Особливості захисту в антикорупційних провадженнях обговорювали на форумі «Юридичної практики»

Останні практикотворчі правові позиції ВАКС, ключові розбіжності в практиці перегляду рішень ВАКС Верховним Судом, процесуальні наслідки мобілізації учасників процесу, а також багато інших важливих питань, пов’язаних із захистом клієнтів в антикорупційних кримінальних провадженнях, учасники Legal Anti-Corruption Forum обговорювали в рамках другої панелі. Модерував сесію В’ячеслав Краглевич, партнер EQUITY.

Олександр Семенников, голова Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду, розкриваючи тему процесуальних наслідків мобілізації учасників судового провадження, зосередився на положеннях статті 335 Кримінального процесуального кодексу України. Ця стаття передбачає, що в разі, якщо обвинувачений був призваний для проходження військової служби під час мобілізації у воєнний період, суд у такому випадку зупиняє судове провадження стосовно обвинуваченого до його звільнення з військової служби й продовжує провадження відносно інших обвинувачених, якщо воно здійснюється щодо кількох осіб. За словами спікера, стосовно інших учасників судового провадження мобілізація не викликає так багато запитань, як саме мобілізація обвинуваченого.

Так, станом на сьогодні в апеляційній палаті з 88 проваджень 8 проваджень зупинено на підставі саме зазначених положень законодавства. Фактичне застосування цих положень щодо зупинення судового провадження зводиться до двох підходів – імперативного та дискреційного. Ключевим моментом під час вирішення питання зупинення за дискреційним підходом є не відповідність фактичній ситуації призову, а саме існування тих обставин, що призводять до об’єктивної неможливості для обвинуваченого брати участь у судовому засіданні, зокрема в режимі відеоконференції. Інший підхід, якого дотримується більшість суддів, – імперативний, що передбачає безумовне застосування положень вказаної норми щодо зупинення провадження лише в разі засвідчення факту перебування особи у військовій частині чи несення ним військової служби. Таку позицію, як вказує спікер, детально виписано в постанові ВС у справі № 436/11055/21 від 21 листопада 2022 року.

Темою доповіді наступного доповідача – Катерини Широкої, судді Вищого антикорупційного суду, було питання застави як альтернативного запобіжного заходу та проблеми його застосування. За її словами, це сьогодні більше науковий підхід, який запропоновано з урахуванням практики Вищого антикорупційного суду, а також статистики. Так, за інформацією, яка була надана Українським центром суспільних даних у публікації за 2019 рік, до початку роботи ВАКС, із 2014 до 2018 року, в більшості рішень було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, домашнього арешту і особистого зобов’язання. Застава за вказаний період застосовувалася судами дуже рідко – у менш ніж 10% проваджень. На сьогодні тенденції потроху змінюються. Утім, за словами спікерки, застава повинна була би бути основним запобіжним заходом під час розслідування злочинів, не пов’язаних із застосуванням насильства. Адже широке використання застави є загальноприйнятою практикою в більшості розвинутих правових систем. В Україні в разі обрання тримання під вартою тенденцією вже є призначення альтернативного заходу у вигляді застави. Водночас «чиста» застава призначається досить рідко.

На сьогодні «чиста» застава залишається найбільш непопулярним запобіжним заходом. Так, протягом 2014-2018 років українськими судами застава як єдиний запобіжний захід застосовувалася менш ніж у 100 випадках на рік, водночас було винесено 2-5 тисяч ухвал слідчих суддів на рік про тримання осіб під варто. За оцінкою спікера, суди більш схильні застосовувати заставу як єдиний запобіжний захід щодо злочинів у сфері «економіки» та корупції, однак цей розмір все одно коливається в межах 10-15% від загальної кількості застосованих запобіжних заходів.

Наступний спікер, Віталій Положишник, керуючий партнер АО «Адрем», виступив із темою «Проблемні питання повідомлення про підозру та оголошення в розшук за відсутності особи». На думку пана Положишника, це сьогодні стало поширеним явищем. «Досудове розслідування триває, і органи повідомляють про підозру. Водночас виникає досить багато процедурних питань, адже дотримання належних процедур є одним із головних завдань кримінального процесуального законодавства», – вказує спікер. Якщо в питанні повідомлення про підозру не дотримано тих процедурних моментів, які передбачено КПК, настають відповідні правові наслідки, наприклад, ненабуття статусу підозрюваного, з іншими подальшими процесуальними наслідками. На переконання фахівця, повідомлення про підозру – це важливе процесуальне рішення, яке не повинно залишатись поза увагою насамперед слідчих суддів. Адже це не просто рішення, а стадія притягнення особи до кримінальної відповідальності. «Сьогодні кримінальне процесуальне законодавство детально регулює питання вручення повідомлень про підозру особі, яка фактично і фізично існує. Але коли особа відсутня, виникає певна неузгодженість норм законодавства», – констатує спікер. Письмове повідомлення про підозру може бути надіслано через пошту, вручено дорослому члену сім’ї, жеку або адміністрації місця роботи. Чи можуть бути використані інші способи? На переконання спікера, ні, адже важливе безпосереднє вручення, і тут не може бути застосовано чистої паралелі між порядком вручення повідомлень про підозру та порядком вручення повісток. Повістка про виклик може існувати в трьох формах: паперового документа, sms-повідомлення, а також телефонного повідомлення. Повідомлення про підозру ж не може існувати в жодній іншій формі, ніж у паперовій, наголошує експерт.

Ольга Шаповалова, партнерка Benchers Law Firm, у своїй доповіді присвятила увагу питанням запобіжних заходів у корупційних провадженнях та проблемам їх застосування.

За словами спікерки, наш Кримінальний процесуальний кодекс містить серйозний недолік, що стосується неможливості для сторони захисту оскаржити рішення слідчого судді про застосування процедури in absentia. Відповідно, захисник має зробити все необхідне ще на стадії обрання запобіжного заходу в порядку частини 6 статті 193 КПК, для того щоб у разі повідомлення про підозру в не передбачений процесуальним законодавством спосіб та необґрунтованого оголошення особи в міжнародний розшук можна було добитися, щоб у кримінальному провадженні дійсно відбувся справедливий судовий розгляд і особа за можливості брала участь у судовому засіданні. 

Пані Шаповалова торкнулась у своїй доповіді питання діяльності слідчих суддів, які розглядають клопотання про обрання запобіжного заходу і надалі будуть розглядати питання, пов’язані із застосуванням процедури in absentia. Таких актуальних питань, на думку спікерки, декілька:

• перевірка слідчим суддею порядку повідомлення про підозру;
• роль захисника в процедурі повідомлення про підозру його клієнту;
• перевірка перебування підозрюваної особи в міжнародному розшуку.

Практику перегляду рішень ВАКС Верховним Судом у своїй доповіді висвітлила інша спікерка форуму – Людмила Куса, партнер GRACERS. За її словами, цього тижня ВАКС уже навів статистику про винесення  загалом 101 вироку, 30 із яких були переглянуті Верховним Судом. Пані Куса звернула увагу на практику ВАКС, яка вже здобула підтримку Верховного Суду, а також позитивно оцінила високий рівень написання текстів рішень Вищого антикорупційного суду, які є надзвичайно мотивованими. Але як захисник, спікерка також звернула увагу колег на деякі проблеми, зокрема, навівши приклади висновків об’єднаної палати Касаційного кримінального суду ВС, викладених у постанові ВС від 04.10.2021 у справі № 724/86/20, постанові об’єднаної палати ККС ВС від 22.02.2021 у справі № 754/7061/15, постанові ККС ВС від 29.01.2020 у справі № 473/3712/18.

Завершив другу сесію виступ Євгена Грушовця, партнера Ario Law Firm, який поскаржився на деякі проблеми з підслідністю у справах НАБУ, навівши приклади з особистої адвокатської практики. На його думку, проблема неправильної територіальної підслідності у справах НАБУ впливає на багатьох учасників процесу. Але передусім – на захисників, потерпілих, підозрюваних та свідків. На переконання спікера, ця проблема шкодить також репутаційно нашій державі, адже якість розслідування та правосуддя в цих справах, які ведуться не з дотриманням територіального принципу, дуже низька. «Маніпуляції з підслідністю шкодять не лише локально, але й глобально Україні! – переконує Євген Грушовець і додає: – Боротися з цим негативним явищем можна шляхом безпосереднього залучення керівництва Офісу Генерального прокурора до цих питань».