Обшук в умовах карантину

2020 рік вніс корективи у звичний для нас темп роботи. Мова йде про пандемію. Поширення вірусу змусило як фізичних осіб, так і підприємства переглянути усталені погляди на процес роботи та механізми взаємодії керівник – працівник – клієнт. Новоприйняті Закони України  щодо боротьби з поширенням коронавірусної хвороби COVID-19 на території України надали можливість для працівників за рішенням роботодавця працювати вдома або отримати неоплачувану відпустку протягом всієї тривалості карантину.

Це стосується саме механізму роботи на підприємствах, установах, організаціях. Але ж які корективи пандемія внесла до кримінального процесу, зокрема і процесу проведення слідчих дій, що тісно пов’язані з місцем здійснення господарської діяльності, роботи або проживання окремих осіб? Мова йде про обшук.

Для прикладу: орган досудового розслідування звертається до суду з клопотання про дозвіл на проведення обшуку в приміщеннях, якими нібито користується фізична особа. Суд задовольняє це клопотання, а слідчий проводить обшук та вилучає значний обсяг майна і документів. Насправді маємо таку ситуацію: згаданими приміщеннями за договором суборенди користується товариство з обмеженою відповідальність, а вказана слідчим у клопотанні фізична особа не має жодного стосунку до вказаних приміщень, як і не має жодних повноважень на розпорядження документами вказаного товариства. Однак обшук проведено, документи вилучено. Тобто у такому випадку органом досудового розслідування фактично ототожнено конкретну особу з конкретними приміщеннями без наявних на те підстав.

Абсолютно аналогічна ситуація може виникнути під час вирішення питання надання дозволу на проведення обшуку за місцем роботи працівників. Оскільки в умовах карантину переважна більшість працює дистанційно, саме там і є робоче місце. Тобто орган досудового розслідування може вказувати, що речі та документи, які мають значення для кримінального провадження, перебувають саме в домоволодінні конкретної особи.  На практиці маємо свого роду прогалину, якою правоохоронці можуть користуватися для тиску не тільки на бізнес, але й на окремих працівників.

Чинне законодавство не містить норм, які б чітко розмежовували процедуру проведення обшуку в житлі та окремо – в іншому володінні особи. Тож нові фактори та чинники у вигляді пандемії не впливають на кінцевий результат, якого бажає орган досудового розслідування, – проведення обшуку та отримання доказів вчинення кримінального правопорушення.

Зовсім іншим є питання стосовно маніпулятивних дій правоохоронців для проведення обшуку житла особи, де подібних доказів не може бути взагалі. Використовуючи своєрідну «ймовірність» у частині законодавчої конструкції «мають значення для досудового розслідування» та «можуть бути доказами», слідчі проводять обшук та вилучають майно там, де це здавалося неможливим і безпідставним. Надалі порушується питання про арешт майна, повернення/неповернення тимчасово вилученого майна власнику.

Вказані нюанси та проблеми створюють підґрунтя для тиску на бізнес, фактичного зупинення господарської діяльності окремих суб’єктів.

Якщо прийнято нормативні акти, спрямовані на боротьбу з поширенням коронавірусної хвороби COVID-19, потрібні відповідні законодавчі зміни для унеможливлення порушення прав та інтересів особи, зокрема і під час проведення обшуку.

Для унеможливлення порушення права на недоторканість житла особи, яка, наприклад, є його орендарем, у випадку, коли особа не є власником житла, а лише користувачем, потрібно відокремити обшук, який проводиться у володільця житла та його користувача.

Логічним також було б внесення змін, які б зобов’язували орган досудового розслідування під час звернення з клопотанням про отримання дозволу на проведення обшуку надати слідчому судді документи на підтвердження належності конкретного приміщення конкретному суб’єкту або доказів, які свідчать про володіння, користування чи розпоряджання відповідними особами таким майном. За аналогією клопотання про арешт майна. Тобто під час звернення до суду з відповідним клопотанням слідчий в обов’язковому порядку повинен був би довести, що обшук буде проводитися саме у володінні тієї особи, щодо якої є підстави вважати, що вона причетна до вказаного злочину.

Автор – Роман Кичко, помічник адвоката АО «Баррістерс»