«Овчаренко і Колос проти України» – ЄСПЛ виніс рішення у справі екссуддів КСУ

Європейський суд з прав людини виніс рішення у справі «Овчаренко і Колос проти України», про це повідомляє видання «Європейська правда».  Нагадаємо, що у лютому 2014 році після втечі Януковича ці судді – В’ячеслав Овчаренко та Михайло Колос, а також Анатолій Головін, Марія Маркуш та Олександр Пасенюк – були звільнені  постановою Верховної Ради України «Про реагування на факти порушення суддями Конституційного Суду України присяги судді».

Це рішення парламенту мотивувалось тим, що, зокрема, 30 вересня 2010 року КСУ виніс рішення № 20-рп/2010 у справі за конституційним поданням 252 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Закону України «Про внесення змін до Конституції України» від 8 грудня 2004 року № 2222-IV (справа про дотримання процедури внесення змін до Конституції України), якою «неконституційним способом привласнив повноваження Верховної Ради України, змінив Конституцію України».

У липні 2015 року В’ячеслав Овчаренко та Михайло Колос звернулися до ЄСПЛ, стверджуючи, що їх звільнення було необґрунтованим і мало прихований мотив. Судді посилались на статті 6 (право на справедливий судовий розгляд), 8 (право на повагу до приватного і сімейного життя) та 18 (обмеження застосування обмежень прав) Конвенції.

ЄСПЛ у своєму рішенні визначив, що було порушення статті 8 і пункту 1 статті 6 щодо права на незалежний і безсторонній суд та права на вмотивоване судове рішення.

«Зокрема, питання про те, чи було їх звільнення сумісним із конституційними гарантіями незалежності суддів, включаючи питання функціонального імунітету суддів Конституційного Суду, що обмежує обсяг їх юридичної відповідальності за результати їх голосування як членів Конституційного Суду, потребувало розгорнутої відповіді. Воно не могло бути мовчазно відкинуте і мало бути детально розглянуте. Оскільки цього не було зроблено, рішення про звільнення заявників не можна вважати достатньо обґрунтованими», – йдеться у рішенні.

Водночас Суд відхилив як явно необґрунтовану скаргу заявників за статтею 18 Конвенції, не бувши переконаним у наявності прихованого мотиву з боку органів влади.

Суд вирішив, що встановлення порушення саме собою є достатньою справедливою сатисфакцією за будь-яку моральну шкоду, якої зазнали заявники. Жодної фінансової компенсації рішенням не передбачено.