Новели господарського процесу та нові процесуальні фільтри касаційного оскарження

8 лютого 2020 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».

Даним законом було внесено ряд змін до чинних процесуальних законів, в тому числі до Господарського процесуального кодексу України (надалі – ГПК).

Ключовою та найбільш значущою новелою змін до процесуального законодавства стало встановлення законодавцем жорстких процесуальних фільтрів по допуску справи до касаційного провадження, з встановленням виключного переліку підстав такого допуску.

Щодо визначення процесуальними нормами права на касаційне оскарження

Як і в попередній, так і в чинній редакції частини першої статті 287 ГПК правом касаційного оскарження наділені учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов’язки.

Цією ж нормою законодавець ділить судові рішення, які підлягають касаційному оскарженню, на чотири групи:

1) рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті;

2) ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 3, 6, 7, 13, 14, 21, 25, 26, 28, 30 частини першої статті 255 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку;

3) ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, щодо зустрічного забезпечення, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз’яснення рішення чи відмову у роз’ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали;

4) ухвали і постанови суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку та постанови суду апеляційної інстанції у справах про банкрутство (неплатоспроможність) у випадках, передбачених Законом України  «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Єдине, що в даному випадку було змінено законодавцем, це доповнення пункту 3 частини першої статті 287 ГПК ще одним судовим рішенням: ухвалою суду апеляційної інстанції про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Процесуальний механізм запровадження  касаційних фільтрів

З метою запровадження відповідної новели процесуальних фільтрів щодо підстав касаційного оскарження судових рішень кардинальні зміни було внесені в частину другу статті 287 ГПК.

Раніше вказана норма передбачала, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Новою редакцією даної норми вводиться процесуальних механізм щодо виключного переліку підстав касаційного оскарження судових рішень, лише при наявності яких суд касаційної інстанції  може відкрити касаційне провадження у справі.

Як зазначено у новій редакції частини другої статті 287 ГПК підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

Проте, зазначена новела щодо встановлення виключного переліку підстав касаційного оскарження, стосується лише групи судових рішень, зазначених в пунктах 1 та 4 частини першої статті 287 ГПК.

Підстави  касаційного оскарження групи судових рішень, зазначених в пунктах 2 та 3 частини першої статті 287 ГПК, по відношенню до попередньої редакції процесуального закону не змінилися. Відповідно до абз. 2 частини  другої статті 287 ГПК підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Встановлення нових підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви, відмови у відкритті касаційного провадження та закриття касаційного провадження  у зв’язку із запровадженям касаційних фільтрів

Пунктом 5 частини другої статті  290 ГПК (якою встановлюється форма та зміст касаційної скарги) встановлено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у пунктах 2 і 3 частини першої статті 287 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).

Разом з тим, відповідно до частини другої статті 292 ГПК у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу (залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви), про що суддею постановляється відповідна ухвала.

Більше того, Верховний суд при відкритті касаційного провадження в ухвалі зобов’язаний зазначити відповідну підставу (підстави) відкриття ним касаційного провадження (частина четверта статті 294 ГПК).

В силу пункту 5 частини першої статті 293 ГПК суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо Верховний Суд уже викладав у своїй постанові висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі на судове рішення, зазначене у пунктах 1, 4 частини першої статті 287 ГПК, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку наявності постанови ВС про відступлення від такого висновку або коли ВС вважатиме за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах).

Водночас, новою редакцією частини другої статті 293 ГПК законодавець встановив, що у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Тобто, в даному випадку законодавець взагалі не встановив чіткого та зрозумілого процесуального фільтру для касаційного оскарження відповідних ухвали та закріпив вирішення даного питання за Верховним судом виключно на підставі оцінки ним обґрунтованості касаційної скарги та внутрішнього переконання щодо наявності чи відсутності підстав допуску справи до касаційного провадження.

В силу положень статті 296 ГПК суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження виявилося, що Верховний Суд у своїй постанові вже викладав висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, або відступив від свого висновку щодо застосування норми права, наявність якого стала підставою для відкриття касаційного провадження, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку, коли Верховний Суд вважає за необхідне відступити від такого висновку).

Межі розгляду справи судом касаційної інстанції

Варто відзначити, що нова редакція статті 300 ГПК встановлює для суду касаційної інстанції жорсткі обмеження щодо перегляду справи у касаційному порядку, а саме: суд касаційної інстанції переглядає справу виключно в межах доводів та вимог касаційної скарги та у відповідності до підстав, зазначених в ухвалі про відкриття касаційного провадження.

Єдиний випадок, коли суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачених пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 ГПК.

Автор: Валентина Литвин, адвокат АО Barristers