Представництво в господарському процесі та відшкодування витрат на адвоката — огляд практики КГС ВС за три роки

Верховний Суд підготував огляд судової практики щодо представництва інтересів учасників у господарському процесі, коли таке представництво здійснюється адвокатом та юридичною особою в порядку самопредставництва.

В огляді зібрано практику Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду за період із січня 2018 року до березня 2021 року.

ВС нагадує, що актуальність питання представництва пов’язана, зокрема, з тим, що 30 вересня 2016 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» від 02.06.2016 № 1401-VIII.

Зміни, окрім іншого, закріплювали особливе місце адвокатури в системі органів правосуддя та нові засади функціонування інституту представництва особи в суді.

За положеннями Господарського процесуального кодексу України, сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь в судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

Представником у суді може бути адвокат або законний представник (частина 1 статті 58 ГПК України).

Водночас частиною 4 статті 60 ГПК України, яка є спеціальною нормою процесуального закону щодо належного підтвердження повноважень представника в суді, передбачено, що повноваження адвоката як представника підтверджуються:

• довіреністю,
• ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Лише два ці документи можуть підтверджувати право адвоката на:

• участь у судовому процесі,
• підписання заяв, скарг, клопотань,
• здійснення інших процесуально значущих дій.

Збірка містить узагальнення правових позицій, висловлених КГС ВС, розподілені за такими групами:

• Поняття представництва особи в суді. Процесуальні форми реалізації повноважень з представництва.
• Порядок запровадження інституту виключного представництва в судах адвокатами.
• Представництво в суді у справах, провадження у яких розпочато до набрання чинності Законом України від 02.06.2016 № 1401-VІІІ «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», тобто до 30.09.2016.
• Документи, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги та підтверджують наявність у представника статусу адвоката.
• Самопредставництво в суді органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, інших юридичних осіб незалежно від порядку їх створення.

Також виокремлено підбірки рішень, у яких відображено:

• винятки із загального правила щодо здійснення представництва в суді адвокатом,
• питання відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення щодо відшкодування охоплюють такі аспекти:

• процесуальні етапи відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу;
• види судових витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають компенсації;
• попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу;
• визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами;
• необхідність подання заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу;
• необхідність доказування суми судових витрат на професійну правничу допомогу, про відшкодування якої заявляє учасник справи;
• зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу;
• розподіл суми витрат на професійну правничу допомогу.

Аналіз судової практики Верховного Суду за період із січня 2018 року до березня 2021 року дає підстави для висновку, що із запровадженням виключного права на здійснення представництва іншої особи в суді адвокатом та прийняттям нової редакції ГПК України перед учасниками судової справи, законними представниками, адвокатами та суддями постали деякі практичні питання, тому цей аналіз підготовлено з метою:

• показати, як формувалася та розвивалася практика застосування суддями КГС ВС законодавства, що визначає особливості представництва учасників у господарському процесі,
• сприяти забезпеченню сталості та єдності судової практики із вказаних питань.