Нове життя активів, стягнутих у дохід держави за новим Порядком, — блог Володимира Єніча

Стягнення активів у дохід держави як виключна санкція спрямоване на компенсацію тієї шкоди, яку заподіяно Україні з боку рф.

Водночас більш ніж за рік застосування цього інституту не відбулося реального продажу активів з аукціонів, які могли б, з одного боку, наповнити фонд відновлення, а також зберегти відповідні підприємства, трудові колективи тощо.

Не маю сумніву, що «пробуксовування» на стадії виконання судового рішення викликана передусім відсутністю нормативної бази, пропрацьованої саме з урахуванням специфіки санкційного стягнення.

А специфіка ця непроста – майже завжди наявність значної кількості арештів, кримінальних проваджень, заблокована звичайна виробнича діяльність тощо.

Наразі можна говорити про те, що держава виправляє цю ситуацію, і Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 21 листопада 2023 року № 1233 «Деякі питання управління активами, стягнутими в дохід держави». Цією постановою нарешті забезпечено Фонд державного майна України давно необхідним Порядком управління Фондом державного майна активами, щодо яких ухвалено рішення суду про застосування санкції відповідно до Закону України «Про санкції», а також здійснення реалізації таких активів (далі — Порядок).

Нормативний документ, очевидно, розроблено як прикладну методику вирішення основних проблем, які виникали у ФДМ на стадії виконання відповідних рішень ВАКС щодо стягнення активів підсанкційних осіб у дохід держави.

По-перше, Фонд державного майна визначено єдиним органом управління. Це важлива позиція, адже раніше щодо таких активів розглядався варіант управління з боку АРМА.

Одним із головних моментів є передбачення повноважень ФДМ визначати спосіб управління активами з урахуванням, зокрема:

• наявності попиту на відповідний актив;
• порівняння економічного ефекту від управління активами та їх реалізації.

Отже, тепер не кожен актив підлягає невідкладному продажу на аукціоні, і така дискреція є однозначним позитивом, зокрема щодо тих активів, які становлять цінність для сектору національної безпеки, забезпечення діяльності критичної інфраструктури тощо.

Порядком деталізовано повноваження ФДМ на стадії зміни власника. З метою визначення ефективного та оптимального способу управління активами Фонду державного майна, зокрема, надано додатковий функціонал щодо забезпечення збереження активів та залучення у разі необхідності правоохоронних та інших органів чи суб’єктів із метою правомірного набуття державою в особі Фонду державного майна контролю над активами, деталізовано порядок інвентаризації активів.

Ну і найбільш проривним, як на мене, положенням Порядку є п. 9, який визначає способи управління активами з боку ФДМУ, а саме:

• управління Фондом державного майна корпоративними правами, стягнутими в дохід держави;
• передання активів в оренду;
• закріплення активів на праві господарського відання (праві оперативного управління) за підприємствами, що належать до сфери управління Фонду державного майна, та господарськими товариствами, управління корпоративними правами держави щодо яких здійснює Фонд державного майна;
• передання активів до статутного капіталу господарського товариства, управління корпоративними правами держави щодо якого здійснює Фонд державного майна;
• передання активів до сфери управління інших суб’єктів управління.

Деталізовано порядок стягнення специфічних активів — облігацій, грошових коштів, дорогоцінних металів. А скажімо, стягнуті в дохід держави активи у вигляді культурних цінностей підлягають віднесенню Фондом державного майна в державну частину музейного, бібліотечного та архівного фондів для постійного зберігання в установленому законодавством порядку.

Що ж, цей Порядок мав би бути ще рік тому і значно би полегшив роботу ФДМ у сфері реалізації підсанкційних активів. Проте краще пізно, ніж ніколи — на рівні нормативному нарешті надано інструмент для управління такими активами. Подальше ефективне застосування норм Порядку залежить вже від ефективності працівників ФДМ, а також від громадського контролю у цій важливій, проте вкрай непростій сфері.

Блог — матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Як незалежне видання, «Юридична практика» може публікувати статті, що мають дискусійний характер або стосуються тих чи інших спірних питань. Точка зору редакції “ЮП” може не збігатися з поглядом автора блогу.