Про четвертий огляд судової практики КАС ВС щодо трансфертного ціноутворення

Вячеслав Кругляк, партнер, керівник практики податкового права та трансфертного ціноутворення АО AZONES

Євген Курілов, менеджер практики податкового права та трансфертного ціноутворення АО AZONES

Верховний суд 22 лютого 2024 року оприлюднив четвертий випуск огляду судової практики Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду щодо трансфертного ціноутворення (рішення, внесені до ЄДРСР у період із 2018 року до серпня 2023 року) (далі – КАС ВС та ТЦ відповідно).

Огляд доступний за посиланням: https://supreme.court.gov.ua/userfiles/media/new_folder_for_uploads/supreme/ogliady/Ohliad_transfertne_tsinoutvorennia(2018-serpen_2023).pdf.

КАС ВС із листопада 2020 року оприлюднює огляди судової практики щодо питань зі сфери ТЦ. Наразі КАС ВС сформував та оприлюднив огляди судової практики в частині питань ТЦ (станом на 23.12.2024):

• від 22.02.2024 – огляд щодо ТЦ із 2018 року до серпня 2023 року;
• від 06.07.2023 – огляд щодо ТЦ із 2020 року до червня 2023 року;
• від 13.09.2021 – огляд щодо ТЦ за 2021 рік;
• від 18.11.2020 – огляд у сфері ТЦ та міжнародного оподаткування.

Також окремі судові справи у сфері ТЦ розглядалися КАС ВС у загальних періодичних оглядах судової практики. Звернемо увагу, що значна кількість судових справ із питань ТЦ неодноразово згадувалась в низці оглядів судової справи.

Впровадження в українське законодавство з 2013 року норм щодо ТЦ та їх застосування мають результатом формування вітчизняної судової практики у цій галузі податкового законодавства. Судова практика є однією з найсуттєвіших складових частин створення практики з питань ТЦ. Фактично, як уже згадувалось у статті «Судова практика щодо контролю за трансфертним ціноутворенням в Україні» («Юридична практика» за 14.11.2023; підготовлено із врахуванням попереднього (третього) огляду судової практики КАС ВС щодо ТЦ із 2020 року до червня 2023 року від 06.07.2023), винесення рішень КАС ВС із питань ТЦ набуло системного характеру у 2020 році.

Питаннями в більшості судових справ у сфері ТЦ є оскарження правомірності обрання методу ТЦ, інформаційних джерел та зіставних операцій (компаній), проведення коригувань для досягнення зіставності тощо.

Четвертий огляд судової практики з питань ТЦ дає змогу ознайомитись із актуальною судовою практикою з питань ТЦ на прикладі тринадцяти судових справ, зокрема, щодо:

• визнання господарських операцій контрольованими (п’ять справ);
• реалізації принципу «витягнутої руки» (чотири справи);
• особливостей звітування про КО (дві справи);
• податкового контролю (дві справи).

У цілому в оглядах судової практики, що охоплюють 2018 рік – серпень 2023 року, згадано 35 постанов КАС ВС, що стосуються питань ТЦ. На жаль, до останнього огляду судової практики (від 22.02.2024) включено лише три випадки, які раніше не включались до оглядів судової практики КАС ВС (як тематичних – із питань ТЦ, так і загальних оглядів).

Цими трьома судовими справами є такі.

Постанова ВС від 13.07.2023 у справі № 640/847/19

Предметом спору була належність до КО виплати юридичною особою заробітної плати своєму працівникові фізичній особі – нерезиденту, який є пов’язаною особою і має частку в статутному капіталі товариства в розмірі 25 %. У цій справі Верховний Суд вказав, що умовою застосування методології та процедур ТЦ є необхідність встановлення зіставних неконтрольованих операцій. Відповідно до підп. 39.1.2 п. 39.1 ст. 39 Податкового кодексу України  обсяг оподатковуваного прибутку, отриманого платником (який бере участь в одній чи більше КО), відповідає принципу «витягнутої руки» (далі – Кодекс та ПВР відповідно), якщо умови зазначених операцій не відрізняються від умов, що застосовуються між непов’язаними особами у зіставних неконтрольованих операціях. У разі відсутності або недостатності інформації про окремі неконтрольовані операції для визначення показників рентабельності можна використовувати фінансову інформацію юридичних осіб, які провадять діяльність, зіставну з контрольованою операцією (за умови наявності інформації, що зазначені юридичні особи не здійснюють операції з пов’язаними особами). Визначення зіставності юридичних осіб виконують з урахуванням їхньої галузевої специфіки та відповідних видів діяльності, що здійснюються в зіставних з контрольованою операцією економічних (комерційних) умовах.

Враховуючи наведене, представники судової влади дійшли висновку щодо неможливості поширення правил ТЦ на трудові відносини та зазначили, що джерела інформації, визначені в ст. 39 Кодексу, мають надавати можливість зіставити комерційні та фінансові умови операцій. Цього немає у випадку трудових відносин, тому неможливо провести зіставлення операцій та застосувати методи визначення дотримання у КО відповідності принципу «витягнутої руки» (далі – ПВР та методи ТЦ відповідно).

Постанова ВС від 11.07.2023 у справі № 804/2961/17

Предметом спору було питання необхідності віднесення за певних умов до КО та відображення у звіті про КО безоплатного передання нерезиденту рекламної продукції. Згідно з позицією Верховного Суду обов’язковою вимогою для віднесення господарських операцій до контрольованих є можливість їх впливу на об’єкт оподаткування податком на прибуток підприємств платника, коли однією зі сторін є нерезидент, зареєстрований у державі (на території), що включена до переліку держав (територій), затвердженого Кабінетом Міністрів України (постанова КМУ від 27.12.2017 № 1045 «Про затвердження переліку держав (територій), які відповідають критеріям, установленим підпунктом 39.2.1.2 підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 Податкового кодексу України, та визнання таким, що втратило чинність, розпорядження Кабінету Міністрів України від 16 вересня 2015 р. № 977»). Якщо витрати від операцій з придбання рекламної продукції, безоплатно переданої нерезиденту, були відображені у складі витрат на збут у період безоплатного передання рекламної продукції, то таке передання впливає на визначення фінансового результату оподаткування, а цей результат підлягає відображенню у фінансовій звітності відповідно до НП(С)БО або МСФЗ, що є об’єктом оподаткування податком на прибуток підприємств. Враховуючи зазначене, колегія суддів визнала правильним висновок суду апеляційної інстанції, що господарські операції, які були предметом спору, є контрольованими відповідно до вимог ст. 39 Кодексу.

Постанова ВС від 20.02.2018 у справі № 820/6318/16

Предметом спору була наявність (відсутність) у платника податків обов’язку подавати звіт про КО за 2015 рік в електронній формі. Верховний Суд визначив, що для подання звіту про КО встановлена спеціальна процедура, згідно з якою звіт про КО подається лише засобами електронного зв’язку в електронній формі. Надіслання звіту про КО засобами поштового зв’язку на оптичному носієві згідно з приписами законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» і «Про електронний цифровий підпис» не виключає встановленого податковим законодавством обов’язкового порядку направлення вказаної звітності саме засобами електронного зв’язку.

Ця справа привертає окрему увагу тим, що вказана постанова Верховного Суду від лютого 2018 року (незважаючи на те що питання, порушене в ній, не є поширеним у судовій практиці з питань ТЦ) в оглядах судової практики ВС вперше згадується через шість років після її прийняття.

Очікуємо на наступні огляди судової практики КАС ВС щодо трансфертного ціноутворення. Із серпня 2023 року вже минуло майже пів року. А поки що занурюємось у справи, які вже наявні в оприлюднених оглядах судової практики, досліджуємо їх, міркуємо та використовуємо.

 

Корисним для дослідження наявної судової практики з питань ТЦ також може бути рішення КАС ВС у вигляді ухвали від 21.11.2023 у справі № 200/4921/20-а з оскарження результатів перевірки дотримання ПВР ПрАТ «ММК ім. Ілліча», яке окремо розглядалось у статті за авторством Вячеслава Кругляка «Дотримання принципу «витягнутої руки»: судова практика з питань трансфертного ціноутворення» («Юридична практика» за 26.12.2023).