Практика ЄСПЛ: питання безсторонності суду під час розгляду справи без сторони обвинувачення

Відсутність сторони обвинувачення під час апеляційного перегляду судом постанови про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення за умови дотримання об’єктивного та суб’єктивного критеріїв безсторонності суду не порушує статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

На такий висновок Європейського суду з прав людини, зроблений у справі «FIGURKA v. Ukraine» (№ 28232/22), звертає увагу Верховний Суд.

Обставини справи

• У листопаді 2020 року поліція стосовно заявника склала протокол про адміністративне правопорушення за частиною 1 статті 130 КУпАП через керування транспортним засобом з ознаками сп’яніння й відмову заявника пройти огляд на визначення стану сп’яніння.
• Районний суд, розглянувши справу за відсутності сторін, визнав особу винною та призначив покарання у вигляді штрафу в розмірі 10 200 грн з позбавленням права керування автомобілем на 1 рік.
• Апеляційний суд, розглянувши справу за участю заявника та його адвоката і без участі сторони обвинувачення, допитавши заявника, дослідивши письмові матеріали справи й відеозаписи з нагрудних камер працівників поліції, залишив без змін постанову суду першої інстанції.

Звертаючись в ЄСПЛ, заявник вважав, що відсутність сторони обвинувачення під час розгляду апеляційним судом його скарги ставила під сумнів безсторонність цього суду, що є порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Висновки ЄСПЛ

ЄСПЛ вказав на усталену практику, згідно з якою наявність безсторонності для цілей п. 1 ст. 6 Конвенції визначається відповідно до суб’єктивного критерію, де враховуються особисті переконання та поведінка конкретного судді, тобто наявність у судді будь-яких особистих упереджень або необ’єктивності в певній справі, а також відповідно до об’єктивного критерію, тобто чи забезпечував сам суд, зокрема його склад, достатні гарантії для виключення будь-яких законних сумнівів у його неупередженості.

Суд наголосив, що відсутність сторони обвинувачення у провадженні дійсно може порушити питання безсторонності суду та створити труднощі в реалізації обвинуваченим своїх прав.

Проте не побачив ознак того, що апеляційний суд за відсутності сторони обвинувачення взяв на себе її функції. Окрім того, заявник не був позбавлений свободи, на власний розсуд обрав собі захисника та мав повну можливість підготувати свій захист.

ЄСПЛ також урахував предмет цієї справи, який стосувався незначного порушення правил дорожнього руху, за яке не передбачено покарання у вигляді позбавлення волі, а це категорія правопорушень, до яких гарантії ст. 6 Конвенції в її кримінальному аспекті з повною суворістю не застосовуються. На думку ЄСПЛ, заявник не вказав на жодні конкретні обставини, які б змусили його засумніватися в неупередженості апеляційного суду.

Також читайте: АП ВАКС пом’якшила вирок судді
Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області