереднім запобіжним заходом;
• не дослідив питання наявності ризиків у межах кримінального провадження;
• не оцінив можливості застосування більш м’якого запобіжного заходу;
• жодним чином не взяв до уваги наслідки такого арешту відносно третіх осіб.

Таке грубе нехтування положеннями Конвенції та КПК України обов’язково стане предметом перегляду ЄСПЛ.

Знання Конвенції та практики Європейського суду з прав людини має стати одним із ключових кваліфікаційних критеріїв під час призначення суддів на посади, їх оцінювання та розгляду дисциплінарних проваджень щодо них. Усі випадки ігнорування європейської практики повинні призводити до відповідних наслідків.

Зі свого боку, адвокати мають звертати увагу ВККС та ВРП на всі випадки таких порушень. Це більше ніж питання розгляду конкретних справ. Це питання формування правосуддя європейського рівня в Україні.

Автор: Денис Бугай, партнер VB PARTNERS