Корективи судової практики внаслідок війни у фокусі виступів учасників Х Міжнародного судово-правового форуму

Роботу Х Міжнародного судово-правового форуму завершило обговорення питань, пов’язаних із захистом права власності та спорів із державою.

Модерувала дискусію Людмила Куса, партнер, керівник практики вирішення спорів GRACERS.

Зміни в податковій практиці

Суддя Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Наталія Блажівська розповіла про те, як розвивалася судова практика в податкових спорах у період воєнного стану.

За словами пані Блажівської, надходження скарг на перегляд відповідної судової палати КАС ВС зменшилося, проте навантаження на суддів досі залишається великим.

Говорячи про судову практику, спікер серед іншого звернула особливу увагу на висновки, зроблені Великою Палатою ВС у постанові від 7 липня 2022 року в справі № 160/3364/19 («справа АТБ»), в якій здійснено відступ від позицій Верховного Суду України.

Зокрема, ВП ВС виснувала, що вирок стосовно посадової особи контрагента за статтею 205 КК України, а також ухвала про звільнення особи від кримінальної відповідальності за цією статтею КК України у зв’язку із закінченням строків давності не можуть створювати преюдицію для адміністративного суду, якщо тільки суд кримінальної юрисдикції не встановив конкретні обставини щодо дій чи бездіяльності позивача.

Такий вирок чи ухвала суду за результатами розгляду кримінального провадження має оцінюватися адміністративним судом разом з наданими первинними документами та обставинами щодо наявності первинних документів, правильності їх оформлення, можливості виконання (здійснення) спірних господарських операцій, їх зв’язку з господарською діяльністю позивача та можливого використання придбаного товару (робіт, послуг) у подальшій діяльності.

«Отже, суб’єкт господарювання з ознаками фіктивності є правосуб’єктним, незважаючи на дефекти під час його створення чи мету діяльності, а це суперечить висновкам Верховного Суду України про те, що господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку», — зауважила Наталія Блажівська.

Іпотека та кредитні спори

На питаннях вирішення іпотечних спорів під час воєнного стану зосередився у своєму виступі суддя Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду Євген Петров.

Спікер звернув увагу, що у зв’язку з повномасштабною агресією рф відносно України законодавцем було продовжено мораторій на звернення стягнення на предмет іпотеки.

«Саме питання мораторію як в юридичні спільноті, так і в судовій практиці викликає певні суперечності», — зауважив пан Петров.

За словами спікера, раніше превалювала позиція, що суду не обов’язково в резолютивній частині рішення зазначати, що у зв’язку з мораторієм зупиняється звернення стягнення. Проте в постановах від 22 червня 2022 року у справі № 296/7213/15 та від 13 липня 2022 року у справі № 202/939/18 КЦС ВС вказав, що суди повинні чітко вказувати, що під час дії воєнного стану зупиняється звернення стягнення.

Спікер звернув увагу, що наразі відсутня судова практика стосовно виконання виконавчого напису нотаріуса.

«Виконавчі написи нотаріуса завжди підлягають виконанню тільки в нотаріально посвідчених договорах. На договорах, які не посвідчено нотаріально, виконавчий напис нотаріуса не може бути вчинено», — наголосив Євген Петров.

Також спікер зупинився на постановах КЦС ВС, які були прийняті в період воєнного стану.

Зокрема, в постанові КЦС від 3 серпня 2022 року у справі № 756/1266/15 ВС зробив висновок, що позасудове врегулювання припиняє будь-які вимоги іпотекодержателя щодо виконання боржником основного зобов’язання.

У постанові  від 18 квітня 2022 року у справі № 520/1185/16 об’єднана палата КЦС ВС зробила такі висновки:

• іпотека як право на чужу річ поширюється на конкретну, індивідуально визначену в договорі річ;
• існують такі окремі об’єкти цивільних прав, як земельна ділянка та об’єкт незавершеного будівництва, який зведено на цій земельній ділянці;
• в результаті цього відбувається окреме регулювання іпотеки земельної ділянки та визначення, за яких випадків об’єкт незавершеного будівництва, зведений на цій ділянці, буде предметом іпотеки.

Тематику вирішення іпотечних спорів продовжив Олексій Случ, суддя Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

Зокрема, він звернув увагу слухачів на справу Великої Палати Верховного Суду № 922/2416/17 (постанова від 15 червня 2021 року), в якій, за словами спікера, систематизовано позиції ВС щодо спірних питань під час розгляду іпотечних спорів.

Так, ВП ВС зробила висновок, що за відсутності в реєстрі відомостей про права інших осіб на нерухоме майно або їх обтяжень особа, яка добросовісно покладалася на ці відомості, тобто не знала і не мала знати про існування таких прав чи обтяжень, набуває право на таке майно вільним від незареєстрованих прав інших осіб та обтяжень.

За таких умов право іпотеки припиняється, відомості про іпотеку поновленню не підлягають, а позов про звернення стягнення на предмет іпотеки не підлягає задоволенню.

Під час вирішення таких спорів необхідно враховувати наявність чи відсутність обставин, які можуть свідчити про недобросовісність набувача майна, придбаного за відсутності в державному реєстрі відомостей про обтяження.

Також Олексій Случ звернув увагу, що в іншій справі ВП ВС підтвердила своєю позицію, що неподання реєстратору документа про оцінку предмета іпотеки під час проведення державної реєстрації права власності на предмет іпотеки за іпотекодержателем є достатньою підставою для встановлення порушення цієї процедури в задоволенні позову про скасування реєстрації.

Зі свого боку, заступник голови правління АТ «Ощадбанк» Арсен Мілютін зупинився на нововведеннях під час вирішення іпотечних спорів банківською спільнотою.

Зокрема, пан Мілютін порушив актуальне для банків питання щодо можливості нарахування відсотків до повного погашення боржником тіла кредиту після відкликання кредиту внаслідок його неналежного виконання або після спливу строку для його сплати.

«Велика Палата ВС фактично зацементувала практику судів, вказавши, що стягувати такі відсотки з боржника не можна. Ми вважаємо, що це суттєво впливає на банківську діяльність і, відповідно, на добросовісність позичальників», — зауважив Арсен Мілютін.

У зв’язку з цим «Ощадбанк» подав заяву в Конституційний Суд України про неконституційність статті 1050 ЦК України.

За словами спікера, 22 червня 2022 року КСУ прийняв рішення, в якому констатував, що ця стаття відповідає Конституції України. Але при цьому поний текст рішення зводиться до підтримки банківської точки зору, що кредитор має право на отримання відсотків до дня повного повернення кредиту.

«Зараз є декілька справ, де банки намагаються за виключними обставинами переглянути позицію Великої Палати», — зауважив пан Мілютін

Відновити втрачене

Про практичні аспекти відновлення втрачених судових проваджень розповіла Світлана Ренькас, директор юридичного департаменту холдингу «Автек».

Спікер зауважила, що процесуальне законодавство – цивільне, господарське та адміністративне – має, по суті, однакові вимоги до подання заяв та порядку відновлення втраченого судового провадження. Певні відмінності має лише кримінальне законодавство.

Головна умова для можливості подання заяви про відновлення втраченого провадження — щоб судова справа була закрита і було винесено рішення у справі або вирок у кримінальному провадженні.

За словами спікерки, особливістю кримінального процесу є те, що відповідні заяви можуть подати не тільки засуджений чи його представник, а й родичі засудженого з метою реабілітації особи, яка померла.

Також Світлана Ренькас звернула увагу, що заява обов’язково подається до суду, який виносив рішення у справі або вирок.

«Через це в нинішніх умовах необхідно під час подання відповідних заяв звертати увагу на зміну підсудності судових справ», — застерегла пані Ренькас.

За її словами, головне завдання для відновлення втраченого судового провадження полягає в тому, що особа має довести суду, з якою метою подається така заява, що заявник хоче в майбутньому отримати від відновленого провадження.

Також спікерка навела актуальну судову практику з приводу відновлення втраченого провадження. Зокрема, в постанові від 7 серпня 2018 року Верховний Суд зазначив, що суд апеляційної інстанції не має повноважень на ревізію рішення суду про відновлення втраченого судового провадження.

«Тобто лише суд першої інстанції має право оцінювати наявність і достатність матеріалів для винесення ухвали про відновлення втраченого провадження чи відмову в цьому», — зауважила Світлана Ренькас.

Інтелектуальні зміни

Законодавчим змінам у сфері інтелектуальної власності, які відбулися в період воєнного стану, був присвячений виступ керівника судового відділу Moneyveo Ірини Стародуб.

Спікерка проаналізувала Закон України «Про захист інтересів осіб у сфері інтелектуальної власності під час дії воєнного стану, введеного у зв’язку із збройною агресією російської федерації проти України» № 2174-IX, який набув чинності 13 квітня ц.р.

Зокрема, ним передбачено, що з дня запровадження в Україні воєнного стану, тобто з 24 лютого 2022 року, зупиняється перебіг строків для вчинення дій, пов’язаних з охороною прав інтелектуальної власності, а також строків щодо процедур набуття цих прав, визначених Законами України про «Про охорону прав на промислові зразки», «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг», «Про охорону прав на компонування напівпровідникових виробів», «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі», «Про правову охорону географічних зазначень», «Про авторське право і суміжні права» та «Про охорону прав на сорти рослин». Перебіг цих строків подовжується з дня, наступного за днем припинення чи скасування воєнного стану, з урахуванням часу, що минув до їх зупинення.

За словами пані Стародуб, ключовими положеннями цього закону є те, що:

• відповідна дія стосовно продовження чи підтримання чинності майнових прав інтелектуальної власності на об’єкт інтелектуальної власності вважається вчиненою особою вчасно, якщо вона вчинена не пізніше за 90 днів із дня, наступного за днем припинення чи скасування воєнного стану;
• майнові права інтелектуальної власності, строк чинності яких спливає на день запровадження в Україні воєнного стану або під час дії воєнного стану, залишаються чинними до дня, наступного за днем припинення чи скасування воєнного стану;
• правила зупинення перебігу строків не спричиняють зупинення дії свідоцтв, патентів, якими засвідчується виникнення прав інтелектуальної власності, а також відповідних прав інтелектуальної власності, які продовжують діяти і реалізуються суб’єктами права інтелектуальної власності в повному обсязі.