Реформу АРМА розпочато, але головне – попереду

Днями Президент підписав ухвалений Верховною Радою законопроєкт № 5141, який дає старт реформі АРМА шляхом внесення змін до профільного закону.

Однією з найбільш важливих новацій прийнятого закону є врегулювання підстав та механізму реалізації арештованого майна. У початковій редакції нардепи пропонували уповноважити АРМА на реалізацію майна лише після остаточного вироку суду, що фактично блокувало цю функцію взагалі, оскільки за весь час діяльності органу було виконано лише 1 остаточний вирок щодо активу. Тож у фінальній редакції законопроєкту відображено компромісний підхід: АРМА зможе реалізувати до вироку арештоване рухоме майно (яке становить близько половини переданих Агентству активів) на підставі ухвали суду. Тобто, якщо суд вирішить, що управляти певним майном потрібно саме шляхом його реалізації на торгах, АРМА зможе продати таке майно (котре швидко псується, швидко втрачає вартість або утримання якого протягом 1 року коштує дорожче, ніж половина вартості самого активу). Кошти від продажу потрапляють на банківський депозит і після скасування арешту повертаються власнику майна разом ыз відсотками, а вразі конфіскації – перераховуються в бюджет. Такий механізм дає змогу зберегти до вироку вартість тих активів, з якими АРМА об’єктивно не може зробити нічого іншого, окрім як реалізувати на аукціоні.

Отже, зміни вирішують кілька важливих проблем. По-перше, знімається проблема законності реалізації арештованого майна – продаж відбуватиметься за рішенням суду у визначених законом випадках. По-друге, судове рішення (ухвала) не є вироком, на який можна чекати багато років. По-третє, реалізація рухомого майна під час арешту дасть змогу уникнути його знищення та знецінення, а держава в особі АРМА не витрачатиме десятки мільйонів бюджетних коштів на зберігання цих активів.

Що стосується нерухомості, то її реалізація відбуватиметься тільки після обвинувального вироку суду та конфіскації. І це повністю відповідає актуальній практиці АРМА, яке протягом останніх двох років не реалізувало жодного об’єкта нерухомого майна.

Інше нововведення стосується порогового значення вартості активів, які мають передаватися в управління АРМА. У першому варіанті законопроєкту цей поріг пропонувалося підняти до 500 прожиткових мінімумів (близько 1,2 млн грн), що б зменшило обсяги передання активів до АРМА  та унеможливило збереження того майна, вартість якого не дотягувала до встановленого рівня. До того ж підняття межі вартості суперечило перехідним положенням закону про АРМА, де прямо вказано на необхідність поступового зниження порогового значення. Тож в ухваленій парламентом редакції документа вказано 200 прожиткових мінімумів як нижню межу вартості активів, що можуть передаватися в АРМА. Завдяки цьому відповідні норми закону про АРМА та КПК України, між якими тривалий час існувала колізія, було синхронізовано.

Не менш важливі зміни торкнулися й порядку повернення активів власникам після скасування арештів. Сьогодні АРМА зобов’язане повернути актив протягом 3 днів із моменту отримання від суду ухвали про скасування арешту в паперовому вигляді, незалежно від того, чи є вона в Реєстрі судових рішень. Як показує досвід, повернути актив за 3 дні в більшості випадків практично неможливо, а відсутність багатьох ухвал у Реєстрі на момент повернення загрожує потраплянням до АРМА неавтентичних документів. Тому оновлене законодавство пролонгує строк для повернення активів до 10 робочих днів, точкою відліку яких є поява судової ухвали в Реєстрі. Крім того, АРМА більше не буде зобов’язане чекати надходження ухвали виключно від суду, надання Агентству її копії іншими сторонами кримінального провадження теж вважатиметься підставою для повернення активу.

Варто зазначити, що успішні спроби реформувати законодавство про АРМА не обмежуються законопроєктом № 5141. Нещодавно парламент ухвалив також законопроєкт № 5309, який запроваджує особливий порядок відбору управителів для стратегічних активів. Для подібних активів (“Мотор Січ”, Одеський НПЗ, Донецькоблгаз та ін.) управителі обиратимуться урядом з-поміж ефективних держпідприємств, що гарантує відповідальність держави за збереження і функціонування критично важливих об’єктів економіки.

Конструктивний потенціал перелічених законодавчих новацій не підлягає сумніву, однак усі окреслені зміни далеко не вичерпують комплекс реформ, необхідних для максимально ефективного втілення політики з управління арештованими активами в Україні.

Насамперед АРМА потребує запровадження механізму планування арешту активів в частині їх передання в управління Агентству. Оскільки для отримання результату важлива не лише ефективна управлінська діяльність, але й придатні для неї активи, які мають бути ліквідними та підлягати поверненню в легальний економічний оборот. А для цього правоохоронцям і суддям перед переданням активів в управління доречно консультуватися з АРМА щодо можливостей їх прибуткового використання або продажу. До АРМА слід передавати ті активи, якими можливо найбільш ефективно управляти саме за допомогою наявних в Агентства повноважень.

Ба більше, без обов’язкових консультацій з АРМА малодієвими будуть і прийняті до закону зміни, які надають судам виключне право визначати для Агентства спосіб управління активами. Можна навести безліч прикладів, коли подібні визначення є некоректними, скажімо, у випадку передання для управління (не для реалізації!) медичних масок, врожаїв сої та інших зернових тощо.

Нагальною проблемою для АРМА є також розблокування управління корпоративними правами та цінними паперами. Через норму профільного закону, яка вимагає від управителя такими активами отримувати згоду власника для будь-яких дій, бюджет держави втрачає сотні мільйонів гривень дивідендів. Водночас у Реєстрі арештованих активів нині налічується близько 5 тис. записів про акції та корправа.

Суттєвою перешкодою для стабільності арештів та, як наслідок, стабільності управління арештованими активами сьогодні є можливість блокувати арешт у кримінальному провадженні шляхом подання позовів у цивільному або господарському судочинстві. Рішення проблеми полягає у запровадженні пріоритету кримінального арешту, що ліквідує головний інструмент юридичного саботажу управління активами.

Важливо, що ці та низка інших новел вимагають внесення змін не лише до закону про АРМА, а, зокрема, до Кримінального процесуального, Цивільного, Адміністративного кодексів тощо. Управління арештованими активами є складною діяльності на межі економіки і права, кримінальних розслідувань і легального підприємництва, захисту державного інтересу і прав приватних власників. Тому реформа законодавства, яке регулює цю діяльність, не може бути фрагментарною, половинчастою чи спрямованою на вирішення окремих проблем на користь окремих сторін. Народні депутати вже поклали початок комплексній реформі АРМА, і наразі вкрай важливо продовжити докладати зусиль для реального збільшення доходів держави від управління корупційними та іншими незаконними активами.

Автор:

Дмитро Жоравович, т.в.о. голови АРМА, кандидат юридичних наук