КЦС ВС: належним відповідачем у разі поширення оспорюваної інформації в інтернеті є автор відповідного інформаційного матеріалу

У разі звернення до суду з позовом про визнання недостовірною інформації, поширеної у соціальній мережі Facebook, позивачі повинні установити і вказати належних відповідачів, а саме автора відповідного інформаційного матеріалу та власника вебсайту.

На це вкотре звернув увагу Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду у постанові від 14 грудня 2022 року у справі № 454/2743/19.

Обставини справи

Позивачі звернулися в суд з позовом до фізичної особи, в якому просили визнати недостовірною і такою, що принижує їх честь, гідність та ділову репутацію, поширену відповідачем в соціальній мережі Facebook та спростувати її, а також вибачитися перед ними і відшкодувати моральну шкоду.

Місцевий суд, рішення якого залишив в силі апеляційний суд, позов задовільнив частково.

Рішення мотивовані тим, що інформація, поширена в соціальній мережі користувачем під певним ім’ям, є недостовірною та такою, що порушує немайнові права, честь, гідність та ділову репутацію позивачів. Ця інформація не є оцінним судженням у розумінні ч. 2 ст. 30 Закону України «Про інформацію». Суди вказали, що недостовірну інформацію поширив саме відповідач.

КЦС ВС скасував постанову апеляційного суду та направив справу на новий апеляційний розгляд.

Висновок ВС

Касаційний цивільний суд у складі ВС зауважив що:

• відповідачами у справі про захист гідності, честі чи ділової репутації є фізична або юридична особа, яка поширила недостовірну інформацію, а також автор цієї інформації;
• належним відповідачем у разі поширення оспорюваної інформації в мережі «Інтернет» є автор відповідного інформаційного матеріалу та власник вебсайту, особи яких позивач повинен установити та зазначити в позовній заяві.

«Щодо визначення належного відповідача в разі поширення інформації в мережі «Інтернет», яку позивачі просять спростувати, існує сформована Верховним Судом України, Верховним Судом стала судова практика, у тому числі щодо фіксації (збору, надання) доказів, їх допустимості та достовірності, експертизи у сфері телекомунікаційних систем, дослідження змісту вебсторінок, оцінюванні електронних доказів (копій) тощо», — зазначається в рішенні.

КЦС ВС зауважив, що основним доводом апеляційної скарги зазначено те, що відповідач не має жодного стосунку до користувача соціальної мережі Facebook під вказаним позивачами чужим іменем і що інформацію про позивачів він не поширював, проте апеляційний суд зазначеного не дослідив.

«Апеляційний суд на порушення вимог статей 264, 367, 374, 382 ЦПК України невмотивовано не взяв до уваги наведені відповідачем обставини і надані докази та не зазначив, якими поданими позивачами доказами ці обставини спростовуються; не встановив обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, а саме те, що інформацію, яку позивачі мають намір спростувати, поширив саме відповідач і що сторінка користувача в соціальній мережі Facebook під вказаним позивачами чужим іменем належить саме відповідачеві», — наголосив касаційний суд.

Також читайте: Мінцифри проводить бета-тестування судових рішень в «Дії»