Новели спадкування: захист права та оформлення спадщини під час війни

Віолетта Федорко, юрист Dynasty Law & Investment

Спадкування є інститутом цивільно-правових відносин, який існує багато років і майже всебічно досліджений та вивчений. Однак у межах цієї статті вважаємо за необхідне зосередитися на основних змінах у спадкових відносинах та питаннях оформлення спадщини під час війни.

З практики видно, що юридично необізнані українці продовжують стикатися з різними проблемними питаннями. Зокрема під час складання заповітів, їх подальшого оскарження, прийняття спадщини та пропуску строків для її прийняття. Також існує чимало неприємних ситуацій, коли спадкоємці залишаються без права на спадщину через її неправильне оформлення або відсутність усіх необхідних документів для її отримання, зокрема внаслідок незнання основних вимог чинного законодавства. Наразі ж, поки військові дії в Україні тривають і багато населених пунктів перебувають під ворожими обстрілами, українське населення має ще більше проблем, пов’язаних із захистом права на спадщину та її оформленням під час війни. Тож, якщо оцінювати новели спадкування у 2022 році, слід підкреслити, що жодних істотних змін не внесено.

Реалізація права на спадщину

За загальновизнаним правилом для того, щоб прийняти спадщину або відмовитись від неї, законодавством України встановлюється преклюзивний (присічний) строк. Тобто 6 місяців від дня смерті спадкодавця або від дня оголошення його померлим. Проте, як встановлено постановою Кабінету Міністрів України (КМУ) від 19 квітня 2022 року № 408, якою внесли зміни до постанови від 28 лютого 2022 року № 164 (зі змінами), перебіг строку для прийняття спадщини призупинено до припинення чи скасування воєнного стану. Тож отримати свідоцтво про право на спадщину можливо лише після припинення чи скасування воєнного стану та закінчення преклюзивного (присічного) строку.

Це означає, що в разі, якщо спадщину відкрито до 24.02.2022 та шестимісячний строк для її прийняття не закінчився до вказаної дати, то такий строк призупиняється і продовжиться вже після припинення чи скасування воєнного стану. Такі нововведення є доволі позитивними, і їх основною перевагою є те, що спадкоємці отримують можливість подати заяву про  прийняття спадщини як під час воєнного стану, так і після його припинення чи скасування, зокрема в період преклюзивного (присічного) строку, який було тимчасово призупинено у зв’язку з військовими діями на території України.

Водночас правило подання заяв про прийняття спадщини в межах преклюзивного (присічного) строку поширюються не на кожного.

Так, від обов’язкового звернення до нотаріусів із заявами про прийняття спадщини звільняються спадкоємці, які постійно проживали разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини і не заявили про відмову від її прийняття. Однак за правовою позицією Верховного Суду юридичний факт спільного проживання зі спадкодавцем встановлюється виключно рішенням суду і нотаріуси не мають можливості безспірно визначити такі обставини.

Тож у разі, якщо нотаріус відмовить у відкритті спадщини у зв’язку з відсутністю підтвердження факту сумісного проживання зі спадкодавцем, спадкоємець може звернутися до суду із заявою про встановлення факту проживання однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини. Оскільки фактичне місце проживання спадкоємців не залежить від їх реєстрації в одному будинку зі спадкодавцем, належними доказами для встановлення факту проживання однією сім’єю можуть бути:

• пояснення свідків;
• квитанції регулярної (постійної) оплати комунальних послуг за адресою, де спадкоємець проживав разом зі спадкодавцем;
• чеки спільно придбаного майна,
• якщо йдеться про сумісне проживання однією сім’єю жінки та чоловіка без шлюбу, — свідоцтво про народження дитини,
• довідка з місця проживання тощо.

Що ж стосується малолітніх, неповнолітніх, недієздатних чи обмежено дієздатних спадкоємців, то заяву від їх імені подають батьки, усиновлювачі або опікуни. Особливістю є й те, що неповнолітні спадкоємці, тобто ті, що досягли чотирнадцятирічного віку, можуть самостійно подати відповідну заяву.

Серед іншого панівною ситуацією як у мирні часи, так і у воєнні є те, що спадкоємцями можуть бути діти, які втратили батьків, і для того щоб отримати свідоцтво про право на спадщину, їм потрібно або чекати настання повноліття, тобто досягнення ними вісімнадцятирічного віку, або чекати, допоки їм не призначать опікунів чи піклувальників.

Заведення спадкової справи

Новелою спадкування є і те, що під час дії воєнного стану будь-який нотаріус в Україні відкриває спадкову справу за заявою спадкоємців, незалежно від місця смерті спадкодавця. А це означає, що спадкоємці можуть прийняти спадщину, не виїжджаючи зі свого населеного пункту, лише звернувшись до місцевого нотаріуса. У випадку ж, коли спадкова справа вже відкрита нотаріусом, який працює в іншій області, ніж та, де перебувають спадкоємці (заявники), спадкоємці все одно можуть подати відповідну заяву. Така можливість діє з 19 березня 2022 року, коли набрав чинності наказ Міністерства юстиції України (Мін’юст) від 11 березня 2022 року № 1118/5. Очевидно, що це рішення було прийнято з урахуванням ситуації в Україні, коли через повномасштабну агресію російської армії тисячі українців були змушені покинути свої домівки та евакуюватися в безпечні регіони України та за кордон і наразі не мають можливості поїхати до іншого населеного пункту.

Крім того, якщо нотаріуси не мають доступу до Спадкового реєстру чи Єдиного реєстру довіреностей, під час війни вони можуть:

• відкривати спадкові справи без використання Спадкового реєстру та зобов’язані перевіряти наявність заведених спадкових справ чи спадкових договорів та заповітів протягом п’яти робочих днів із дня відновлення доступу до цього реєстру;
• посвідчувати заповіти, вносити до них зміни та скасовувати їх, а також нотаріально посвідчувати довіреності та їх припинення без використання Спадкового реєстру та Єдиного реєстру довіреностей, але з подальшим внесенням всіх відповідних відомостей до цих реєстрів протягом п’яти робочих днів із дня відновлення такого доступу.

У випадку, коли нотаріус не має доступу до Спадкового реєстру, він не може видавати свідоцтва про право на спадщину спадкоємцям.

Складається ситуація, за якої спадкоємці зможуть реально отримати право на спадщину лише за умов:

• реєстрації всіх відомостей у цьому реєстрі та
• отримання відповідного свідоцтва.

Крім того, наказом Мін’юсту від 1 квітня 2022 року № 1307/5 (у редакції від 11 квітня 2022 року № 1429/5) затверджено, що в межах

• Донецької,
• Запорізької,
• Луганської,
• Миколаївської,
• Харківської (крім м. Харкова, Зміїва, Мерефи, Валок, Богодухова і смт. Нова Водолага та Краснокутська) та
• Херсонської областей,
• АРК і
• м. Севастополя

припиняється доступ нотаріусів до єдиних та державних реєстрів у період дії режиму воєнного стану. Зокрема, але не виключно, до Спадкового реєстру та Єдиного реєстру довіреностей.

Ці обставини зумовлюють те, що в межах окремих адміністративно-територіальних одиниць спадкоємці не зможуть отримати свідоцтво про право спадщину до відновлення належного функціонування державних реєстрів та завершення воєнних дій в Україні.

Інші новели спадкування

Як уже було зазначено, 19 квітня 2022 року набула чинності постанова КМУ № 408, відповідно до якої нотаріусам серед іншого дозволено передавати між собою спеціальні бланки нотаріальних документів. Підтвердженням факту передання спеціальних бланків нотаріальних документів від одного нотаріуса до іншого є акт прийняття-передання, копія якого надсилається в електронній формі до НАІС або до відповідної філії НАІС разом із печаткою та кваліфікованими електронними підписами нотаріусів або одним кваліфікованим електронним підписом нотаріуса, який буде надсилати таку копію.

Поміж іншого в період дії режиму воєнного стану спадкодавці можуть скласти заповіт та посвідчити його у нотаріуса з використанням звичайного білого паперу, а не спеціальних бланків нотаріальних документів.

Підсумовуючи, можна сказати, що хоча питання, пов’язані зі спадкуванням і спадковими правовідносинами, добре вивчені, українське населення все ж часто стикається з певними практичними проблемами. Більшість із них вирішуються за допомогою чітко визначених стандартів та усталених методів у законодавстві. Однак наразі, коли в країні війна, яка викликає безліч змін на законодавчому рівні та зумовлює складні ситуації для населення, існує необхідність більш детального аналізу та нових креативних правових рішень.