КЦС ВС вказав на імперативні обов’язки державного виконавця

У виконавчому провадженні безумовно має застосовуватися принцип розумної обачності. Виконавець зобов’язаний розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання й пересвідчитися, що вони подаються належними особами.

На цьому наголосив Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду у постанові від 22 лютого 2023 року у справі № 203/798/20.

У цій справі ВС відхилив доводи виконавця про те, що законодавство не зобов’язує його перевіряти, чи та особа, яка подає заяву, подала її від імені позивача на повернення коштів, та її підпис.

Обставини справи

За рахунок частини коштів, отриманих від продажу квартири громадянина, погашено кредитний борг і судові витрати. Решту коштів за розпорядженням державного виконавця перераховано на відкритий на ім’я громадянина рахунок у банку. Вказані кошти були зняті в банкоматі.

Громадянин звернувся в суд та просив стягнути з ДВС на свою користь залишок коштів від реалізації на торгах його майна й відшкодувати завдану йому моральну шкоду, оскільки не отримував цих коштів.

Попередньо він звернувся в поліцію, і на підставі його заяви було розпочато розслідування за фактом заволодіння коштами з використанням персональних даних для підробки заяви-анкети до банку та заяви до ДВС.

Почеркознавчою експертизою встановлено, що підписи на поданих до банку та відділу ДВС від імені позивача документах зроблені не ним. Також для відкриття рахунку в банку надавалася копія паспорта, знята з підробленого паспортного бланка, заповненого іншим, ніж у позивача, почерком, із вклеєною фотокарткою іншої людини. Оригінали цих документів він надавав лише у ДВС.

Районний суд задовольнив позовні вимоги частково.

Вказане рішення скасував апеляційний суд та відмовив у задоволенні позову. Суд зважав на недоведеність, що шкоду заподіяв саме державний виконавець. Також позивач не довів, що кошти з рахунку зняв не він. Для відкриття рахунку було надано належним чином завірену копію паспорта саме позивача, а до правоохоронних органів про втрату паспорта він не звертався.

Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду скасував рішення апеляційного суду, залишив у силі рішення районного суду.

Нормативне обґрунтування

• Згідно із частиною 1 статті 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов’язаний вживати передбачених цим законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
• Відповідно до статті 2 цього закону виконавче провадження здійснюється з дотриманням, зокрема, таких засад: верховенства права; законності; справедливості, неупередженості та об’єктивності; гласності та відкритості виконавчого провадження.
• Стаття 32 вказаного закону не містить вичерпного переліку обставин, що перешкоджають проведенню виконавчих дій, за наявності яких виконавець може відкласти проведення таких дій з власної ініціативи або за заявою стягувача чи боржника на строк до 10 робочих днів.

 Позиція Верховного Суду

«Ураховуючи наведене та беручи до уваги принцип розумної обачності, який безумовно має застосовуватися у виконавчому провадженні, Верховний Суд вважає, що на порушення основних засад здійснення виконавчого провадження та на порушення своїх імперативних обов’язків, передбачених пунктом 3 частини 2 статті 18, статті 32 Закону України «Про виконавче провадження», згідно з яким виконавець зобов’язаний розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання, державний виконавець, приймаючи до розгляду заяву, подану нібито позивачем про повернення залишку коштів від реалізації на торгах майна, і заяву-анкету до банку про надання банківських послуг, яка нібито підписана позивачем, зобов’язаний був пересвідчитися в тому, що такі заяви подав саме позивач», — констатував КЦС ВС.

ВС зауважив, що державний виконавець зазначених дій не вчинив, вказував, що законодавство не зобов’язує його перевіряти, чи та особа, яка подає заяву, подала її від імені позивача на повернення коштів, та її підпис. Це спростовується зазначеними вище положеннями Закону України «Про виконавче провадження».

Виконавець не відклав вчинення виконавчої дії, тобто надання вказівки банку на перерахування коштів, які залишилися від реалізації майна на торгах, до з’ясування обставин подання такої незрозумілої надрукованої заяви від імені позивача за відсутності його самого. Тому він допустив протиправну бездіяльність, внаслідок якої позивача було позбавлено права власності на належне йому майно (грошові кошти).

Також КЦС ВС визнав безпідставними доводи державного виконавця про те, що позивач не надав суду доказів протиправності дій державного виконавця, зокрема відповідного рішення суду, і окремо не оскаржував дії державного виконавця.

«Законодавство не містить обмежень у засобах доказування обставин, що можуть свідчити про протиправність діянь державного виконавця, а суд може самостійно встановити наявність чи відсутність складу відповідного цивільного правопорушення, яке стало підставою для звернення до суду, шляхом оцінення наданих сторонами доказів», — наголосив КЦС ВС.

Також читайте: Примусове звернення стягнення на нерухоме майно, в якому зареєстровані діти, — КЦС ВС вказав, коли виконавець може звернутися в суд