Національна стратегія доходів до 2030 року: чи позбавлять аграрний сектор можливості перебувати на спрощеній системі оподаткування — блог Сергія Колісника

Протягом двох років Україна потерпає від жорстокої неспровокованої повномасштабної збройної агресії з боку росії.

Наймасштабніша з часів Другої світової війни агресія завдає величезних збитків економіці України.

Не винятком є і агропромисловий комплекс, прямі збитки якого, за даними Київської школи економіки (KES), станом на початок 2024 року становлять 8,7 млрд доларів США.

Такі колосальні показники вимагають від держави залучення додаткових джерел наповнення бюджету як на внутрішньому, так і на міжнародному рівнях.

Показники зовнішньої підтримки України безпосередньо залежатимуть від довгострокового плану реформування нашої внутрішньої податкової та митної системи, кінцевою метою якого повинна стати можливість забезпечення фінансової незалежності країни у майбутньому.

За твердженнями наших можновладців, таким планом є схвалена Кабінетом міністрів наприкінці 2023 року Національна стратегія доходів до 2030 року, яка серед іншого передбачає докорінне реформування чинної в Україні спрощеної системи оподаткування.

Відповідні зміни не оминуть і аграріїв, які провадять свою господарську діяльність, перебуваючи саме на спрощеній системі оподаткування.

Далі більш детально розглянемо концепцію запропонованих змін.

Спрощенка лише для «обраних» аграріїв

Станом на сьогодні чинна в Україні спрощена система оподаткування передбачає поділ усіх платників єдиного податку на чотири групи з певними вимогами та обмеженнями для кожної з них.

Нас цікавить специфічна 4-та група платників єдиного податку, яка призначена виключно для сільгоспвиробників — юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми або фізичних осіб – підприємців.

Безпосередні вимоги до потенційних єдинників 4-ї групи конкретизовано у ст. 291 Податкового кодексу України, але зараз не про це.

На відміну від поточного стану справ, схвалена урядом концепція реформування спрощеної системи оподаткування передбачає встановлення кінцевої заборони для перебування абсолютно усіх без винятку юридичних осіб на відповідній системі після закінчення перехідного періоду, який, до слова, триватиме три роки.

Перехідний період передбачатиме поступове збільшення ставки єдиного податку для юридичних осіб до розміру, еквівалентного загальному значенню ставки податку на прибуток підприємств.

Вказані вище положення застосовуватимуться і до виробників сільськогосподарської продукції (юридичних осіб) та за твердженнями розробників відповідної стратегії будуть спрямовані на заохочення юридичних осіб до поступового самостійного переходу на загальну систему оподаткування з урахуванням фінансового стану кожного окремого підприємства та його господарських потреб.

Лише сільгоспвиробники — фізичні особи залишаться тими «обраними» аграріями, які будуть мати змогу перебувати на спрощеній системі оподаткування за наслідками реалізації схваленого урядом плану реформ.

Розширення бази оподаткування за рахунок масової оцінки земель

Станом на сьогоднішній день в Україні здійснюється реалізація пілотного проєкту щодо проведення масової оцінки земель з метою напрацювання правових, технічних та технологічних інструментів проведення та запровадження масової оцінки земель, а також забезпечення відкритого доступу до результатів такої оцінки.

Практичною стороною реалізації даного пілотного проєкту стане подальше визначення розміру земельного податку саме на підставі показників масової оцінки земель.

Водночас запропонована концепція реформування спрощеної системи оподаткування передбачає, що після запровадження оподаткування землі на основі її масової оцінки для селянських фермерських господарств (фізичних осіб), які залишаться в режимі 4-ї групи спрощеної системи оподаткування, відбудеться додаткове розширення відповідної бази оподаткування.

Держава чи аграрії: хто має рацію?

Намагаючись обґрунтувати необхідність реформування спрощеної системи оподаткування відповідно до запропонованої у Національній стратегії доходів до 2030 року концепції (зокрема в частині виключення з її суб’єктного складу юридичних осіб), розробники наголошують на тому, що саме необов’язковість цієї системи спонукає платників податків з найбільшими прибутками обирати її, що де-факто призводить до зменшення їхніх податкових зобов’язань.

Інша же сторона — аграрії — наполягає на катастрофічних наслідках можливого скасування чинної системи оподаткування 4-ї групи.

Зокрема, під час нещодавнього слухання у Комітеті Верховної Ради України з питань економічного розвитку на тему «Пріоритети та виклики діяльності малого та середнього бізнесу в контексті відновлення України», заступник голови ГС «Всеукраїнська Аграрна Рада» Денис Марчук висловив позицію, що «коли йдеться про перехід на загальну систему оподаткування під 18%, то від цього насамперед постраждає саме держава. Переводити нерентабельну галузь на загальну систему оподаткування є нелогічним, бо тоді податок на прибуток не буде з чого справляти. Аграрії просто звітуватимуть про отриманні збитки. Натомість перебуваючи на 4-й групі єдиного податку, товаровиробники в будь-якому випадку платять фіксований податок, який держава може обраховувати під час планування майбутніх бюджетних витрат».

Як бачимо, позиції сторін кардинально різняться.

І тільки час покаже, хто має рацію в цій ситуації, а точніше, зростання або падіння надходжень до бюджету саме за рахунок податків, сплачених суб’єктами аграрного сектору економіки.

Ну що ж, зачекаємо.

Блог — матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Як незалежне видання, «Юридична практика» може публікувати статті, що мають дискусійний характер або стосуються тих чи інших спірних питань. Точка зору редакції “ЮП” може не збігатися з поглядом автора блогу.